110. Сутність методу оцінки аудиторського ризику

У загальному розумінні метод будь-якої науки - це спосіб дослідження явищ, процесів, систем тощо. В основі дослідження складних систем, до яких належить аудит, лежить діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ у природі й суспільстві у їх взаємозв'язку та взаємозалежності, в єдності та боротьбі протилежностей, що відображають об'єктивні закони дійсності. Загальнонаукові методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Специфічні методи та прийоми: опитування, інспекція, підтверджування, запити, спостереження, вивчення, узагальнення.

Оцінка ризиків докладно розглянута в МСА 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання і його середовища».

Якщо аудитор має намір використати інформацію, яку він отримав під час своєї минулої роботи із суб'єктом господарювання та під час проведення аудиторських процедур у ході попередніх аудитів, він повинен визначити, чи сталися з моменту проведення попереднього аудиту зміни, які можуть вплинути на доречність такої інформації для поточного аудиту. Процедури оцінки ризиків мають включати таке:подання запитів до управлінського персоналу та інших працівниківсуб'єкта господарювання, які, на думку аудитора, можуть матиінформацію, яка, ймовірно, може допомогти при ідентифікаціїризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства або помилкианалітичні процедури спостереження та перевірка. Аудитор повинен визначити, чи є доречною інформація, отримана під часзатвердження клієнта аудитора або продовження контракту, дляідентифікації ризиків суттєвого викривлення. Якщо партнер із завдання виконав інші завдання для суб'єктагосподарювання, він повинен визначити, чи є отримана інформаціядоречною для ідентифікації ризиків суттєвого викривлення.Аудитор повинен виконати процедури оцінки ризиків для забезпеченняоснови для ідентифікації й оцінки ризиків суттєвого викривлення на рівніфінансової звітності та тверджень. Однак процедури оцінки ризиків саміпо собі не надають достатніх та прийнятних аудиторських доказів, наяких ґрунтується думка аудитора.

110. Сутність методу оцінки аудиторського ризику.

Аудиторський ризик являє собою побоювання того, що аудитор може висловити невідповідну думку про фінансову звітність, яка має суттєво недостовірну інформацію.

Ризик аудиту має три складові частини: o властивий ризик; o ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю; o ризик невиявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик - це всі можливі ризики, пов'язані з діяльністю підприємства, тобто це всі помилки та некоректності, які можуть бути допущені внаслідок функціонування як підприємства в цілому, так і окремих його систем.

Під час оцінки властивого ризику, аудитор повинен звертати увагу на ті моменти, які можуть впливати на якість бухгалтерського обліку, тобто ризик оцінюється тільки на рівні фінансової звітності. Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю, — це ризик неефективності внутрішнього контролю. Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можуть бути допущені помилки або ошуканство внаслідок документування господарських операцій, неправильного відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку і під час складання фінансової звітності.

Оцінювання ефективності дії системи внутрішнього контролю ґрунтується на передбаченні аудитора можливості запобігання виявлення допущених суттєвих помилок у системі бухгалтерського обліку або можливості запобігання їм.

Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний з проведенням незалежних процедур перевірки. Здійснені аудитором оцінки невідповідності внутрішнього контролю і оцінка внутрішнього ризику впливають на характер, строки і обсяг процедур, які виконуються аудитором з метою зменшення ймовірності невиявлення помилок і перекручень і доводять ризик аудиту до прийнятого рівня.