1. Співвідношення понять «вир-во» та «операції» "управл. Вир-вом" та "ом". Місце ом в системі менеджменту організації.

У найширшому трактуванні виробництво — це процес створення благ. Тоді як у вузькому розумінні виробництво — це здійснюване на промислових підприємствах виготовлення матеріальних цінностей.

Процес управління виробництвом— це сукупність послідовних дій управлінського персоналу з визначення цілей для об'єкта управління та їхнього фактичного стану на основі реєстрації та обробки відповідної інформації, формування та ствердження економічно обґрунтованих виробничих програм і оперативних завдань.

операції — це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якої корисності (будь-яких, як матеріальних, так і нематеріальних, благ). Операційна діяльність охоплює і виробництво матеріальної продукції, і надання послуг, і виконання будь-яких інших робіт у будь-якій сфері діяльності.

Об'єктом операційного менеджменту є операційна діяльність, яку здійснює операційна система будь-якої організації, процес управління операційною діяльністю базується на прийнятті та контролі реалізації рішень, спрямованих на забезпечення успішного здійснення операційної функції.

Найчастіше термін «виробництво» використовують, коли йдеться про сферу промислового виробництва. Коли ж ідеться про сферу послуг, застосовують термін «операції» — такий підхід притаманний передусім управлінцям-практикам. Отже, за цим трактуванням операції та виробництво є поняттями відокремленими.

З іншого боку, з наведених пояснень видно, що термін «операції» за своїм значенням і за охоплюваною сферою ширший за термін «виробництво», оскільки він включає не лише діяльність з виробництва товарів, а й діяльність з надання послуг. Отже, за цим трактуванням понятгя «операції» є загальнішим, ніж поняття «виробництво.

Існує ще й третій погляд: виробництво у широкому розумінні як цілеспрямовану діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товари, послуги, інформація, знання тощо), взагалі не застосовуючи термін «операції». За таким трактуванням категорія «виробництво» є узагальненою, а потреби у застосуванні терміна «операції» взагалі не існує.

(ОМ) – 1)упр.дії, спрям.на заб-я ефект.функц-я опер.с-ми орг-ції та досягн-я цілей, постав.перед нею; 2)упр-я процесами вир-ва визнач-х обсягів прод-ції чи послуг, що вир-ся в рамках конкр.орг-ції; 3)прийн-я та контроль реал-ї упр.рішень, що заб.успішне зд-я опер.функції.

2. Загальна характеристика ом як науки, як виду практичної управл. Діяльності, як навч. Дисципліни.

Теоретичний фундамент для ефективного засвоєння положень дисципліни „ОМ” формується в процесі вивчення сучасної економічної теорії та теорії менеджменту організацій. Економічна теорія представлена циклом дисциплін, який охоплює передусім політичну економію, макро- та мікроеономіку. Політична економія досліджує економ.відносини людей в їх єдності та взаємодії з продуктивними силами та політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства. Макроекономіка досліджує функціонування економічної системи вцілому; об’єктами її вивчення є національний дохід, економічне зростання, інфляція, зайнятість, фіскальна та монетарна політика, роль держави в системі макроеконмічного регулювання тощо. Мікроекономіка вивчає поведінку і механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами – індивідами, домашніми гос-вами, під-вами, економ.організаціями, тобто мікросистемами.

Основна економічна проблема, яка постає перед окремими людьми, під-вами і сус-вом загалом, полягає в тому, що виробничі ресурси обмежені. Наслідком недостатності ресурсів є не тільки конкуренція за доступ до ресурсів, а передусім суперництво між альтернативними напрямами їх використання.

Обмеженість ресурсів і наявність альтернативних напрямів їх використання зумовлює необхідність вибору.

Базова поведінкова передумова сучасної економічної теорії – гіпотеза про економічну раціональність суб’єктів господарювання, тобто поведінку спрямовану на оптимізацію цільової функції за існуючих обмежень. Економічна раціональна поведінка виробника виявляється у вирішенні таких фундаментальних проблем: 1. вибрати таке поєднання факторів вир-ва, що забезпечуватиме досягнення заданого випуску з мінімальними витратами; 2. за заданого бюджетного обмеження вибрати таку комбінацію факторів вир-ва, що максимізуватиме випуск. Для розв’язання цих проблем під-во має розглянути різноманітні способи вир-ва і вибрати серед них той, що є ефективним і з технічного, і з економічного погляду.