3 Завдання юридичної науки на сучасному етапі державно-правової розбудови України.

Юридична наука – система знань про об’єктивні властивості права і держави в їх понятійно-юридичному вираженні, про загальні і приватні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурному різноманітті. Вона покликана слугувати потребам суспільства, юридичної практики, юридичної освіти, забезпечувати працівників необхідними даними по виданню і застосуванню законів.

Юридична наука включає, в основному, конкретні завдання, які виражені в точних конструкціях, співвідношеннях, як і природничі науки.

Конституція визнає Україну суверенною, демократичною державою. Україна стала на шлях розвитку державно-правової розбудови. Відбувається орієнтація на міжнародні стандарти. Ст.3Конституції проголошує людину найвищою соціальною цінністю. Держава відповідальна перед людиною. Повинен діяти принцип верховенства права, що вимагає організації і здійснення діяльності держави, її органів і посадових осіб у повній відповідності з правовими настановами.

Юридична наука досліджує питання, пов’язані зі здатністю відображати об’єктивну дійсність в правових судженнях і поняттях в процесі створення і застосування законів (вивчення обставин юридичної справи, тлумачення законів та ін.) Юридична наука вбирає в себе якості всіх трьох основних сфер людських знань - суспільних наук, природних, наук про мислення.

Головне призначення юридичної науки – бути науковим орієнтиром для практики державного і правового будівництва на основі пізнання відповідних суспільних процесів і явищ. Юридична наука в Україні базується на досягненнях і досвіді вітчизняної і зарубіжної юриспруденції, на ідеях і цінностях прав і свобод людини, панування права і соціально-правової державності.

Спрямованість на створення національної системи права, знання законодавства, що особливо стосується юристів. Професійний обов’язок яких полягає у знанні права. Наука є основою підготовки юристів. ТДП на основі світоглядного спектру державно –правового життя відіграє велику роль у розбудові України.

4. Тдп в системі юридичних наук.

Вона відноситься до теоретико-історичних наук разом з історією держави і права і ІВДП. ТДП володіє самостійністю по відношенню до інших юридичних наук завдяки безпосередньому зв’язку з державно –правовою дійсністю. Всі галузеві юридичні науки емпіричні, тобто базуються на фактах, які можна спостерігати і піддати перевірці. Завдання ТДП полягає в тому, що привести в систему узагальнити факти державно-правової дійсності. ТДП вивчає основні загальні закономірності державних і правових явищ в цілому незалежно від того, в якій сфері суспільного життя вони мають місце.

ТДП – узагальнююча загальнотеоретична наука по відношенню до інших юридичних наук, яка інтегрує їх досягнення. Кожна з наук суміжних з ТДП орієнтується тільки на один аспект вивчення держави і права. ТДП відрізняє узагальнюючий і цілісний підхід дослідження інших наук .

Кожна галузева наука досліджує закономірності і особливості власного предмета. Сфера теоретичних узагальнень галузевих наук значно вужча ніж ТГП. Так, ТДП вивчає не криміналь - правові злочини, а правопорушення в узагальненому вигляді.

ТДП методологічна, базова по відношенню до галузевих наук. Її висновки, загальнотеоретичні положення є основою для вирішення спеціальних питань галузевих наук. ТДП формує свої висновки в тісному взаємозв’язку з галузевими науками, використовуючи фактичний матеріал, який міститься в них.

Місце визначається тим, що ТДП:

• є загальнотеоретичною, методологічною, базовою до інших нау юридичних

• використовує дані і висновки інших юридичних наук в цілях більш глибших загальнотеоретичних узагальнень

• досліджує (описує, аналізує) основні закономірності розвитку держави і права в цілому

• виробляє загальні поняття і принципи на які спираються інші юридичні науки.