2.Капітальні інвестиції: визначення та структура.

Капітальні інвестиції=капіталовкладення=реальні інвестиції=виробничі інвестиції.

КІ – вкладення капіталу у відтворення основних засобів на приріст оборотних засобів, а також об’єкти соціальної інфраструктури.

Розрізняють:

1. Валові – це загальний обсяг коштів, спрямованих підприємством на нове будівництво, реконструкцію, технічне переозброєння ОЗ, на підтримку діючих потужностей підприємства; на придбання нематеріальних активів; приріст запасів матеріальних ресурсів.

2. Чисті – це валові інвестиції з мінусом амортизаційних відрахувань. ЧІ=ВІ-Аморт. Це витрати на розширене відтворення ОЗ.

Структура капітальних інвестицій

Розширене відтворення:

1. Нове будівництво

2. Розширення діючого підприємства

3. Реконструкція

4. Технічне переобладнання діючих підприємств

5. Придбання цілісних майнових комплексів

Просте відтворення ОЗ здійснюється за рахунок амортизаційних відрахувань.

Співвідношення капітальних інвестицій на просте і розширене відтворення до їх загальної величини називається відтворювальною структурою капітальних інвестицій. Оптимальним варіантом вважається для розвитку економіки вважається, що 60-65% інвестицій на розширене відтворення, решта на просте.

Елементнотехнологічна структура інвестицій – співвідношення окремих елементів капітальних інвестицій до їх загальної величини. Елементи КІ:

1. Капітальні витрати на будівельно-монтажні роботи.

2. Витрати на придбання різних видів технологічного, енергетичного обладнання, машин, механізмів, інструментів, інвентарю, строком служби не менше 1 року.

3. Витрати на придбання земельних ділянок, оплата дозволів на ведення будівельних робіт; оплата ліцензії, навчання персоналу; перепідготовка кадрів;

Розрізняють також галузеву структуру капітальних інвестицій – розподіл їх за галузями економіки.

Територіальна структура – розподіл за економічними районами. Обсяг залучених інвестицій у різні регіони залежить від стану інвестиційного клімату, послідовності проведення ринкових реформ, рівня розвитку економічного потенціалу, рівень розвитку виробничої та фінансової інфраструктури, ефективності і наявності природних ресурсів.

Структура капітальних інвестицій за формами власності.

Д.З. Задачі + аналіз статистичних даних щодо обсягу капітальних інвестицій, по галузям, за джерелами і т.д. (за різними класифікаційними ознаками). Роздрукувати, нормально оформити, гарненько, щоб все було.

3.Ефективність використання інвестицій.

Ефективність капітальних інвестицій обраховується в першу чергу на стадії проектування. При цьому визначається проектна економічна ефективність. Після здійснення інвестування, коли об’єкт введено в експлуатацію визначається його фактична економічна ефективність.

Види економічної ефективності

1. Абсолютна (загальна)

2. Порівняльна

Визначення даних видів економічної ефективності здійснюється у межах традиційних методів оцінки ефективності капітальних інвестицій. Ці методи базуються на розрахунку таких показників як норма (коефіцієнт) ефективності та дохідності, та період окупності інвестиції. 1)Ер=дельтаП/сумаКІ або Ер=П/сумаКі або Ер=П/ОЗсереднє. Дельта п – приріст прибутку підприємства після здійснення реконструкції, технічного переоснащення; П – загальна сума прибутку для новостворених об’єктів. 2) Ток=1/Ер в роках. Крім розрахованого коефіцієнта економічної ефективності КІ слід розрізняти і брати до уваги нормативний коефіцієнт екон. ефективності, який розраховується, як правило, Міністерством економіки.

2.Порівняльна – розраховується тоді, коли існує декілька варіантів вкладень і потрібно вибрати кращий з них. Показником порівняльної ЕФ є мінімум приведених витрат. Зприв=Сі+Ен*Кіmin, де Сі – собівартість річного випуску продукції по ітому варіанту капіталовкладень, Кі – капітальні інвестиції по ітому варіанту. Затрати приведені можуть розраховуватися і на одиницю продукції.

Розрахунковий строк окупності – Токупн=К₂-К₁/С1-С2.

Коефіцієнт порівняльної ЕФ капіталовкладень: Ер=1/Токупн.

Інвестиційні проекти можуть відрізнятися як термінами реалізації, так і розподілом коштів за роками здійснення капіталовкладень. Таким чином, економічну ефективність капіталовкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто приведення різночасових капіталовкладень до одного періоду. Це здійснюється за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень. а=(1+R)^t, де R - норматив приведення різночасових витрат, або це ставка дисконту; Т – кількість років, які відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового. Ставка дисконту – це процентна ставка, що характеризує норму прибутку, на який щорічно розраховує інвестор. За ставку дисконту може бути прийнята середньо кредитна або середньо депозитна ставка.

Якщо капіталовкладення мають місце до розрахункового року, то вони приводяться до нього шляхом множення на даний коефіцієнт приведення. Кприв=Сума(К_t)*а. Кт – капітальні витрати у ітому році. Якщо здійснюються після розрахункового року, вони приводяться до нього шляхом ділення на коефіцієнт приведення: Кприв=СумаКт/а.

Дана методика майне певні недоліки, оскільки при розрахунку показників абсолютної економічної ефективності враховується тільки величина прибутку, а не беруться до уваги амортизаційні відрахування як джерело інвестицій. При приведенні капітальних витрат тільки частково враховується чинник часу, тобто ні прибуток, ні обсяги інвестицій не приводяться до теперішньої вартості. Другий недолік: не береться до уваги рівень інфляції і рівень господарського ризику.

Тому при здійсненні інвестицій обов’язково обов’язково необхідно враховувати фактор часу (вплив часу на вартість грошей). Це пов’язано з тим, що при оцінці ефективності реалізації необхідно враховувати специфіку інвестицій, яка полягає в тому ,що кошти вкладаються в певний момент часу, а віддача від інвестицій буде отримана в наступних періодах. Необхідність врахування чинника часу при оцінці ефективності капіталовкладень чи капіталоінвестицій, пов’язана з тим що вартість грошей на початку здійснення інвестування і в інші періоди буде суттєво відрізнятися, тобто вартість однієї грошової одиниці сьогодні буде вищою, ніж завтра.

Виходячи з цього в сучасній практиці широко застосовується такі основні методи, які враховують чинник часу.

1. Метод чистої теперішньої (сьогоднішньої, дисконтованої) вартості(ЧТВ, ЧДВ, NPV) - це чиста величина вартості грошових потоків на теперішній час, або це різниця між поточною вартістю результатів і поточною вартістю витрат за проектом. Грошові потокі – суми отриманих прибутків в результаті здійснення інвестицій і амортизаційних відрахувань. ЧТВ=-Кі+Д1/(1+R)¹+Д2/(1+Я)+Дn/(1+R)ⁿ.

ГП за перший рік; за другий; за енний рік

2. Індекс рентабельності, дохідності інвестицій

3. Внутрішня норма ефективності рентабельності або дохідності інвестицій.