- •1. Поняття, предмет, метод митного права. Митне право в системі права.
- •2. Принципи митного регулювання. Взаємозв'язок понять «митне регулювання»,
- •Митна політика: поняття, види, суб’єкти формування та реалізації.
- •5. Порядок набрання чинності нормативно-правових актів з питань митної справи.
- •6. Митні правовідносини: суб'єктний склад, об'єкт, юридичний та фактичний зміст
- •7. Система органів митної служби України: принципи та правові підстави трансформації.
- •8. Мета, завдання та функції митних органів.
- •9. Обмеження й заборони при прийнятті та проходженні служби в митних органах.
- •10. Службова дисципліна в митній службі. Порушення службової дисципліни.
- •11. Принципи транскордонного переміщення
- •12. Митне декларування товарів і транспортних засобів.
- •13.Митна декларація: поняття, види, юридичне значення.
- •14. Поняття, ознаки та класифікації митних режимів.
- •15. Організація митного контролю: поняття та особливості правового забезпечення.
- •16. Здійснення митного контролю: поняття, мета. Форми митного контролю.
- •17. Права та обов'язки посадової особи митного органу щодо здійснення митного
- •18. Зона митного контролю. Режим зони митного контролю.
- •20. Правове регулювання відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні,
- •21. Поняття, принципи митно-тарифного регулювання.
- •22. Митні платежі: поняття, суб'єкти сплати, порядок стягнення.
- •23. Поняття та види мита.
- •24. Митна вартість товарів. Форма декларування та методи визначення митної вартості
- •25. Поняття та порядок надання тарифних пільг.
- •26. Сутність, поняття, класифікація заходів нетарифного регулювання зед.
- •27. Взаємовідносини митних органів з іншими державними органами, установами та організаціями
- •28. Державний контроль на митному кордоні.
- •29. Правове забезпечення митної статистики зовнішньої торгівлі й спеціальної митної статистики.
- •30. Юридична відповідальність за порушення митних правил.
- •35. Митні пільги. Звільнення від митного контролю.
- •36. Права митних органів щодо здійснення митного контролю
- •37. Зона митного контролю. Режим зони митного контролю.
- •38. Спеціальні (вільні) економічні зони. Порядок створення, типи, органи управління.
- •39. Митний контроль транскордонного переміщення валюти.
- •40. Переміщення через митний кордон: поняття, види, принципи.
- •42. Види та правовий статус суб’єктів зед.
- •Режими зед за Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
- •Порядок переміщення через митний кордон культурно-історичних цінностей.
- •Митне оформлення та контроль ввезення (вивезення) лікарських засобів.
- •Ввезення транспортних засобів фізичними особами.
- •Особливості переміщення через митний кордон України гуманітарної допомоги.
- •Митне оформлення: поняття, правова основа, стадії, цілі, учасники.
- •Правове регулювання відмови в митному оформленні.
- •Декларування товарів і транспортних засобів. Декларування митної вартості.
- •Правове забезпечення електронного митного декларування.
- •Поняття митної території та митного кордону.
- •Митні процедури на морському і річковому транспорті.
- •Митні процедури на залізничному транспорті.
- •Митні процедури на автомобільному транспорті.
- •Митні процедури на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі.
- •Митні процедури у повітряному сполученні.
- •Переміщення предметів через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях.
- •Порядок переміщення через митний кордон об’єктів інтелектуальної власності.
- •Перевезення товарів між митними органами. Транзитні перевезення.
- •Заходи гарантування доставки вантажів, що перебувають під митним контролем. Правовий статус митного перевізника.
- •Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем.
- •Поняття та правовий статус особи, що здійснює декларування на підставі договору.
- •Поняття та правовий статус декларанта.
- •Поняття, ознаки та види митних режимів. Класифікація митних режимів.
- •68. Імпорт товарів Реімпорт товарів.
- •Експорт товарів. Реекспорт товарів.
- •Транзит товарів.
- •Тимчасове ввезення (вивезення) товарів.
- •1) Подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);
- •Митний режим митний склад.
- •Спеціальна митна зона.
- •Магазин безмитної торгівлі.
- •Знищення або руйнування товарів. Відмова від товарів на користь держави.
- •Гармонізована система опису та кодування товарів.
- •Поняття, принципи митно-тарифного регулювання.
- •Митні платежі: поняття, суб’єкти сплати, порядок стягнення.
- •Поняття та види мита.
- •Структура та з міст Закону України «Про Єдиний митний тариф».
- •Ставки мита, їх види, та порядок встановлення.
- •Митна вартість товарів. Методи визначення митної вартості.
- •Поняття та порядок надання тарифних пільг (преференцій)
- •Товарна номенклатура Митного тарифу України (вимоги, класифікація товару та класифікаційний код).
- •Порядок прийняття класифікаційного рішення.
- •Країна походження товару та критерії визначення країни походження товару.
- •Контроль за сплатою митних платежів.
- •Сутність та поняття нетарифного регулювання зед.
- •Класифікація заходів нетарифного регулювання зед.
- •Ліцензування та квотування: правове регулювання, види та об’єкти.
- •Реєстрація та облік зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
- •Нормативно-правове забезпечення попереднього документального контролю.
- •Правове регулювання експортного контролю як заходу нетарифного регулювання
1. Поняття, предмет, метод митного права. Митне право в системі права.
Митне право можна визначити як комплексну галузь права, яка складається із різних правових інститутів і правових норм, що регулюють суспільні відносини в галузі митної справи.
До предмета регулювання митного права треба віднести характер і зміст митної справи, основи митної політики, статус і функції митних органів, порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, митні платежі, митне оформлення і митний контроль, інші складові частини митної справи і засоби проведення митної політики.
Важливою та необхідною ознакою кожної галузі права є її метод, яким регулюються суспільні відносини, здійснюється вплив на суб'єктів — носіїв цих суспільйих відносин. Відомо, що всі методи правового регулювання поділяються на імперативні та диспозитивні.
Аспект імперативності митної справи втілюється в діяльності держави, яка визначає порядок і умови переміщення товарів через митний кордон з конкретною державою, порядок здійснення митного контролю, митного оформлення та інших митних процедур. Імперативність є головною ознакою адміністративного методу, який є основним при правовому регулюванні суспільних відносин, що виникають при здійсненні митної справи.
У свою чергу обов'язковими ознаками адміністративного методу є формулювання, визначення обов'язкових до виконання приписів, заборон, обмежень і дозволів. Управління митною справою неможливо без владних вказівок, обов'язкових вимог чіткого виконання конкретних дій. Обов'язкові владні приписи в митній галузі — це покладання на сторони юридичного обов'язку виконати конкретні правові дії в умовах, що передбачені конкретною митно-правовою нормою.
Для забезпечення чіткого функціонування митної справи держава закріплює в нормах митного права свої вимоги до діяльності митних органів та їх взаємовідносини з іншими центральними і місцевими владними структурами. Всі митні органи повинні діяти тільки в межах своєї компетенції і відповідно до визначеного державою порядку. Митним структурам заборонено все, що не дозволено нормативними актами, які визначають їх компетенцію.
Відповідно, кожна фізична і юридична особа наділена правом оскаржити, у тому числі і в у судовому порядку, рішення, дії, бездіяльність митних органів та їх посадових осіб, якщо це призвело до порушення їх законних прав і свобод.
Важливу роль у митному праві відіграє інститут заборон, тобто приписів, які покладають юридичний обов'язок не скоювати ті чи інші дії в передбачених митно-правовою нормою умовах. Правові форми цих заборон у митній справі бувають як у прямих заборонах (заборона на ввезення в Україну чи вивезення з неї конкретних видів товарів і транспортних засобів), так і у формі вказівок на вичерпний перелік дій (порядок декларування товарів, порядок прийняття митних декларацій, внесення до них змін тощо).
Метод митного права вбирає в себе і аспекти методу офіційного дозволу на виконання визначених дій. Його суть полягає у тому, що держава законодавчо визначає можливі митні режими для товарів і транспортних засобів, а право прийняття рішення щодо дозволу на вибір конкретного режиму в конкретних обставинах або на відмову в ньому належить виключно митним органам.
Подальший розвиток демократичних засад у державній діяльності сприятиме значному поширенню в митній справі цивільно-правового методу — диспозитивного способу визначення повноважень суб'єктів митних суспільних відносин.
Характерною ознакою диспозитивного методу є принцип рівності прав фізичних і юридичних осіб на ввезення в державу та вивезення з неї товарів і транспортних засобів. Митні закони і норми поширюються на всіх однаково, якщо в них не зроблені обмеження відносно конкретних категорій фізичних та юридичних осіб.
Диспозитивний метод у митному праві знаходить своє вираження і в тому, що суб'єкти митних відносин можуть домовлятися між собою щодо умов виконання окремих митних процедур. Зокрема, митний огляд та митне оформлення товару може здійснюватися не тільки в місцях розташування митного органу та у визначений робочий час. За домовленістю сторін і відповідно до встановленого Держмитолужбою порядку такі митні дії можуть бути здійснені в будь-якому місці (місце аварійного приземлення літака, місце дорожньо-транспортної пригоди) і в будь-який час (в нічний час, у вихідні та святкові дні).
Таким чином, метод митного права, яким регулюються суспільні відносини в митній справі, органічно поєднує імперативний і диспозитивний (адміністративно-правовий та цивільно-правовий) методи в різних формах прояву в конкретній реальній ситуації.
Конституційне право, яке є головним, базовим для всіх інших галузей права, відповідно має відношення і до митного права.
Деякі норми конституційного права, не втрачаючи свого базового характеру, одночасно входять до складу митного права. Зокрема, це вимоги Конституції України щодо забезпечення економічної безпеки, положення про права і свободи, обов'язки громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, особисту недоторканість, свободу пересування, право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої діяннями службових осіб (співробітниками митних органів), обов'язок сплачувати податки і збори у встановленому порядку і розмірі.
До митного законодавства і права прямо відноситься положення ст. 9 Конституції України, відповідно до якого чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Оскільки митне право є складовою частиною правової системи України, то зрозуміло, що принципи і норми міжнародного права в галузі митної справи, що визнала Україна, повністю переходять і на нього.
Принципове значення для формування і функціонування митного права і законодавства має положення ст. 8: «Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати».
Таким чином, можна сказати, що конституційне право визначає принципи, базові засади митного права (як і інших галузей права).
Якщо розглядати загальну характеристику митного права, то воно, комплексне за своїм характером, вбирає в себе окремі норми кримінального і кримінально-процесуального права. Але якщо кримінальне право розглядати як одну із базових галузей права, то воно служить відправною засадою для частини митного права, яке регулює відносини, що виникають при скоєнні злочинів (контрабанда). Санкції за такі злочини в Митному кодексі не визначаються, у ньому містяться відсилання до Кримінального кодексу.
Ті обставини, що поняття і склад злочину «контрабанда» визначається і в Митному кодексі, тільки підкреслює комплексний характер митної справи та її правового регулювання.
Але повномасштабне, вичерпне регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку із скоєнням злочинів у галузі митної справи,— це прерогатива кримінального права, норми якого є детермінуючими, пріоритетними щодо цієї частини митного права.
Митне право має тісні зв'язки і з кримінально-процесуальним правом: митні органи віднесені до переліку органів дізнання.
Важливим є аспект відношення митного права до адміністративного. Як зазначалося раніше, в юридичній літературі існує думка, що митне право — це підгалузь адміністративного права.
Цей висновок обґрунтовувався тим, що адміністративне право складається із норм, частина яких регулює відносини в галузі митної справи, а також тим, що за характером і природою норми митного права по суті є адміністративно-правовими: наприклад, організаційно-управлінські відносини, відносини, що стосуються порядку переміщення через кордон товарів і транспортних засобів, порушення митних правил тощо.
Можна легко визначити зв'язки митного права із трудовим правом, якщо розглядати норми Митного кодексу, що стосуються правового статусу посадових осіб митних органів, їх прав і обов'язків у галузі праці (оплата за роботу у вихідні та святкові дні, порядок компенсації за професійні захворювання тощо).