1.3.Етапи і напрями розвитку іеед

Основні моделі(підходи) щодо періодизації економ.історії:

-модель Ліста, критерієм поділу в якій є пануюча сфера госп.д-сті;

-модель Гільденбранта-Бюхера, в основі якої лежить довжина шляху, який проходить товар від виробника до споживача;

-марксистська модель, заснована на виокремленні суспільно-політичних формацій, головною ознакою яких є пануюча форма власності на засоби вир-ва;

-інституційно-технологічна модель, класифікаційними критеріями в якій виступають пануючі технологічний спосіб вир-ва та сфера економіки;

-історико-хронологічна модель, заснована нестільки на економічних, стільки на загальноісторичних критеріях.

Основні періоди в історії економічної думки:

-докласична економічна думка, яка охоплює економічну думку Стародавньго Сходу, античності та середньовіччя, включаючи меркантилізм;

-класична політична економія;

-альтернативні класичній школі напрямки економічної думки: історична школа, марксистська економічна теорія та генеза економічних концепцій соціал-демократії;

-неокласичний напрям економічної теорії і виникнення та розвиток маржиналізму;

-основні напрямки економічної думки в ХХ ст – початку ХХІ ст: виникнення та еволюція інституціонального напряму, кейнсіанства, еволюція неокласичного напряму та економічний неолібералізм, економічні теорії неоконсерватизму.

2.1 Основні риси суспільно-господ.розвитку Стародавньої Індії в осьовий час:

-становлення буддизму – першої на Землі монорелігії;

-значне поширення залізних знарядь праці, які значно полегшують землеробство, а й спорудження іригаційних споруд;

-посилення спеціалізації ремесла;

-розвиток внутрішньої торгівлі.

Економічна думка Індії цього періоду представлена в «Артхашатрі» - зведенні правил, більшість з яких є зверненням до царя. В ній піднімаються такі госп.пробеми:

-економічної ролі держави; -державного землеволодіння; -організації та розвитку торгівлі, передовсім міжнародної, що була важливою статтею доходів скарбниці; -впорядкування соціальної ієрархії, що визначає права та обов*язки; -обмеження рабства. - правдовується соціальна нерівність та поділ суспільства на рабів і вільних громадян — аріїв. -знайшло відображення розуміння відмінності між вартістю і ціною товару. -торгівля розглядається як джерело надходжень до скарбниці. - наголошується на тому, що спонукальним мотивом торговельної діяльності є прибуток. - начна увага приділяється регулюванню процесів розподілу торговельного прибутку між купцями і державою.

2.2 Основні риси сусп.-госп.Розвитку Стародовнього Китаю в осьовий час.

Головні течії суспільної думки Стародавнього Китаю сформувались у 6-3 ст.. до н.е. Основні риси сусп.-госп.розвитку Стародовнього Китаю:

-виникнення і розвиток Конфуціанства;

-жорстка ієрархічна система поділу на соц.верстви, які залежали від верховного властителя; -виключна залежність матеріального добробуту від соц.стану;

-натуральна форма надходжень до держ.скарбниці у вигляді результатів праці селян; -повільний розвиток товарно-грошових відносин. Визначальний вплив на економічну думку Стародавнього Китаю справило конфуціанство – вчення Конфуція.

Основні економічні ідеї Конфуція (551-479 рр до н.е): -державу можна вдосконалити через вдосконалення кожної окремої людини; -непорушність станового поділу с-ства, беззаперечне підкорення владі;

-скорочення розміру податків при вдосконаленні обліку та підвищенні контролю землеробських робіт; -забезпечення рівномірного розподілу суспільного багатсва; -регулювання державою цін на хліб, а також створення держ.запасів хліба.

3.1 Основні риси суп.-госп.розвитку Греції в осьовий час. Стародавня Греція лежала на перетині численних морських шляхів що сполучали три континенти – Європу,Азію та Африку. Основні риси суп.-госп.розвитку Греції -ранній розвиток ремесла і торгівлі завдяки природним багатства і зручним бухтам; -концентрація населення у містах, повноправними мешканцями яких були лише землевласники; -інтенсивна колонізація навколишніх територій обумовлена гонитвою за новими землями та здобиччю, а також зменшенням чиельності населення полісів; -розвиток демократичного управління в окремих містах; -активне держ.втручання в окремі сфери господарства, зокрема реформи, проведені архонтом Солоном. – Раби виконували тяжку фізичну роботу і їх звільнення було рідкісним явищем. – держава опікувалася кораблебудуванням, намагалася регулювати ціни, але торгівля здебільшого була вільною. – суспільство розпалося на два стани: вільні громадяни ( аристократія, купці, лихварі, ремісники) та невільники (раби).

Представники цієї доби Ксенофонт, Платон, Арістотель

3.2 Основні риси сусп.-госп.розвитку Риму в осьовий час. У давньоримських законах, аграрних проектах, творах державних діячів та учених відобразився прискорений розвиток рабовласництва на основі широкої експансії Риму та створення велетенської імперії. Особливості господарського життя Стародавнього Риму знайшли відображення у натуралізації та аграризації економіки, зумовивши специфіку давньоримської економічної думки.

Основні риси сусп.-госп.розвитку Риму:

-внутрішня та зовнішня боротьба за землю;

-держава вважалася юридичним власником землі, а тому дбала про ефективне її використання; -змішаний характер економіки, заснованої на багатогалузевому с/г; -головною організаційною формою с/г була вілла, внаслідок концентрації землі набули поширення латифундії; -широкий розвиток торгівлі, яка приносила більше прибутку, ніж ремесло, яке було не престижним, вважалося справою рабів і бідних. – Переважно було приватне рабство, державне було незначним. - Рабство мало патріархальний характер. – Здійснювалась активна податкова політика, основним податком був поземельний. Промисловою одиницею була майстерня.

9.1 Чинники формування та загальна характеристика вільного розвитку господарства. Госп. розвиток Англії.

У результаті завершення промислового перевороту у Великобританії пануючим стало фабричне виробництво, країна з аграрної перетворилася в індустріальну.

Основні риси госп.розвитку Великобританії 18 поч 19ст:

-найраніше відбувся промисловий переворот;

-стрімкий розвиток фабрик, передовсім у вир-ві бавовняних тканин;

-винайдення нових методів виплавки сталі,що прискорило розвиток металургійної промисловості;

-стрімкий розвиток машинобудування, суднобудування;

-прискорене буд-во залізниць (перша в 1829р);

-перехід до політики вільної торгівлі.

Класична політична економія зародилася в Англії в кінці 17ст і у Франції на поч 18 ст.

Основні концептуальні положення:

-предметом дослідження є вир-во, яке піддається науковому аналізу;

-супільно-економічний розвиток підкоряється дії природних законів, які мають об*єктивний характер;

-дія економ.законів реалізується через переслідування кожним індивідом своїх особистих інтересів;

-умовою бездоганної дії ринкового конкуренції веде до вироблення суспільно оптимальних рішень;

-втручання держави в госп.процеси є недоцідьним і небажаним, вона повинна лише підтримувати порядок і гарантувати економічну свободу. Представники цієї доби: Уільям Петті ,Адам Сміт, Давід Рікардо.