- •1Ідеали виховання.
- •2Загальнолюдські цінності як основа ідеалів виховання.
- •3 Цінності і методи виховання
- •4Сутність процесу виховання.
- •7Загальний напрям виховання.
- •8Зв’язок виховання з життям, працею.
- •9Виховання: сутність, призначення, сучасні ідеї.
- •10Виховання, його специфіка та характерні особливості.
- •11Етапи виховання.
- •12Закономірності і принципи виховання.
- •13Мета й завдання виховання.
- •14Сім’я як чинник виховання.
- •15Учнівський колектив: методика його створення і розвиток.
- •20Виховна робота класного керівника в навчальному закладі.
- •21Особливості виховання в птнз.
- •22Вибір методів виховання.
- •23Класифікація методів виховання.
- •24Методи формування свідомості особистості.
- •25Методи організації діяльності.
- •26Методи стимулювання і корекції поведінки.
- •27Виховні засоби.
- •28Прийоми і педагогічна техніка впливу у процесі виховання.
- •29Сучасні технології виховання.
- •30Виховна робота в навчальному закладі.
- •30. Виховна робота в навчальному закладі.
- •31. Теоретичні основи, методика і техніка планування виховної роботи.
- •32. Організаційні форми виховання: поняття і сутність, характеристика різноманітних форм.
- •33. Методика і техніка підготовки і проведення різноманітних форм виховної роботи.
- •34. Педагогічна підтримка сім’ї, її сутність, призначення.
- •35. Система роботи класного керівника з батьками учнів птнз.
- •36. Вихованість як критерій результативності виховного процесу.
- •39. Традиційні і творчі форми роботи з батьками учнів.
- •40. Прийоми (елементи) в структурі різних форм виховної роботи.
- •41. Методичні основи діяльності класного керівника в професійно-технічному навчальному закладі.
- •42. Етико-педагогічні основи і методичні правила роботи педагогічного колективу професійно-технічних навчальних закладів з батьками учнів.
- •45. Сучасні ідеї щодо змісту виховання.
22Вибір методів виховання.
Оптимальний вибір методу характеризується такими умовами: а) має органічно пов’язуватись з метою, яка стоїть перед школою; б) не універсалізувати якийсь із них, має бути система методів; в) вибір методу диктується конкретними завданнями і змістом виховного заходу; г) залежить від конкретних умов, в яких здійснюється виховний вплив; д) враховуються індивідуальні і вікові особливості учнів; е) динаміка, зрілість, організованість колективу; є) метод виховання і особистість вихователя. Методи виховання в народній педагогіці “Добрий приклад, кращий за сто слів”, “Приклад кращий за правило”, “Бурчання наскучить, приклад научить” (приклад); “Шануй батька і матір”, “Поважай старших” (вимога); “Стид хоч і не дим, а очі виїсть”, “Раз на віку спіткнешся, та й то люди бачать” (громадська думка); “Перед ти як карати, полічи до ста”, “Злість – погана порадниця” (покарання); “Перехвалення – як пересолення” (заохочення); “Не вчи дитину штурханами, а добрими словами”, “Добрі діти доброго слова послухаються, а лихі й дрючка не бояться” (переконання).
23Класифікація методів виховання.
Класифікація методів виховання – це їх групування за певними ознаками, почуття і волю учнів з метою формування у них поглядів і переконань. До цієї групи належать такі методи: а) словесна підгрупа: бесіда, лекція, диспут; б) метод прикладу. Бесіда: а) обґрунтування вчителем теми як життєво важливої, а не надуманої; б) формулювання запитань, які спонукали б до розмови; в) спрямування розмови в правильному напрямку; г) залучення учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя і на цій основі формування у них ставлення до оточуючої дійсності, до своїх громадських і моральних обов’язків; д) підсумки бесіди, формування на їх основі раціонального вирішення проблеми, яка обговорюється, прийняття конкретної програми для закріплення прийнятої в результаті бесіди норми. Інколи учні порушують дисципліну і правила поведінки і не бачать у цьому нічого поганого. Їм здається, що вони роблять це “на зло” педагогу. В такому випадку вказують на конкретне порушення правил поведінки, на риси характеру, погляд чи переконання і підводять їх під загальні моральні принципи, значення яких не викликає в учнів сумніву. Якщо їм показати, що їх поведінка і риси характеру не відповідають нормам права і моралі, вони намагаються змінити їх. Нерідко учні допускають погані вчинки, не задумуючись над тим, що в них проявляються їх негативні сторони, не підозрюють про їх існування. Наприклад, наявність кругової поруки в колективі можна кваліфікувати як відсутність принциповості у його членів. В індивідуальній бесіді важливо, щоб учень не тільки усвідомив зміст моральних сентенцій, які доводять до його свідомості, а й переживав його. З цією метою доцільно використовувати переконливі приклади. Одночасно вихованець повинен відчути, що педагог хоче йому допомогти, усвідомити, що всі зусилля вчителів в його інтересах, що вони знають, як йому допомогти стати кращим.
24Методи формування свідомості особистості.
Методи формування свідомості особистості. У демократичному суспільстві, в якому взаємини між людьми ґрунтуються передусім на засадах гуманізму, повноцінна діяльність кожної особистості може бути ефективною, якщо вона спирається на свідомість і переконання. Тому група методів, спрямована на формування цих якостей, є визначальною. Вплив на свідомість — це вплив на розум і почуття людини з метою формування позитивних якостей і подолання негативних. Основним його засобом є слово вчителя, яке має благодійно впливати на розвиток особистості. Проте слово вчителя не повинно бути жорстоким, грубим, холодним. На думку В. Сухомлинського, «слово — найтонший дотик до серця: він може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом.
Бесіда — метод виховання та отримання інформації про особистість за допомогою безпосереднього словесного спілкування. Результативність бесіди залежить від чіткості сформульованої мети, продуманості та послідовності запитань залежно від реакції співрозмовника, його індивідуальних особливостей. Бесіда потребує щирого тону, переконливої і правдивої інтонації. У процесі учитель повинен так спрямовувати її розвиток, щоб всі учні виявили бажання і змогли висловитись, поставити запитання, отримати відповіді на них. Одна з передумов ефективності бесіди — психологічний контакт із співбесідником. У процесі бесіди слід враховувати, що інформація може бути суб'єктивною і вимагає доповнень, уточнень, перевірки за допомогою інших методів. Бесіда — діалогічна взаємодія, яка припускає реалізацію інформативної (передача і прийом інформації), регулятивно-комунікативної (вплив на поведінку учасників спілкування), афективно-комунікативної (вираження та передача емоцій і переживань) функцій спілкування. Але часто педагоги невиправдано зосереджуються лише на інформативній функції бесіди, організовують спілкування за схемою «суб'єкт — об'єкт», тяжіють до монологу та моралізування. Для уникнення цього слід дотримуватися таких вимог:
— обирати актуальну тему бесіди для її учасників;
— учні повинні мати певний обсяг інформації з пропонованої проблеми;
— необхідно трансформувати інформаційний матеріал відповідно до особливостей учнів класу;
— конкретизувати основні питання, які будуть ставитися під час бесіди;
— змоделювати можливі та бажані варіанти відповідей на них;