Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори тдп ІІ семестр.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
847.36 Кб
Скачать
  1. Види суб'єктів правовідносин (суб'єктів права)

Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.

Індивідуальні суб'єкти (т.зв. фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства);

Колективні суб'єкти (наприклад, держава, державні органи, об'єднання громадян, адміністративно-територіальні одиниці, органи місцевого самоврядування, територіальні громади й т.д.)

Суб'єктами приватноправових відносин (приватного права) є так звані фізичні і юридичні особи.

Суб'єкти правовідносин мають правосуб'єктність (праводееспособностью, тобто правоздатністю й дієздатністю).

Правосуб'єктність - це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасником правовідносин (суб'єктом права)

Правоздатність - це передбачена нормами права можливість мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Дієздатність - це передбачена нормами права можливість своїми діями здійснювати суб'єктивні права й створювати для себе юридичні обов'язки.

Різновидом дієздатності є «деликтоспособность», тобто передбачена нормами права здатність нести юридичну відповідальність за зроблене правопорушення.

87 Склад (структура) правовідносин

Склад (структура) правовідносин - це його внутрішня будова.

Структурні елементи правовідносин:

Утримування;

Суб'єкти;

Об'єкти.

Утримування (юридичне) правовідносини - це суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін (суб'єктів) правовідносин.

Суб'єктивне право - це вид і міра можливого (дозволеного) поводження особи (управомоченного).

Юридичний обов'язок - це вид і міра належного (необхідного) поводження особи (правообязанного).

Суб'єкти правовідносин («суб'єкти права») - це учасники (сторони) правовідносин.

88 Поняття правоздатності, дієздатності та деліктоздатності

------------------------

Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов'язки, яка визнається однаковою мірою за всіма фізичними особами незалежно від будь-яких обставин. За загальним правилом правоздатність фізичної особи , виникає в момент її народження і припиняється зі смертю. В окремих випадках, передбачених законом (зокрема, щодо права спадщини), охороняються також інтереси дитини, що зачата, але ще не народилася.

-----------------------------------

Дієзда́тність — це передбачена нормами права здатність індивіда самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (використовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні права, обов'язки і нести відповідальність.

Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей людини, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку.

Повна дієздатність настає з моменту громадянського повноліття.

--------------------------------

Деліктоздатність — це здатність особи нести юридичну відповідальність. Деліктоздатність не завжди співпадає з дієздатністю. В різних правовідносинах і в різних галузях права дієздатність наступає з різного віку.

89

Суб'єкти (сторони) правовідносин — це учасники правового відношення, що володіють взаємними правами й обов'язками.

Як суб\'єкт трудового права громадянин має володіти фактичною здатністю до праці. Ця властивість залежить від фізичних і розумових можливостей, якими володіє особа і які вона виявляє, займаючись певною трудовою діяльністю.

Фактична здатність до праці й здатність до праці як правова категорія (трудова правосуб\'єктність) — поняття нетотожні. Фактична здатність до праці виникає значно раніше, визначає трудову правосуб\'єктність і лежить в її основі.

Чинне законодавство про працю розрізняє такі категорії громадян як суб\'єктів трудового права та види їх правового статусу (рис. 4.4).

Правовий статус громадян як суб\'єктів трудового права єдиний, але щодо юридичних гарантій основних конституційних трудових

суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Далі в ч.2 ст.14 Конституції України (далі КУ) закріплено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. [9] Отже, фактично і в ЗК України і в КУ визначення суб’єктів земельних правовідносин збігається. Ними можуть бути громадяни, юридичні особи і держава.