- •Культура Русі
- •XIII-XV століття
- •1)Культура первісного мистецтва – доба палеоліту, мезоліту, неоліту. Доба палеоліт.
- •2)Національно-культурницька діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
- •1)Трипільська культура.
- •2)Розвиток культури у західноукраїнських землях у хіх ст. «Просвіти», нтш.
- •1)Язичницька культура давніх східних слов’ян
- •2)Театральна культура у другій половині хіх – на початку хХст.
- •2)Українські громади та їх роль у розвитку української культури у другій половині хіх ст.
- •1)Культура давніх кочових племен
- •1)Антична культура міст-держав Північного Причорномор’я та Криму
- •2)Наступ російського царизму на українську культуру у другій половині хіХст.
- •1. Запровадження християнства та його вплив на давньоруську культуру
- •1)Розвиток писемності, освіти, літератури в Київській Русі.
- •2.Музична культура у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •2.Українська література у другій половині хіх – на початку хХст
- •2. Розвиток української культури у 1917-1920 рр.
- •Розвиток іконопису у х-хіі ст. Київська школа
- •2.Українська архітектура у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •1) Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
- •2) . “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •1) Ренесансний стиль в архітектурі і містобудуванні
- •2) Українська література у 30-х рр. Хх ст.
- •1)Архітектура і образотворче мистецтво XVI- першій половині XVII ст.
- •2)Українська культура в Західній Україні у 1920-1930-х рр.
- •1)Народна творчість та музика у XVI-першій половині XVII ст.
- •2)Культура української діаспори в 1920-1930-х рр.
- •1) Козацтво – захисник віри та культури українського народу. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний
- •2) Культурне життя у роки Другої Світової війни та в післявоєнний період
- •1)Києво-Могилянська академія – визначний центр освіти і науки в Україні
- •2) Творчість шістдесятників. Шістдесятники у літературі та мистецтві.
- •Гетьман Іван Мазепа та його роль у розвитку української культури
- •2.Розвиток освіти, науки та мистецтва в післявоєнний період
1) Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
Полемі́чна література — літературна творчість церковно-теологічного і художньо-публіцистичного характеру в Україні.
Особливого розвитку полемічна література набула в 16—17 ст., коли католицизм почав релігійно-ідеологічний наступ на православ'я, а також у зв'язку з Брестською церковною унією 1596 р. Поштовхом для розвитку полемічної літератури стала книга польського публіциста — єзуїта Петра Скарґи «Про єдність церкви Божої».
З'явилися анонімні памфлети українських православних літераторів, твори видатних українських письменників-полемістів Г. Смотрицького, Христофора Філалета, Івана Вишенського, Стефана Зизанія, М. Смотрицького, З. Копистенського, М. Андрелли та ін. Зокрема, «Апокрисис» («Відповідь»), виданий в Острозі польською (1597 р.) і староукраїнською (1598 р.) мовами, написаний Христофором Філалетом у відповідь Петру Скарги.
У своїх творах полемісти порушували питання реформування самої православної церкви, колективного управління її справами, висміювали відсталість і консерватизм православних ієрархів. Крім того, піднімалися і соціально-політичні проблеми: нерівноправності людей, експлуатації людини людиною й одного народу іншим.
Полемічна література стала важливою ідейною зброєю в боротьбі за соціальне та національне визволення українського народу та сприяла піднесенню національно-визвольного руху
2) . “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
Розстріляне відродження — літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузілітератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.Термін «розстріляне Відродження» вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, вживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-30-х рр. За це десятиліття (1921—1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося 5000 письменників).Початком масового нищення української інтелігенції вважається травень 1933 року, коли 12—13 відбулися арешт Михайла Ялового і самогубство Миколи Хвильового, у недоброї пам'яті харківському будинку «Слово».Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. Тоді, «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки розстріляний Лесь Курбас. У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний,Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші. Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції — цвіту української нації.Головними літературними об'єднаннями були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк»,«Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше був перейменований на «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літератури»).Це відродження було пов'язано з тим, що українські митці навіть за умов замовчування й заборони (пригадаймоЕмський указ) створили тексти, гідні світового поціновування (М. Куліш, І. Франко, М. Коцюбинський), з довгоочікуваним набуттям Україною своєї державності, з датою українізації та різнобічних свобод, обіцяних революціями 1905—1917 рр.Проза поділялася на дві течії: сюжетна і безсюжетна. У безсюжетних творах головним було не речення чи слово, але підтекст, дух, «запах слова», як казав Хвильовий. Стиль сильних почуттів та проникнення в сутність явищ називається неоромантизмом чи експресіонізмом. У цьому напрямку працювали Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Андрій Головко, Юліан Шпол, Олекса Влизько, Лесь Курбас, Микола Куліш та багато інших.Трагічна доля покоління 20-30-х років демонструє всю силу українського духу, його творчий потенціал, необхідність свого шляху й незалежності від впливу інших культур.
Білет 20