13Мета й завдання виховання.

В различных педагогических концепциях цель воспитания трактуется в зависимости от сознательно-философской позиции авторов. Современная отечественная педагогика предполагает наличие как идеальной (отражает соответствие идеалу воспитания, под которым понимается всесторонне развитая гармоническая личность), так и реальной цели воспитания. Идеальная цель воспитания является ориентиром на возможности человека и помогает сформулировать задачи воспитания в разных направлениях многогранной личности. Реальные цели воспитания в отличие от идеальных не являются раз и навсегда заданными. Они изменяются и имеют исторический характер. Сформулированная обществом реальная цель воспитания носит объективный характер. Цели воспитания могут носить и субъективный характер. Как правило, это происходит в том случае, когда конкретная семья формулирует для себя, каким они хотят вырастить своего ребенка. Такая цель может совпадать с реальной объективной целью, а может и вступать с нею в противоречие. Установка на развитие личности придает «человеческое измерение» таким целям школы, как выработка у учеников осознанной гражданской позиции, готовности к жизни, труду и социальному творчеству, участию в демократическом самоуправлении и ответственности за судьбу страны и цивилизации. Цель воспитания как система распадается на составные части — общие и конкретные задачи. Традиционно в отечественной педагогике цель воспитания включает следующие задачи: умственное (интеллектуальное), физическое, трудовое и политехническое, нравственное, эстетическое (эмоциональное) воспитание. Современная жизнь и развитие общества выдвинули в качестве важных отдельных задач экономическое, экологическое, правовое воспитание школьников. Выделенные задачи настолько обширны, что составляют отдельные пласты педагогической теории и практики.

14Сім’я як чинник виховання.

Семья во многом определяет то, каким человек станет в будущем. Семья закладывает фундамент развития склонностей, здоровья личности. через семью человек воспринимает нормы человеческих отношений. Среди факторов которые влияют на эффективность воспитательной деятельности выделяют такие: Отношение родителей к труду, к учебным заведениям, единство требований в семье , характер отношения в семье, характер отношения родителей и детей, гармоничность семейной жизни. Группы семей за влиянием на развитие личности: 1 Семьи у которых дружественные отношения между родителями и детьми 2 Семьи в которых господствуют доброжелательные отношения , но существует определённая дистанция 3 семьи в которых родители мнорго уделяют внимания материальному благосостоянию 4 непедагогические воздействия родителей 5 не благополучные семьи, (пьянки, угрозы друг другу и детям)

15Учнівський колектив: методика його створення і розвиток.

Только сплотив учащихся в дружный и работоспособный коллектив, можно успешно осуществлять их обучение и воспитание. Основные вопросы методики организации и воспитания ученического коллектива детально освещены в специальной главе на эту тему. Поэтому здесь следует коснуться лишь некоторых особенностей работы классного руководителя в этом направлении. Создание ученического коллектива, как и воспитание вообще, нужно начинать со знакомства с учащимися. Приступая к работе с классом, классному руководителю нужно просмотреть личные дела учащихся, побеседовать с учителями, проанализировать классный журнал за предыдущий учебный год и составить для себя общее представление об успеваемости, положительных сторонах и недостатках класса с тем, чтобы определить более верный подход к организации воспитательной работы. Большое значение в создании коллектива имеет умелое предъявление с первых же дней занятий педагогических требований к учащимся. Для этого обычно в самом начале учебного года классный руководитель проводит специальное собрание. На этом собрании он обстоятельно знакомит учащихся с важнейшими школьными правилами и разъясняет им, как они должны вести себя на уроках и переменах, выполнять домашние задания и участвовать в общественной жизни класса. Предъявление требований в самом начале учебного года побуждает учащихся к анализу своего поведения и переживанию внут-ренних противоречий между имеющимся и необходимым уровнем поведения, что в конечном итоге стимулирует их работу над собой. Необходимой предпосылкой формирования ученического коллектива является организация самоуправления в классе и воспитание актива. В состав актива обычно входят лучшие учащиеся, которые хорошо учатся и пользуются уважением среди своих товарищей. Активистов надо регулярно инструктировать и помогать им в решении предстоящих задач. Нужно детально разъяснять, какие обязанности возлагаются на старосту класса, руководителей различных комиссий. Но этого мало. Важное значение имеет практическая помощь классного руководителя в работе актива. Поэтому необходимо учить активистов разрабатывать намеченные мероприятия, помогать им в распределении общественных поручений и давать советы при возникновении тех или иных трудностей. Едва ли не самым важным в воспитании ученического коллектива является умение классного руководителя организовать содержательную внеклассную работу с тем, чтобы учащиеся были увлечены практическими делами, чтобы перед ними всегда стояли воодушевляющие задачи-перспективы. В процессе совместной практической деятельности между учащимися установились деловые отношения, формировалась ответственность за порученное дело, раскрывались способ-ности каждого пятиклассника, а главное – крепло товарищеское сплочение, рождался дух коллективизма. Организация интересных практических дел учащихся создает основу для накопления положительных традиций в классе, что в свою очередь способствует обогащению жизни коллектива и его развитию. В качестве таких традиций выступают обмен памятными сувенирами со своими преемниками перед окончанием учебного года, праздники труда, повторяющиеся из года в год спортивные мероприятия, выставки поделок и т.д. Таковы некоторые особенности работы классного руководителя по созданию ученического коллектива. Одновременно с этим проводится разнообразная работа по всестороннему воспитанию учащихся и, в частности, по улучшению успеваемости, нравственному и эстетическому воспитанию, а также по выработке трудолюбия.

16Проблема змісту виховання в сучасній теорії і практиці.

1. Поняття про зміст виховання. Проблема змісту виховного процесу у сучасній школі. Як відомо, пешоосновою існування людини є задоволення її потреб. Будь-яка діяльність, яка спрямована на задоволення потреб, має мету. Задоволення цієї мети вимагає наявності певної технології. У педагогіці – це методики її реалізації. Методика ж передбачає визначення змісту виховання. Зміст виховання – це те, що випливає із багатства суспільно-історичного досвіду, вартостей культури і використовується для потреб виховного процесу, тобто це система цінностей світової і національної культури, яку учні повинні засвоїти, зберегти і розвинути відповідно до поставленої мети і завдань виховання (Н.Мойсеюк). Система вартостей визначає зміст виховання. Завдання педагога – виробити у вихованця важливі для життя ціннісні орієнтації, власну позицію, відповідне ставлення до себе і інших; допомогти йому відчутя, останій з’вазок свого власного ‘я’ із обєктивною дійсністю усвідомити свої потреби, його власного життя.Тому зміст вихованя - це водночас і суб’єктивний досвід особистостіі з її ставленнями, цінностями, уміннями, соціальними навичками, способами поведінки, здібностями.Вимоги до змісту виховання багатопланові.Вони обумовлені потребами суспільства, держави, виробництва, економіки, і, насамперед потреби учнів, батьків.Упорядкування цих вимог викликало необхідність виділеня базового компоненту змісту виховання. Таким компонентом є базова культура особистості як основа для її подальшого розвитку.До базової культури належать культура життєвого самовизначення, економічна культура і культура праці, політична культура і правова, інтелектуальна, моральна, культура спілкування, економічна, художня і фізична культура, культура сімейних відносин (О.Газман). У відповідності до базової культури, яку повинен засвоїти учень у процесі виховання, та основ всебічного розвитку виділяють такі основні напрями виховання: розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне. Шляхами формування наукового світогляду є: 1. теоретична спрямованість навчально-виховного процесу; 2. здійснення міжпредметних зв’язків у процесі навчання; 3. розвиток діалективного мислення на уроках; 4. підготовка і проведення у позаурочний час виховних заходів, які б забезпечували світоглядні знання школярів, формували їхні погляди і переконання; залучення учнів до різних видів діяльності, які б спряли поєднанню їх свідомості, переживань і поведінки;

2. 5. корекція помилкових світоглядних понять, уявлень, поглядів і переконань учнів; 6. соціальна і професійна позиція педагога і її значення для формування світогляду його підопічних. Методика виявлення рівня світогляду учнів включає: А/ аналіз відповідей учнів із світоглядних питань на уроках; Б/ спостереження за діяльністю і поведінкою учнів у різних ситуаціях; В/ порівняння даних спостережень педагогів, батьків та інших учасників педагогічного процесу; Г/ проведення спеціальних бесід, обговорення моральних та інших проблем. У позакласній роботі з цією метою використовують сократівські бесіди, дискусії, диспути, відверті розмови, інтелектуальні ринги, конкурси, олімпіади, КВК та ін. У ході інтелектуального (розумового) виховання відбуваються зміни в змісті і формах мислення. Результатом мислительної діяльності людей є знання. Знання – знаряддя мислення, один із критеріїв активності виховного впливу.

19Колектив як чинник виховання.

Колектив як людська спільнота, що утворює систему колективістських стосунків, є основним чинником формування громадської сутності особистості, розвитку її індивідуальності. Виховний колектив відзначається розмаїттям видів, форм суспільно корисної праці та спілкування. Його сутність реалізується в різних аспектах: Економічний аспект передбачає залучення дитини в економічні відносини, Політичний аспект означає залучення дітей до шкільного самоуправління, Соціальний аспект є виявом турботи про розвиток, побутові умови дитини, Моральний аспект передбачає розуміння моралі як суспільного явища, усвідомлення суспільної моралі як відповідальності перед іншими людьми, самим собою, Громадсько-ціннісний аспект переконує, що колектив — це ідейна, ціннісно-орієнтована єдність людей, для яких організаційна структура є засобом досягнення спільних цілей, Культурно-естетичний аспект виявляється у вільному спілкуванні дітей, що забезпечує їх новими враженнями, знаннями, сприяє підвищенню естетичного рівня їх повсякденних стосунків, Юридичний аспект свідчить, що взаємини в колективі торкаються і правового аспекту життя, Психологічний аспект означає, що колектив — організоване соціальне середовище, Організаційний аспект свідчить про інтуїтивне прагнення дітей до об'єднання в певній організації, ндивідуально-особистісний аспект враховує можливість тимчасового відокремлення дитини від колективу, Педагогічний аспект реалізується через врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей, Виховний колектив — педагогічно організована система відносин. Він має органи самоврядування й координації, що уповноважені представляти інтереси дітей і суспільства, традиції, громадську думку, об'єднує учнів спільною метою та організацією праці. Така структура виховного колективу сприяє врахуванню вікових особливостей та інтересів дітей, налагодженню взаємозв'язків між первинними колективами старших і молодших учнів, різновіковими загонами й групами. Виховний колектив виконує такі функції: залучення дітей до системи суспільних відносин, набуття ними досвіду таких відносин, рганізація самостійної діяльності дітей, формування моральної сутності особистості, її морально-естетичного ставлення до світу й самої себе, ефективного педагогічного засобу впливу на особистість