173 Процедури аудиту поточних фінансових інвестицій.

Аудит фінансових інвестицій – це один з напрямків незалежної експертної діяльності,  що спрямований на перевірку та оцінку системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю операцій з цінними паперами, профілактику та виявлення зловживань і помилок в цій галузі.

Процес аудиту фінансових інвестицій, як правило, зводиться до таких процедур як, перевірка на

• наявність документів, які підтверджують право власності на фінансові інвестиції;

• правильність віднесення активів підприємства до фінансових інвестицій та відповідність термінів їх погашення (строків отримання доходу);

• правильність розмежування в обліку довгострокових та поточних фінансових інвестицій, а також за іншими відповіданими ознаками їх класифікації;

• правильність формування вартості фінансових інвестицій при їх постановці на облік (за вимогами П(С)БО 12);

• відповідність даних синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій;

• правильність проведення та оформлення результатів по-передніх інвентаризацій фінансових інвестицій;

• дотримання податкового законодавства по операціях, пов'язаних з фінансовими інвестиціями;

• дотримання зазначеного в наказі про облікову політику методу списання фінансових інвестицій;

• правильність обчислення прибуткового податку, що утримується при виплаті заробітної плати цінними паперами, при продажу цінних паперів фізичним особам, в т.ч. своїм працівникам за ціною нижче ринкової або балансової;

• правильність відображення в обліку операцій з погашення, викупу та продажу цінних паперів.

Організація і методика аудиту фінансових інвестицій визначається, передусім, належним інформаційним забезпеченням аудитора, що стосується інвестиційної діяльності підприємства. Необхідну інформацію про інвестиційну діяльність аудитор отримує з даних фінансового обліку, управлінського обліку, внутрішньогосподарського контролю, бухгалтерської, податкової та статистичної звітності. В аудиторському контролі використовують також інформацію зовнішніх джерел: банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, кредитних спілок, торговельних партнерів, інших аудиторських та юридичних фірм. Важливе місце у формуванні інформаційного забезпечення аудиту інвестицій займають законодавчі, планово-нормативні та довідкові відомості

174 Процедури аудиту грошових коштів та їх еквівалентів у національній валюті.

Аудит касових операцій повинен проводитись відповідно до розробленої програми за такими напрямами:

• перевірка правильності документального оформлення касо­вих операцій;

• оцінювання повноти і своєчасності оприбуткування грошо­вих коштів;

• аналіз правильності списання грошових коштів на витрати;

• перевірка дотримання касової дисципліни;

• дотримання порядку оприбуткування готівки;

• дотримання встановлених лімітів каси;

• перевірка цільового використання готівки в касі;

• контроль за видачею значних сум готівки;

• дотримання порядку витрачання готівки з виручки на ви­плати, пов'язані з оплатою праці;

• дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання;

• дотримання граничних обмежень на здійснення готівкових розрахунків;

• перевірка правильності відображення касових операцій у синтетичному й аналітичному обліку;

• перевірка правильності ведення обліку грошових документів;

• перевірка документів з інвентаризації грошових коштів у касі;

• перевірка правильності відображення касових операцій у формах звітності.

Для аудиту грошових коштів у банках використовуються такі процедури:

- перевірка наявності рахунків, відкритих суб'єктом господа­рювання в банках;

- перевірка правильності ведення синтетичного й аналітично­го обліку грошових коштів на рахунках у банках;

- перевірка документів з інвентаризації грошових коштів на рахунках у банках;

- перевірка правильності відображення інформації про грошо­ві кошти у фінансовій звітності.

Найпоширенішими серед порушень, які виявляються під час аудиту, є наступні: недотримання порядку прове­дення інвентаризацій; наявність виправлень у касових документах; відсутність договору про повну матеріальну відповідальність з касиром; неповне оприбуткування грошових коштів; надлишок чи нестача готівки, грошових документів у касі; неспівпадання сум у звіті касира та у касових ордерах; невірна кореспонденція синтетичних рахунків; відсутність під­писів окремих членів інвентаризаційної комісії; відсутність підписів головного бухгалтера, керівника, касира; перевищення норм розрахунків готівкою, які встановлені законодавчо; видача готівки під звіт особам без повного звіту за попередній аванс та недотримання термінів повер­нення невикористаних сум цими ж особами; неправильне, несвоєчасне чи неповне відображення в бухгалтерських регістрах виручки від реалізації, що отримана через касу.