20. Правове регулювання відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні,

пропуску товарів через митний кордон.

Вантажна митна декларація не приймається до оформлення, якщо вона:

— направляється без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;

— заповнена декларантом з порушенням Положення про вантажну митну декларацію;

— заповнена з підчистками і помилками. Виправлення можуть бути зроблені лише шляхом перекреслення помилкових і внесення правильних відомостей та в інших передбачених законом випадках.

Вмотивованість відмови повинна грунтуватись відповідним посиланням на вимоги конкретних актів, виданих органами, які уповноважені законодавством України на визначення засад митної справи, а також організацію та забезпечення здійснення митної справи. При цьому не допускається посилання на нормативні документи, видані спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Один примірник картки відмови видається декларанту, а другий, з підписом декларанта про отримання картки відмови, зберігається у встановленому порядку у справах митного органу.

Примірник картки відмови, який передається декларанту, є підставою для його звернення до судових органів з метою оскарження дій митного органу (або посадових осіб митного органу).

21. Поняття, принципи митно-тарифного регулювання.

Правові засади митно-тарифного регулювання закріплено в МК України та конкретизовано в Законі України «Про єдиний митний тариф» та інших правових актах підзаконного характеру. Як правило, це постанови KM України, які періодично змінюються і доповнюються відповідно до змін ринкової кон'юнктури. Втім митно-тарифне регулювання у світі поступово здійснюється на основі одних і тих самих принципів і підходів, що відображено у багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угодах.

Митно-тарифне регулювання — один із видів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який заснований на використанні цінового фактора впливу на зовнішньоторговий обіг. Його сутність полягає у стягненні мита з імпортного товару, що прямо захищає внутрішній ринок і внутрішні ціни і дає можливість національним товаровиробникам одержувати додатковий прибуток за рахунок підвищення загального рівня цін на вітчизняні товари.

З метою координації такого регулювання при KM України створено Митно-тарифну раду

Під час переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках та відповідно до діючих законів України справляються такі податки:

1) податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій;

2) акцизний збір із товарів, що ввозяться на митну територію України;

3) мито;

4) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

5) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом.

У міжнародній практиці існує два механізми стягування мита, які ґрунтуються на таких принципах:

— принцип призначення — товари оподатковуються митом за місцем їх споживання, тобто при споживанні в країні — імпортері;

— принцип походження — мито стягується з товарів у місці їх виробництва, тобто обкладання митом у даному випадку відбувається при експорті товарів. Відповідно повинно бути усунено подвійне обкладення митом, що вирішується на рівні двосторонніх угод.

У системі застосування внутрішньодержавних податків Україна дотримує принципу призначення, відповідно до якого експорт товарів в основному звільняється від стягнення усіх видів податків (у т.ч. і мита), а імпорт товарів на митну територію держави оподатковується митами та іншими податками.

Перевагою принципу призначення є можливість дотримання і контролювання достатнього рівня кількості ввезених іноземних товарів стосовно національних товарів за допомогою встановлення різних ставок ввізного мита. Тобто імпорт товарів супроводжується стягненням мита. Ставки ввізного мита і перелік товарів, щодо яких вони застосовуються, визначені Єдиним митним тарифом України і змінами та доповненнями до нього. Ставки ввізного мита встановлюються і змінюються законами. Законодавчою базою митно-тарифного регулювання є в першу чергу норми МК України та Закону України «Про єдиний митний тариф». Цей закон встановлює мету та сферу використання митно-тарифних заходів, визначає основні поняття, які вживаються в правовому механізмі як тарифного, так і нетарифного регулювання зовнішньоекономічних відносин, закріпляє загальні принципи та правила використання митно-тарифних заходів.