- •Культура Русі
- •XIII-XV століття
- •1)Культура первісного мистецтва – доба палеоліту, мезоліту, неоліту. Доба палеоліт.
- •2)Національно-культурницька діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
- •1)Трипільська культура.
- •2)Розвиток культури у західноукраїнських землях у хіх ст. «Просвіти», нтш.
- •1)Язичницька культура давніх східних слов’ян
- •2)Театральна культура у другій половині хіх – на початку хХст.
- •2)Українські громади та їх роль у розвитку української культури у другій половині хіх ст.
- •1)Культура давніх кочових племен
- •1)Антична культура міст-держав Північного Причорномор’я та Криму
- •2)Наступ російського царизму на українську культуру у другій половині хіХст.
- •1. Запровадження християнства та його вплив на давньоруську культуру
- •1)Розвиток писемності, освіти, літератури в Київській Русі.
- •2.Музична культура у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •2.Українська література у другій половині хіх – на початку хХст
- •2. Розвиток української культури у 1917-1920 рр.
- •Розвиток іконопису у х-хіі ст. Київська школа
- •2.Українська архітектура у другій половині хіх – на початку хх ст.
- •1) Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
- •2) . “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •1) Ренесансний стиль в архітектурі і містобудуванні
- •2) Українська література у 30-х рр. Хх ст.
- •1)Архітектура і образотворче мистецтво XVI- першій половині XVII ст.
- •2)Українська культура в Західній Україні у 1920-1930-х рр.
- •1)Народна творчість та музика у XVI-першій половині XVII ст.
- •2)Культура української діаспори в 1920-1930-х рр.
- •1) Козацтво – захисник віри та культури українського народу. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний
- •2) Культурне життя у роки Другої Світової війни та в післявоєнний період
- •1)Києво-Могилянська академія – визначний центр освіти і науки в Україні
- •2) Творчість шістдесятників. Шістдесятники у літературі та мистецтві.
- •Гетьман Іван Мазепа та його роль у розвитку української культури
- •2.Розвиток освіти, науки та мистецтва в післявоєнний період
2)Розвиток культури у західноукраїнських землях у хіх ст. «Просвіти», нтш.
У цей час український етнос на західноукраїнських землях представляло здебільшого селянство. Воно зберігало рідну мову і етнічний характер традиційно-побутової культури, виявляло себе і активною суспільною силою. При чому карпатське опришківство і численні виступи проти панщизняних повинностей носили збройний, антидержавний характер.
Ще слабо досліджено процес зростання інтересу до народу і його культури на західноукраїнських землях перед «Руською трійцею» «Руська трійця»— напівлегальне демократично-просвітницьке і літературне об'єднання — було створене М. Шашкевичем, І. Вагилевичем та Я. Ґоловаць-ким. Своєю різнобічною діяльністю «Руська трійця» здійснила перехід від фольклорно-етнографічного етапу національного руху до культурницького, зробила перші кроки в напрямку політичного вирішення національних проблем.
Члени «Руської трійці» перебували під впливом ідей романтизму, творів істориків, етнографів та літераторівНаддніпрянської України, тому прагнули підняти дух народний, просвітити народ.
Ці та інші факти дають підставу бачити виникнення гуртка М. Шашкевича і характер його діяльності в контексті з європейським і особливо слов'янським визвольним рухом, ідеалами слов'янської взаємності, національно-культурної самобутності.
Наприкінці 1836 р. в Будапешті побачила світ «Русалка Дністровая» — збірник літературних, фольклорних праць членів «Руської трійці».Три ідеї пронизують збірку: визнання єдності українського народу, розділеного кордонами різних держав, та заклик до її поновлення; позитивне ставлення до суспільних рухів та уславлення народних ватажків повстань; пропаганда ідей власної державності та політичної незалежності.
Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка (колишнє Товариство «Просвіта») — українська громадська організація культурно-освітянського спрямування.
Товариство «Просвіта» виникло в 1868 році в Галичині як противага антиукраїнським течіям у культурному житті: колонізаторській, підтримуваній цісарською владою, — з одного боку, і русофільській, — з другого.
Науко́ве товари́ство імені Шевче́нка (акронім: НТШ) — академічна організація, утворена 1873 року у Львові. У 1920-30-х роках зазнавала переслідувань від польської влади, 1939 зліквідована радянською владою; відновлена 1947 року вЗахідній Європі та Сполучених Штатах Америки, де стала відома як Shevchenko Scientific Society. З 1989 року організація знову діє на території України.
В українській історії перша суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі його ім'я(початкова назва інституції — «Товариство ім. Шевченка»). Після першого етапу розвитку, пов'язаного з розбудовою видавничої літературної діяльності, Товариство за оновленим статутом, прийнятим у 1892, перетворюється в багатопрофільну академію наук — з пріоритетом до проблем українознавства.
Білет 6
1)Язичницька культура давніх східних слов’ян
Язичництво — первісна релігія східних слов'ян, сутність якої полягала в обожненні сил природи й культі предків. Єдиним найвищим богом. богом«громовиком», був Перун. Уособленням неба взагалі був Сварог. Інші вищі боги вважалися його синами — Сварожичами: сонце і вогонь — Дажбог і Хоре, Велес — «скотій бог». У волинян найвищим богом вважався ще Святовит — Триглав. Імена цих богів дійшли до нас із фольклору — народних казок і пісень, сутність яких зводиться до боротьби світлих сил природи з темними: родючості з неродючістю (безплідністю), літа із зимою, життя зі смертю. Східні слов'яни (русини) уявляли собі весь кругообіг пір року як безперервну боротьбу й чергування перемог світлих і темних сил природи. Висхідним пунктом цього кругообігу є новий рік — народження нового сонця (Ярила); відзначали також початок весни й літнє сонцестояння (Купала). Із цими уявленнями тісно пов'язані уявлення про потойбічне життя й культ предків. Вважалося, що душі померлих перебувають у країні, де знаходиться сонце. В цю країну померлого потрібно споряджати, що й виявлялося в належному обряді поховання. Якщо ж належного обряду не здійснено, душа небіжчика нібито приречена на вічне поневіряння (напр., душі дівчатутоплениць — русалки, мавки). Щоб полегшити померлому шлях до країни вічного спочину, вдавалися до обряду спалення: вогонь очищав душу, відокремлював її від тіла. Душі предків ставали домашніми богами, охоронцями домашнього вогнища, сім'ї й роду (Род, Чур, Діддомовик).
У слов'ян не було вироблено чітких форм культу, не було громадських кумирів, храмів, жерців. Жертви родовим і небесним богам приносили старійшини родових громад. Лише під впливом варягів почали споруджувати або зображати бовванців (ідолів). Князь Володимир уперше поставив у Києві над Дніпром ідоли Перуна, Хора й Дажбога. Є згадки, що Володимир побудував і перший храм, у якому приносили жертви богам.
Із запровадженням християнства язичницький культ на Русі занепадає, хоч християнство ще тривалий час не могло витіснити залишки язичницьких вірувань. Деякі язичницькі обряди були об'єднані з християнськими святами (свято Різдва Христового з Колядою. Воскресіння з Великоднем та ін.).