3.Форми та системи заробітної плати

Виділяють 2 основні форми:

1. Почасова – мірою праці виступає відпрацьований час. А заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

2. Відрядна – мірою праці є вироблена працівником продукція, кількість, а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від кількості виробленої продукції, її якості, виходячи із встановленої відрядної розцінки.

Кожна із форм заробітної плати мають свої системи її нарахування.

Системи заробітної плати характеризують взаємозв’язок її елементів, а саме тарифної частини(основна), доплат, надбавок, премій.

1. Системи почасової форми оплати праці:

   1. Зп.п.=Тс*Ч, де Зп.п. - проста початкова, Тс – тарифна ставка, Ч – кількість відпрацьованого часу.

   2. Зп.прем.=Тс*Ч+Премія.

   3. Оплата праці за місячними посадовими окладами – така оплата праці може бути простою (весь заробіток складається лише із встановленого окладу) і преміальною (заробіток складається з окладу + премія).

2. Системи відрядної форми оплати праці:

   1. Зпр.в.=Q*P, кью – обсяг виготовленої продукції, Р – розцінка(розмір плати за одиницю продукції).

   2. Звід.пр.=Зпр.в. + премія.

   3. Звідр.прогр (відрядно прогресивна)= Qпл*Pпл + Qпонад план*Pпонадплан.

   4. Акордна – застосовується тоді, коли можна чітко визначити обсяг роботи і термін її виконання. Як правило застосовується при будівельних і ремонтних робіт.

   5. Акордно-преміальна - плюс премія за дострокове чи якісне виконання роботи.

   6. Встановлення ЗП як частки окремих показників – відсоток від товарообороту, від обсягу реалізації, від прибутку.

   7. Колективна або бригадна – використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах. Спочатку розраховується заробіток всієї бригади як при прямій відрядній системі. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади за допомогою таких методів:

      1. Метод годино-коефіцієнтів – 1)визначають загальну кількість годино-коефіціентів, відпрацьованих бригадою (Г-Кбр=Сума(від і=1 до м)=Тфі*Кі, де Тфі – фактична кількість годин відпрацьованого певним працівником, м – кількість членів бригади, Кі – тарифний коефіцієнт за розрядом ітого робітника. 2)знаходиться сума бригадного заробітку, яка припадає на один годино-коефіцієнт. Зод.г.коеф.=Збр/Г-Кбр. 3)Розрахунок заробітку ітого працівника. Зі=Тфі*Кі*Зод.г.коеф.

Інвестиційні ресурси підприємства

1.Сутність інвестицій та їх основні види. 2.Капітальні інвестиції: визначення та структура. 3.Ефективність використання інвестицій.

1.Сутність інвестицій та їх основні види.

Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

До таких цінностей відносяться: 1)кошти; цільові банківські вклади; акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно; майнові права пов’язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, які оформлені у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідного для організації виробництва, але не запатентованого («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, спорудами, обладнанням та інші майнові права.

Класифікація інвестицій:

1. За об’єктом інвестування

   1. Реальні – вкладення коштів у матеріальні і нематеріальні активи, необхідні для безпосереднього виробництва продукції. Інвестиції в матеріальні активи – вкладення коштів у виробничі фонди (обладнання, споруди, будівлі), в нові та додаткові запаси сировини і матеріалів, необхідних для виробництва продукції. Нематеріальні – до їх складу входять інноваційні (вкладення в нововведення) та інтелектуальні (пов’язані з вкладанням в об’єкти інтелектуальної власності, до яких відносять інформацію у вигляді технічної, технологічної, комерційної документації, «ноу-хау», патенти, ліцензії, права користування майновими та природними ресурсами, знання, навички, професіоналізм, досвід, освіта) інвестиції.

   2. Фінансові – передбачають вкладання коштів у цінні папери, спеціальні банківські вклади, депозити, надання коштів у кредит іншому підприємству

2. За характером участі в інвестуванні

   1. Прямі – передбачають безпосередню участь інвестора у виробі об’єктів інвестування та вкладання коштів з метою отримання і участі в управлінні підприємством. Такий вид інвестування здійснюють інвестори, які мають достовірну інформацію про об’єкт інвестування і добре ознайомлені з процесом вкладення коштів.

   2. Портфельні – портфельні інвестиції можуть здійснювати безпосередньо самі інвестори та інвестиційні або інші фінансові посередники (компанії з управління активами, інвестиційні фонди, страхові компанії, довірчі товариства, недержавні пенсійні фонди, банки, кредитні установи). В цьому випадку інвестор отримує стабільний прибуток і отримує участь в управлінні.

3. З урахуванням чиннику часу

   1. Короткострокові (до 1 року)

   2. Середньострокові (від 1 до 3 років)

   3. Довгострокові (від 5 років)

4. За формою власності

   1. Приватні - здійснюють громадяни або підприємства недержавних форм власності.

   2. Державні – центральні та місцеві органи влади та управління за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів, державні підприємства.

   3. Іноземні

   4. Спільні

5. За регіональною ознакою

   1. Внутрішні

   2. За кордоном

Джерела здійснення інвестиційної діяльності:

1. Власні джерела (прибуток, амортизаційні відрахування, кошти отримані від реалізації майна, як рухомого так і нерухомого, від реалізації оборотних і необоротних активів, від оренди майна, від реалізації неліквідів; штрафи, пені, неустойки).

2. Залучені (емісія акцій і пайові внески засновників)

3. Позичкові (кредитні ресурси, емісія облігацій)

4. Кошти державного бюджету, місцевих бюджетів

5. Благодійні та інші внески.