87. Сутність аудиторського ризику та його складових.

А ризик (ризик аудиту) — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено А висновок без зауважень.

Ризик аудиту має три складових частини:

властивий ризик (ВР);

ризик, пов’язаний з невідповідністю функціо-нування внутрішнього контролю (РК), це:

ризик неефективності системи внутрішнього конт-ролю (РВК);ризик неефективності системи бухгалтерського обліку (РСО);ризик невиявлення помилок та перекручень (РН):ризик аналітичних процедур (РАП);ризик тестування деталей (ризик вибірки та невибірковий ризик) (РТД).

Власт. ризик — це здатність залишку на певному бух. рахунку або у певній кат. О-цій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Оцінюючи розмір власт. ризику, аудитор визначає такі фактори:а) на рівні ФЗ:освіта і досвід за фахом керівництва, а також зміни складу керівництва;чесність керів-ництва; компетентність керівництва за певний період, тому що некомпетентність керівництва може вплинути на правильність підготовки фінан-сових звітів підприємства;неординарні обов’язки керівництва або значний вплив на них певних обставин,;характер діяльності підприємства, наприклад, наявна технічна відсталість його продукції чи послуг;складність структури його капіталу, вплив споріднених сторін на його діяльність, кількість і територіальне розміщення виробничого устаткування;обставини, які мають вплив на галузь, у якій здійснює діяльність підприємство, наприклад, економічне становище підприємства і конкуренція, які визначаються аудитором шляхом вивчення фінансових оглядів, прогнозів і показників;

зміни в технології виробництва або послуг, споживчого попиту і облікової практики (з урахуванням галузевої специфіки);

б) на рівні показників фінансових звітів і категорій операцій:показники фінансових звітів, на які можуть вплинути перекручення, наприклад, рахунки, що були раніше скориговані, або ті залишки по рахунках, отримання результату по яких пов’язане з використанням точних облікових оцінок: складність основних операцій та інших операцій, які вимагають залучення сторонніх фахівців (експертів);тенденції до збиткової діяль-ності або незаконного присвоєння активів; момент завершення неординарних і складних операцій; операції, які не можуть бути здійснені за звичайних обставин.

Ризик контролю, або ризик системи внутрішнього контролю та організації бухгалтерського обліку — це ризик неефективності внутрішнього контролю та системи бухгалтерського обліку. Він полягає у тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди функціонують настільки ефективно, щоб своєчасно запобігти, викрити та виправити помилки, які можуть статися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій. Такі помилки можуть бути суттєвими самі по кожному залишку або у загальній сукупності з перекрученнями по інших залишках чи операціях.

Ризик невиявлення помилок полягає у тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку по певному рахунку або по певній категорії операцій, які можуть бути суттєвими самі по собі або у комплексі з перекрученнями в інших залишках бухгалтерських рахунків чи операцій.

Ризик аналіт. Проц. — це ризик того, що аналіт. процедури не можуть виявити суттєвих помилок.

Ризик тестування деталей — ризик того, що в результаті проведених детальних тестів не буде виявлено суттєвих помилок (неправильний обсяг вибірки або неправильний підбір тестів).

З метою зменшення А ризику до прийнятного рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує наступне:

характер незалежних процедур перевірки, напр., тести, які більше спрямовані на перевірку споріднених сторін п-ства, або тести складових частин операцій як доповнення до проведених аналіт. Проц.;строки прове-дення незалеж. Проц., наприклад, виконання їх наприкінці періоду більш бажане, аніж на початку;обсяг незалежних процедур, наприклад, використання вибірки більшого обсягу, аніж було заплановано раніше.

Що більшим є властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю, тим більше аудиторських доказів необхідно отримати аудитору протягом виконання незалежних процедур перевірки. Якщо аудитор оцінив властивий ризик і ризик невідповідності системи внутрішнього контролю як значний, йому необхідно отримати докази, які підтверджують правильність прий- нятого ним рішення, використовуючи для цього незалежні процедури перевірки. Ці заходи дають змогу зменшити ризик невиявлення і, як наслідок, довести аудиторський ризик до прийнятного рівня. Якщо аудитор визнає, що ризик невиявлення стосовно тверджень фінансової звітності по залишках на рахунках або категорії операцій по певних рахунках не може бути зменшений до сприятливого рівня, йому необхідно скласти негативний висновок або дати відмову від аудиторського висновку.

На підставі цих складових розроблена модель аудиторського ризику у вигляді формул:

AР = ВР · РК · РН,

або  АР = ВР · РК · РАП · РТД,

або  АР = ВР · РВК · РСО · РАП · РТД,

де АР — аудиторський ризик; ВР — властивий ризик; РН — ризик невиявлення помилок, РК — ризик контролю; РВК — ризик невідповідності с-ми внутр. контролю; РСО — ризик не ефект. Орг. с-ми БО; РАП — ризик аналіт. процедур; РТД — ризик тестування деталей.При цьому необхідно враховувати те, що А ризик не може бути рівним нулю, тоді як власт. ризик, ризик с-ми контролю та ризик невиявлення помилок також не можуть бути рівними нулю. Допустимим рівнем А ризику (м-сті похибки) в св. Практ.і прийнято вважати ризик на рівні від 1 до 5 % від підсумку балансу, залишків на рахунках БО, фінансових результатів тощо.