169.Процедури аудиту незавершеного виробництва.

Окремим об’єктом аудиту є розміри в натурі та вартість незавершенного виробництва, яке не належить до випущеної продукції і не повинно якось незаконно впливати на її фактичну собівартість. Обсяг незавершенного виробництва в натурі має встановлюватися шляхом переліку, зважування та застосування інших прийомів інвентаризації своєчасно і точно, хоча це в деяких умовах дуже трудомістка справа. Подання інформації про обсяги НЗВ у натурі за даними оперативного обліку таїть у собі загрозу змішування фактичних залишків незавершеного виробництва та прихованого браку деталей чи виробів, знятих з виконання замовлень тощо.

Не менш важливо правильно оцінити залишки незавершеного виробництва, тобто визначити частину прямих та непрямих витрат підприємства на виготовлення та обробку незакінчених деталей, вузлів та напівфабрикатів. Аудитор мусить уважно перевірити бухгалтерські розрахунки вартості незавершеного виробництва. При цьому окремо треба розглядати випадки короткострокового та довгострокового незавершеного виробництва, бо згідно з загальноприйнятими стандартами бухгалтерського обліку порядок віднесення та відображення вартості незавершеного виробництва на фінансовий результат операційної діяльності підприємства неоднаковий.

Під час аудиту довгострокового незавершеного виробництва виконуються додаткові процедури, які б переконали у тому, що немає підміни короткострокового виробництва довгостроковим, не було додаткових витрат, непередбачених проектами та кошторисами, немає загрози втрати прибутку з інших причин, та правильно розподілено прибуток від реалізації довгострокового контракту.

170 Процедури аудиту витрат виробництва.

При проведенні аудиту виробничого циклу аудитор встановлює якість здійснення внутрішнього контролю на даному циклі. Пере­віряється, чи здійснювалась на підприємстві арифметична перевірка, проведення звіряння розрахунків; вивчається організація документообі­гу, проведення інвентаризацій, розподіл повноважень та відповідаль­ності, здійснення виробничого обліку та підготовка звітності. Аудитор знайомиться із особливостями технологічного процесу, встановлює ділянки процесу, що здійснюють значний вплив на виникнення втрат, вихід та якість продукції; особлива увага приділяється аналізу органі­заційно-технічного рівня виробництва; вивчається стан нормативного господарства, порядок встановлення цін на сировину, матеріали та го­тову продукцію, стандарти на готові вироби тощо. При обстеженні СВК звертають увагу на виконання виробничої програми, встановлення недоліків в організації виробництва, форму­вання цін, застосування накладних на здачу продукції, правильність вибору облікової політики щодо оцінки готової продукції, правильність та повноту оприбуткування виробленої продукції, встановлення мож­ливого випуску та реалізацій виробів поза обліком. Із використанням методів економічного аналізу вивчають обсяг та структуру випуску продукції, темпи зростання продукції, виконання виробничої програми з асортименту, ритмічність роботи, показники якості продукції, застосу­вання контрольно-вимірювальних приладів, наявність кваліфікованих кадрів щодо контролю якості, втрати від браку, визначаються резерви зростання обсягу виробництва за «класичними» напрямами — поліп­шення використання праці, поліпшення використання засобів праці та поліпшення використання предметів праці.

При проведенні операцій з обліку витрат на виробництво та каль­кулювання собівартості готової продукції аудитором виконуються такі основні аудиторські роботи:

• аналіз тотожності показників фінансової звітності та регістрів бухгалтерського обліку стосовно формування витрат;

• перевірка організації аналітичного обліку витрат на виробництво та управлінського обліку, перевірка правильності записів на ра­хунках 23,25,26, а також на рахунках класів 8 та 9;

• перевірка якості оформлення первинних документів, правиль­ності оцінки та своєчасність включення виробничих витрат до собівартості;

• перевірка обгрунтування групування витрат за місцями їх ви­никнення (виробництва, цехи, дільниці, центри відповідальності тощо);

• аудит витрат допоміжного виробництва, загальновиробничих, ад­міністративних витрат;

• аудит правильності формування валових витрат для сплати подат­ку на прибуток підприємств;

• При проведенні аудиту використання та списання вартості сиро­вини та матеріалів особлива увага приділяється обгрунтуванню оцінки матеріальних цінностей, за якими вони вибувають