123. Шахрайство та його види.

В МСА № 240 «Шахрайство та помилки» наведено визначення понять і значення помилок та шахрайства. шахрайство—навмисна дія однієї або кількох осіб з управлінського персоналу, тих, кого наділено найвищими повноваженнями, працівників або третіх осіб, що пов’язана із застосуванням омани для

отримання неправомірної або незаконної переваги. Відповідно до Кримінального кодексу України (ККУ), шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довірою. Види шахрайства та форми покарання за його здійснення описані у ККУ (ст. 220,222 та ін.).

Шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами і фаль­сифікації первинних документів, регістрів обліку і звітності, навми­сно неправильній оцінці актдвів і методів їх списання, навмисному пропущенні або приховуванні результатних записів або документів, незаконному отриманні в особисту власність грошово-матеріальних цінностей, невідповідному_відображенні записів в облікових регістрах.

Маніпуляція обліковою політикою - навмисне використання непра­вильних (некоректних) бухгалтерських проводок або сторнуючих записів з метою перекручення даних обліку і звітності.

Фальсифікація бухгалтерських документів і записів - оформлення заздалегідь неправильних або сфальсифікованих документів бухгал­терського обліку і записів у регістрах бухгалтерського обліку.

Невідповідне відображення записів в облікових регістрах - ненав­мисне або навмисне відображення фінансової інформації в системі рахунків у неповному обсязі або в оцінці, що відрізняється від прий­нятих норм, тощо.

Незвичайні операції -угоди і господарські операції, платежі, які, на думку аудитора, є зайвими, недоречними або надмірними за певних обставин.

Установивши наявність шахрайства, аудитор робить висновки щодо його суттєвості.

124. Дії аудитора у разі виявлення помилок і шахрайства.

Установивши наявність помилок та шахрайства, аудитор робить висновки щодо їх суттєвості. Аудитор може не звертати уваги на наяв­ність «несуттєвих» помилок, виявлених при тестуванні або в період здійснення інших процедур. Проте відповідальність за фінансову звітність підприємства, включаючи і відповідальність за попередження та виявлення фактів шахрайства та помилок, покладається на керівництво підприємства.

У разі виявлення фактів помилок та шахрайства аудитор повинен обов'язково повідомити про це керівництву підприємства, навіть якщо він лише припускає, що помилки чи факти шахрайства можуть існувати або ефект від них неістотний і не впливає на фінансову звітність підприємства. В обов'язки аудитора не входить повідомлення про знай­дені ним порушення ані фізичних, ані юридичних осіб, крім керівницт­ва або власників підприємства. Сторонні користувачі фінансової звіт­ності підприємства мають право вимагати інформацію про результати проведеного аудиту тільки від керівництва або власників підприємства.

Виявлені випадки фактів шахрайства та значних помилок мають бути доведеними. Якщо аудитор має сумніви щодо непричетності керів­ництва підприємства до виявлених порушень, йому необхідно поради­тись з юристом щодо застосування відповідних законодавчих процедур. Якщо аудитор дійде висновку, що у фінансовій звітності є помилки, він повинен наполягати на переробці звітів. Якщо аудитор дійшов висновку, що помилки і шахрайство є істотними на рівні фінансової звітності підприємства і не можуть бути зроблені виправлення звітності, то йому слід дати аудиторський висновок негативного характеру або відмовитися від висновку.

Аудитор відповідає за аудиторський звіт про фінансову звіт­ність підприємства, але він не відповідає за виявлення абсолютно всіх фактів шахрайства і помилок, що можуть істотно вплинути на досто­вірність фінансової звітності підприємства. Аудитор матеріаль­но відповідає (в межах умов укладеного договору) за порушення, пов'язані з невідповідним виконанням ним своїх обов'язків, що стали причиною матеріальних збитків клієнта.

Дії аудитора у разі виявлення шахрайства визначає МСА 240