27.Методика формування уявлень про алгоритми, їх властивості, типи алгоритмів.

Алгоритм (латинізов. Algorithmi, від імені узбецького математика 9 ст. аль- Хорезмі) — система правил виконання обчислювального процесу, що обов'язково приводить до розв'язання певного класу задач після скінченного числа операцій[1]. При написанні комп'ютерних програм алгоритм описує логічну послідовність операцій. Для візуального зображення алгоритмів часто використовують блок-схеми. Поняття алгоритму належить до первісних понять математики, таких, як поняття множини чи натурального числа. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (арифметичні дії над цілими числами, знаходження найбільшого спільного дільника двох чисел і т. п.) відомі людству з глибокої давнини. Проте в явному вигляді поняття алгоритму сформувалося лише на початку 20 століття. Під алгоритмом звичайно розуміють скінченну множину точно визначених правил для чисто механічного розв'язку задач певного класу. Алгоритми мають наступні характерні властивості:

Скінченність - алгоритм є скінченним об'єктом, що є необхідною умовою його механічної реалізовності;

Масовість - початкові дані для алгоритму можна вибирати із певної (можливо, нескінченної") множини даних; це означає, що алгоритм призначений не для однієї конкретної задачі, а для класу однотипних задач;

Дискретність - розчленованість процесу виконання алгоритму на окремі кроки; це означає, що алгоритмічний процес здійснюється в дискретному часі; Елементарність - кожен крок алгоритму має бути простим, елементарним, можливість виконання якого людиною або машиною не викликає сумнівів; Результативність, визначеність - алгоритм має засоби, які дозволяють відбирати із даних, отриманих на певному кроці виконання, результативні дані, після чого алгоритм зупиниться.

Способи опису алгоритму:

• формул ьний

• словесний

• графічний

• табличний

• алгоритмічний

За допомогою алгоритму кожний конкретний результат отримується за скінченну кількість кроків із скінченної множини даних. Якщо для певних початкових даних процес виконання алгоритму завершується із отриманням результату, кажуть, що до таких даних алгоритм застосовний. Проте в деяких ситуаціях процес виконання алгоритму для певних початкових даних продовжується необмежено. Кажуть, що до таких початкових даних алгоритм незастосовний.

Вимоги, пропоновані до алгоритму:

• Однозначність;

. масовість;

• детермінованість;

• коректність;

• ефективність

28. Методика використання прикладних програм для ознайомлення з клавіатурою та мишкою як пристроями введення інформації.

Вивчення клавіатури - найважливіший крок в освоєнні роботи на ПК. Клавіатура призначена для введення символьної інформації до ПК та для управління роботою ПК. За своїм призначенням всі клавіші поділяються на 5 полів:

• основна клавіатура;

• функціональна клавіатура;

• цифрова клавіатура;

• клавіатура керування курсором і редагування;

• поле індикації.

Клавіатура керування курсором і редагування

Клавіші клавіатури керування курсором і редагування призначені для переміщення курсору на екрані дисплея, щоб виправити помилки, стерти або вставити слова і речення.

Вони мають такі значення:

• <---, ---> - перемістити курсор в указаному напрямку на одну позицію;

• Insert (Ins) - увімкнути режим вставки/заміни;

• Delete (Del) - вилучити (стерти) символ над курсором;

• Home - перемістити курсор на початок рядка;

• End - перемістити курсор в кінець рядка;

• Paqe Up - перейти на сторінку вгору;

• Page Down - перейти на сторінку вниз.

Поле індикації

Поле індикації призначено для світлової індикації режимів клавіатури і складається з трьох індикаторів: Num Lock, Caps Lock, Scroll Lock. Індикатору відповідає клавіша з аналогічною назвою.

Маніпулятор типу «миша» — один з вказівних пристроїв вводу, які здійснюють інтерфейс користувача з комп'ютером. Миша сприймає своє переміщення в робочій, площині (зазвичай на частині поверхні стола) і передає цю інформацію комп'ютеру. Програма є у комп'ютері, у відповідь на переміщення миші виконує на екрані дію, яка відповідає напрямку та відстані цього переміщення. В універсальних інтерфейсах (наприклад у віконному) за допомоги миші користувач керує спеціальним курсором — вказівником — маніпулятором елементами інтерфейсу. Інколи використовується введення команд мишею без участі видимих елементів інтерфейсу програми: за допомоги аналізу рухів миші.