Аппд-2(3310)-274

Автомобіль пожежний першої допомоги АППД-2 (3310) 274 призначений длягасіння пожеж, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і служить длядоставки до місця пожежі бойового розрахунку, пожежно-технічногоозброєння, засобів пожежогасіння, аварійно-рятувального обладнання, подачі у вогнище пожежі води і повітряно -механічної піни, проведенняаварійно-рятувальних робіт. технічні характеристики базове шасі ГАЗ - 3310/4х2    - Двигун ЄВРО-ІІ, дизельний    - Потужність (максимальна), квт (к.с.) 86,2 (117,2))    - Швидкість (макс), з повним навантаженням, км / год 95    - Кабіна 1 +5 Запас вогнегасних засобів, м ³ (л)      - Води, не менш 1 (1000)    - Піноутворювача, не менше 0,05 (50) всмоктуючий пристрій насос вакуумний струминний (шиберного типу з електроприводом і ручнимкеруванням) Довжина напірних рукавів, м 100

насос МНВП-90/300 або аналог    - Подача насоса, л / с 1,5 (0,0015)    - Напір насоса, м 300 Найбільша геометрична висота всмоктування, м 7,5 ± 0,2 Кількість ручних стовбурів 2 Габаритні розміри (довжина: ширина: висота), мм 6950: 2350: 2900 Маса автомобіля з повним навантаженням, кг 7400

Розділ 2. Аналіз ефективності роботи існуючої системи.

2.1. Порядок ТО пожежної та аварійно-рятувальної техніки.

Наказ МНС України №538 від 08.08.2007 р. «Про затвердження настанови з експлуатації транспортних засобів у підрозділах МНС»Наказ МНС України № 281 від 25.04.2007р.

Технічне обслуговування та ремонт ПТО.

Технічне обслуговування (ТО) – це комплекс профілактичних заходів, які проводяться для підтримання пожежних автомобілів і ПТО в бойовій готовності.

ТО пожежних автомобілів з ПТО за періодичністю, переліком, працеємністю виконуваних робіт поділяється на такі види:

Щоденне технічне обслуговування;

перше технічне обслуговування (ТО-1);

друге технічне обслуговування (ТО-2);

сезонне технічне обслуговування.

Щоденне технічне обслуговування проводиться в пожежній частині під час зміни караулів водієм і особовим складом бойового розрахунку. що заступає на чергування під керівництвом командира відділення.

Перед зміною караулів пожежні автомобілі, що знаходяться в бойовому розрахунку і резерві, повинні бути чисті, повністю заправлені експлуатаційними матеріалами і вогнегасячими речовинами та укомплектовані за табельною належністю.

Водій зобов’язаний внести всі записи про роботу пожежного автомобіля під час чергування в експлуатаційну картку і підготувати до здачі. Особовий склад під керівництвом командира відділення здійснює підготовку ПТО до здачі згідно з обов’язками номерів бойового розрахунку.

Водій, що приймає основний і резервний пожежні автомобілі, в присутності водія, який здає автомобілі, повинен перевіряти стан автомобілів в обсязі переліку робіт щоденного обслуговування і зробити необхідні помітки в експлуатаційних картках і журналах ТО.

Виявивши несправність пожежного автомобіля водій, який прийняв його зобов’язаний негайно доповісти про це командиру відділення і вжити заходів для усунення несправностей. Виявлені несправності усовує водій, який здає чергування. У разі неможливості негайного усунення несправностей за рішенням керівництва частини, а в разі його відсутності начальника караулу, автомобіль знімається з бойового розрахунку і замінюється резервним, про що доповідається на ЦППЗ.

Резервний пожежний автомобіль перед постановкою на чергування повинен пройти щоденне ТО, яке виконується водіями, що заступив та міняється.

У разі несправності резервного автомобіля керівництво частини доводить до відома ЦППЗ для вжиття заходів щодо протипожежного захисту району виїзду частини за рахунок сил інших частин гарнізону.

В разі наявності значних пошкоджень пожежних автомобілів за згодою з відділом (відділенням) техніки УДПО-ВДПО вони направляються в загін (частини) технічної служби.

Про усунення несправностей старший водій (водій) робить запис в журналі обліку ТО.

Прийнявши автомобіль водій відповідає за його технічний стан, а також вживає заходів для усунення несправностей, які виявлені під час чергування.

Відповідальність за утримання ПТО пожежних автомобілів у справності та чистоті покладається на командирів відділень, за якими вони закріплені.

Під час зівни караулу ПТО приймається командиром відділення, який заступає на чергування і особовим складом бойового розрахунку згідно з табельною належністю. У разі некомплекту або несправності окремих видів оснащення командир відділення доповідає про це начальнику караулу і вживає невідкладних заходів для його поповнення або заміну справним. Догляд за автомобілями, ПТО здійснюється щоденно особовим складом бойового розрахунку чергових караулів, у встановлений розпорядком дня час. Справність ПТО призначеного для роботи на висотах і рятування людей (драбини, рятівні мотузки, паски і карабіни) перевіряються особисто командиром відділення під час заступання на чергування.

ПТО, що вивозиться на пожежному автомобілі і пожежні рукави повинні бути надійно закріплені, особовий склад, що заступає на чергування і водій доповідають командиру відділення про справність автомобіля і ПТО. Командир відділення зобов’язаний доповісти начальнику караулу про бойову готовність пожежного автомобіля до виконання оперативних завдань.

Технічне обслуговування після обкатки проводиться водіями, які закріплені за автомобілем, під керівництвом старшого водія на посту ТО пожежної частини згідно інструкції з експлуатації в обсязі робіт передбачених ТО-2.

ТО-1 пожежних автомобілів проводиться в дні, встановлені план-графіком, який розробляється в кожному гарнізоні пожежної охорони відповідальними за технічний стан автомобілів, погоджується з штабом пожежогасіння гарнізону і затверджується начальником гарнізону. ТО-1 проводиться на посту ТО пожежної частини водіями, які закріплені за автомобілем, у службовий і вільний від чергування час під керівництвом старшого водія в обсязі робіт, встановлених для проведення ТО-1. Перед ТО-1 керівництво частини спільно з старшим водієм, черговим командиром відділення і закріпленим водієм проводять контрольний огляд технічного стану пожежного автомобіля і ПТО. За результатами контрольного огляду старший водій з урахуванням зауважень водіїв складає план проведення ТО з розподілом всього обсягу робіт між залученими до ТО водіями і особовим складом бойового розрахунку. Після проведення ТО-1, кожний водій розписується в журналі обліку ТО за фактично виконані роботи. Керівництво частини, ст.водій і командири відділення перевіряють якість виконаних робіт, про що роблять відмітки і записи в журналі обліку ТО. Під час виконання ТО-1 розподіл робіт серед водіїв і особового складу проводиться відповідно до рекомендованого плану.

ТО-2 пожежних автомобілів проводиться в дні, встановлені план-графіком, який складається відділом (відділенням) пожежної техніки, узгоджується з відділом (відділенням) служби і підготовки та затверджується начальником УДПО-ВДПО. ТО-2 здійснюється в загоні (частині) технічної служби. На окремому посту технічного обслуговування робітниками цих підрозділів за участю водія пожежного автомобіля згідно з приблизним переліком основних операцій.

В об’єктових підрозділах пожежної охорони ТО-2 проводиться на базі авторемонтних підрозділів підприємств, що охороняються, відповідно до розробленого і погодженого графіка, або за відповідними домовленостями в загонах технічної служби. Як виняток, для віддалених підрозділів, дозволяється проводити ТО-2 виїзною бригадою ПАРМ (пересувна авторемонтна майстерня) на посту технічного обслуговування пожежної частини, при наявності умов для його виконання. При цьому для виконання ТО-2 залучаються робітники бригади ПАРМ та всі водії автомобіля, які за ним закріплені.

ТО-1 та ТО-2 автомобілів виконуються після пробігів встановлених залежно від типів машини, особливостей їх конструкції та умов експлуатації згідно з нормативами.

Сезонне технічне обслуговування проводиться двічі на рік і містить роботи з підготовки пожежних автомобілів до експлуатації в холодну чи теплу пори року. Сезонне обслуговування, як правило, поєднується з черговим технічним обслуговуванням.

Випробування ПТО

Випробування ПТО і устаткування проводиться перед постановкою його в бойовий розрахунок, при експлуатації, у встановлені строки.

Порядок і строки випробування повинні відповідати вимогам Правил техніки безпеки в пожежній охороні. Результати випробувань записують в спеціальний журнал.

Ручні пожежні драбини : Випробування проводиться після кожного ремонту та один раз на рік. Після випробувань драбини не повинні мати пошкоджень, тріщин, деформацій, повинні висовуватись та зсовуватись без перешкод.

Трьохколінна висувна драбина. Драбину встановлюють на твердому грунті, висовують на всю висоту фіксуючим пристроєм фіксуємо за 7 щабель та під кутом 75 градусів ( 2,8 м від стіни) її встановлюють. В такому положені за кожне коліно посередині на обидві тетиви прикласти вантаж в 100 кг на 2 хв..

Штурмова драбина. Штурмову драбину зачіплюють за кінець гака, кожну тетиву на рівні 2-ї сходинки знизу навантажують вагою 80 кг на 2хв..

Драбина-палка. Встановлюють на твердому грунті під кутом 75 градусів до стіни і навантажують на обидів тетиви посередині вагою в 120 кг на 2 хв..

Діелектричні засоби. Випробовуються в спеціальних лабораторіях, що мають дозвіл органів держенергонагляду. Результати випробувань оформляють актом, який зберігається в частині до наступного випробування. На діелектричні засоби наноситься штам з строком наступного випробування.

Строки проведення випробувань:

Галоші гумові діелектричні – 1 раз на рік;

Боти гумові діелектричні - 1 раз на 3 роки;

Килим гумовий діелектричний – 1 раз на 2 роки;

Рукавиці гумові діелектричні – 1 раз на 6 місяців;

Ножиці для різання електродроту – 1 раз на рік;

Рятувальна мотузка. Випробовують на міцність один раз на 6 місяців. На розмотану підвішену мотузку з нижнього кінця зачеплюють вантаж 350 кг на 5 хв. Після зняття навантаження на мотузці не повинні бути ніяких пошкоджень, залишкове удовження не повинно перевищувати 5% початкової довжини. Якщо немає можливості здійснити випробування даним методом, випробування здійснюють в горизонтальному пожежні через блоки.

Пристрій страхування на учбових баштах. Випробування проводять статичним та динамічним методом, один раз на рік, та після ремонту. При статичному випробуванні – рятувальну мотузку протягують через блоки і замок, до кінця мотузки зачіплюють вантаж 350 кг на 5 хв. Після зняття навантаження на мотузці не повинно бути ніяких ушкоджень, залишкове удовження не повинне перевищувати 5% початкової довжини.

При динамічному випробуванні - до кінця мотузки, яка протягнена через блоки і замок на карабіні зачеплюють вантаж 150 кг і скидають з третього поверху, рятувальна мотузка не повинна пробуксовувати більше 30 см.

Пожежні рятувальні ремені, карабіни. Підлягають випробуванню на міцність один раз на рік. Ремінь з карабіном одягають на конструкцію діаметром 300 мм і защібають на пряжку. До карабіну підчіплюють вантаж 300 кг на 5 хв. Після зняття навантаженння на ремені та карабіні не повинні бути механічні пошкодження.

Рукавна затримка. Випробування на міцність проводиться один раз на рік. Підвішують гаком за конструкцію, за защібнуту петлю зачіплюють вантаж 200 кг на 5 хв. Рукавна затримка не повинна мати деформації та інших пошкоджень.

Колонка пожежна, розгалуження, стволи. Випробування проводиться на стенді гідравлічного випробування пожежного устаткування.

Пожежні колонки. Випробування проводиться 1 раз на рік. Якість термічної обробки пожежних стволів визначають ударами об листок м’якої сталі (10 ударів), при цьому кут загострення ломів, який повинен бути 70⁰, не повинен затупитись, а також на згин крюка вагою 80 кг повздовж осі на протязі 10 хв не повинно бути відхилень від початкового положення.

Пожежні багри. Випробування проводиться 1 раз на рік, на згин шляхом навантаження 200 кг, яке прикладається вздовж осі на протязі 10 хв, після чого крюк не повинен бути розігненим.

Пожежні гаки. Випробування проводиться 1 раз на рік. Метод статичного навантаження (легкий – вантажем 200 кг, тяжкий – 500 кг) витримують 10 хв, після чого гак не повинен бути розігненим, мотузка не повинна мати механічних пошкоджень.

Пожежні каски. Випробування проводиться 1 раз на рік, шляхом визначення міцності корпуса каски та кріплення амортизатора. Перевіряють ударом (по центру корпуса) стальною кулею вагою 4 кг, яка кидається на каску з висоти 2 м. Каска рахується придатною для використання, якщо на поверхні каски не буде щілин, розломів та вм’ятин глибиною не більше 3 мм, а кріплення тул’їв та амортизатора не будуть зміщені.

Пожежні насоси. Випробовують при ТО-2, після пробігу автомобіля 5000 км, але не менше 1 разу на рік.

Методика перевірки технічного стану пожежного насоса та пінозмішувача.

Мета перевірки: визначити технічний стан пожежного насоса та пінозмішувача за фактичним значенням параметрів технічних характеристик.

Перевірити щільність усіх вентилів і засувок насоса, в тому числі і зливного крана. На всмоктувальному патрубку затягнути заглушку:

зі штуцера для підсмоктування піноутворювача зі сторнньої ємності зняти заглушку;

пробковий кран пінозмішувача поставити в положення “Відкрито”;

дозатор повернути стрілкою на максимальну продуктивність “5”;

заповнити насос із цистерни, після чого перекрити засувку із цистерни в насос;

увімкнути насос;

збільшити оберти двигуна, довести тиск в насосі за манометром до 0,6 Мпа, при чистому пінозмішувачі мановакууметр покаже тиск 0,3 Мпа, співвідношення показників мановакууметра і манометра повинне бути в межах 0,5-0,58. Якщо ці параметри складають 1…2 кгс/см² – це свідчить про несправність пінозмішувача.

Перевірка зворотнього клапана.:

скинути газ;

вимкнути насос.

Під дією тиску повітря вода рине до зворотнього клапана пінозмішувача, коли він несправний, зі штуцера для забору піноутворювача зі сторонньої ємності бризне струмінь води (невелике підтікання допускається).

Перевірка трубопроводу від пінобака до пінозмішувача.

В штуцер для підсмоктування піноутворювача з сторонньої ємності встановити жолобок, щоб піноутворювач не попадав в насос. Підставити ємність 2-5 літрів. Відкрити вентиль пінобака, якщо трубопровід чистий і вентиль пінобака справний, піноутворювач буде зливатись в ємність.

Перекрити вентиль пінобака, промити трубопровід.

Для автонасоса заповнення насоса водою здійснювати від сторнньої ємності через штуцер для забору піноутворювача за допомогою гумового шланга.

Техніка безпеки при обслуговуванні, ремонті та випробуванні ПТО.

Пожежно-технічне обладнання, яке знаходиться на озброєнні в пожежній охороні повинно забезпечувати безпечну роботу по збереженню здоров”я особового складу і відповідати вимогам державних стандартів. Експлуатація ПТО в несправному стані забороняється, ПТО апаратів та устаткування на пожежних автомобілях повинне розміщуватись та належно кріпитися при їх зніманні та вкладанні повинна виключатись можливість отримання травм.

Не допускається виконувати переоснащення пожежного автомобіля і змінювати місця розміщення ПТО у разі відсутності відповідної документації.

Сокири, пилки, ножиці для різання металевих решіток повинні зберігатися в чохлах.

Використовувати ручні пожежні драбини, які несправні, ушкоджені, з простроченим терміном та невипробувані забороняється. Також забороняється використовувати з простроченим терміном випробування електрозахисні засоби. Металеві поверхні всіх інструментів повинні бути гладенькими, без тріщин, задирок, іржі та інших дефектів, що знижують міцність погіршують зовнішній вигляд та експлуатаційні властивості інструменту.

Всі механічно не оброблені поверхні інструменту повинні мати лакофарбове покриття чорного кольору. Багри та сокири, що мають люфт в місцях насаджування на держаки чи топорища, слід перенасадити і закріпити шпильками. Дерев’яні частини цих інструментів фарбувати не рекомендується, їх покривають оліфою. При проведенні випробувальних робіт весь особовий склад караулу повинен бути в бойовому одязі.

Знаходитися під вантажем при проведенні випробування ПТО забороняється.

2.2.Основні причини зміни технічного стану пожежного автомобіля 31.1. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. 31.2. Забороняється експлуатація тролейбусів і трамваїв за наявності будь-якої несправності, зазначеної в правилах технічної експлуатації цих транспортних засобів. 31.3. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху; б) якщо вони не пройшли державного технічного огляду або не мають талона про його проходження; в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів; г) у разі обладнання без дозволу Державтоінспекції спеціальними звуковими та світловими сигналами. 31.4. Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: 31.4.1. Гальмові системи: а) змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника; б) під час дорожніх випробувань робочої гальмової системи перевищуються такі значення: Тип транспортного засобу  Гальмовий шлях, м, не більше ніж Легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажів  14,7 Автобуси  18,3 Вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 12 т включно  18,3 Вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 12 т  19,5 Автопоїзди, тягачами яких є легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажу  16,6 Автопоїзди, тягачами яких є вантажні автомобілі  19,5 Двоколісні мотоцикли і мопеди  7,5 Мотоцикли з причепом  8,2 Нормативне значення гальмового шляху для транспортних засобів випуску до 1988 року допускається перевищувати не більше ніж на 10 відсотків значення, поданого в таблиці. Примітки: 1. Випробування робочої гальмової системи проводиться на горизонтальній ділянці дороги з рівним, сухим, чистим цементо- або асфальтобетонним покриттям при швидкості транспортного засобу на початок гальмування: 40 км/год. - для автомобілів, автобусів і автопоїздів; 30 км/год. - для мотоциклів, мопедів за методом одноразового впливу на органи керування гальмовою системою. Результати випробування вважаються незадовільними, якщо під час гальмування транспортний засіб розвертається на кут більше 8 градусів або займає смугу руху більше ніж 3,5 м. 2. Гальмовий шлях вимірюється з моменту натискання на гальмову педаль (рукоятку) до повної зупинки транспортного засобу; в) порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу; г) порушено герметичність пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу, що спричиняє зменшення тиску повітря при непрацюючому двигуні більш як на 0,05 МПа (0,5 кГс/кв. см) за 15 хв. у разі приведення в дію органів керування гальмовою системою; ґ) не працює манометр пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу; д) стоянкова гальмова система при відключеному від трансмісії двигуні не забезпечує нерухомий стан: транспортних засобів з повним навантаженням - на уклоні не менше ніж 16 %; легкових автомобілів, їхніх модифікацій для перевезення вантажів, а також автобусів у спорядженому стані - на уклоні не менше ніж 23 %; вантажних автомобілів і автопоїздів у спорядженому стані - на уклоні не менше ніж 31 %; е) не замикається важіль (рукоятка) стоянкової гальмової системи в робочому положенні; 31.4.2. Рульове керування: а) сумарний люфт у рульовому керуванні перевищує такі граничні значення: Тип транспортного засобу  Граничне значення сумарного люфту, град., не більше ніж Легкові автомобілі та вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 3,5 т  10 Автобуси з дозволеною максимальною масою до 5 т  10 Автобуси з дозволеною максимальною масою понад 5 т  20 Вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т  20 Автомобілі і автобуси, зняті з виробництва  25 б) є не передбачені конструкцією відчутні взаємні переміщення деталей і вузлів рульового керування або переміщення їх відносно кузова (шасі, кабіни, рами) транспортного засобу; нарізні з'єднання не затягнуті або надійно не зафіксовані; в) зіпсований або відсутній передбачений конструкцією підсилювач рульового керування або рульовий демпфер (на мотоциклах); г) у рульовому керуванні встановлено деталі із слідами залишкової деформації та іншими дефектами, а також застосовано деталі і робочі рідини, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника. 31.4.3. Зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Примітки: 1. Мотоцикли (мопеди) можуть бути додатково обладнані однією протитуманною фарою, інші механічні транспортні засоби - двома. Протитуманні фари повинні розміщуватися на висоті не менше 250 мм від поверхні дороги (але не вище фар ближнього світла) симетрично до поздовжньої осі транспортного засобу і не далі 400 мм від зовнішнього габариту за шириною. 2. Дозволяється встановлювати на транспортних засобах один або два задні протитуманні ліхтарі червоного кольору на висоті 400 - 1200 мм і не ближче 100 мм до ліхтарів сигналу гальмування. 3. Увімкнення протитуманних фар, задніх протитуманних ліхтарів повинно здійснюватися одночасно з увімкненням габаритних вогнів і освітленням номерного знака (ближнім або дальнім світлом фар). 4. На легковому автомобілі і автобусі дозволяється встановлювати один або два додаткові немиготливі сигнали гальмування червоного кольору на висоті 1150 - 1400 мм від поверхні дороги; 31.4.4. Склоочисники і склообмивачі вітрового скла: а) не працюють склоочисники; б) не працюють передбачені конструкцією транспортного засобу склообмивачі; 31.4.5. Колеса і шини: а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм. Для причепів установлюються норми залишкової висоти малюнка протектора шин, аналогічні нормам для шин автомобілів-тягачів; б) шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини; в) шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу; г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів; ґ) на передню вісь транспортного засобу встановлено радіальні шини, а на іншу (інші) - діагональні; д) на передній осі автобуса, який виконує міжміські перевезення, встановлено шини з відновленим протектором, а на інших осях - шини, відновлені за другим класом ремонту; е) на передній осі легкових автомобілів і автобусів (крім автобусів, які виконують міжміські перевезення) встановлено шини, відновлені за другим класом ремонту; є) відсутній болт (гайка) кріплення або є тріщини диска і ободів коліс; 31.4.6. Двигун: а) вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах або їх димність перевищують установлені стандартами норми; б) негерметична паливна система; в) несправна система випускання відпрацьованих газів; 31.4.7. Інші елементи конструкції: а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; б) не працює звуковий сигнал; в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість. Примітка. На верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів; г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; е) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; є) відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору на транспортному засобі, що перевозить великогабаритні, великовагові чи небезпечні вантажі; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі. Примітки: 1. Тип, марка, місця встановлення додаткової кількості вогнегасників, якими обладнуються транспортні засоби, що перевозять радіоактивні та окремі небезпечні вантажі, визначаються умовами безпечного перевезення конкретного небезпечного вантажу. 2. Аптечка, перелік медикаментів якої відповідає ДСТУ 3961-2000 для відповідного типу транспортного засобу, і вогнегасник повинні бути в закріпленому стані у місцях, визначених підприємством-виробником. Якщо конструкцією транспортного засобу ці місця не передбачено, медична аптечка і вогнегасник повинні знаходитися в легкодоступних місцях, крім багажника легкового автомобіля. В автобусі один вогнегасник повинен бути в кабіні водія, другий - у салоні для пасажирів; ж) відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією; з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках; и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки; і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира; ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил. 31.5. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 ("ї"; "д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги. 31.6. Забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: а) робоча гальмова система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху з мінімальною швидкістю; б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів; в) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма; г) зіпсований тягово-зчіпний пристрій автопоїзда. 31.7. Забороняється експлуатація транспортного засобу шляхом доставки його на спеціальний майданчик чи стоянку Державтоінспекції у випадках, передбачених законодавством.