16. Об'єкт, предмет та функції макроекономіки. Цілі економічної політики.

Макроекрноміка як одна із складових частин економічної теорії є наукою пpo поведінку економіки як єдиного цілого. Вона вивчає причини циклічних коливань і взаємозв'язок динаміки обсягів виробництва, рівня інфляції та безробіття.

В основі макроекономіки лежать мікроекономічні явища та процеси. А це означає, що:

макроекономічні показники є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;

макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні; при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроеко­номічні рішення; макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.

На відміну від мікроекономіки, макроекономіка використовує у своєму аналізі агреґовані величини:, валовий внутрішній продукт (а не випуск окре­мої фірми), середній рівень цін (а не ціни на конкретні товари), ринкову процентну ставку (а не ставку процента окремого банку), рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо.

Основними макроекономічними показниками є:

• темп зростання реального ВВП;

• рівень інфляції;

• рівень безробіття.

Об’ект – нацiональна економiка у широкому розумiннi – це сукупність дом.господарств, фірм відповідних державних інституцій і установ інфраструктури та різних активів в межах певного середовища і держ.території . В вузькому розумінні – це ділові підприемства і об’єкти інфраструктури.

Макроэк.- це економічна наука що вивчає , досліджує результати і наслідки спільної економічної діяльності людей, явища, і процеси які відбуваються в ек. З погляду її цілісності.

Предметом є ефективність функціонування нац. Економіки або ефективність функціонування механізмів ек. Системи. Ек система- це певним чином упорядкована система відносин і зв’язків між споживанням і виробництвом матеріальних благ і послуг. Субєкти:

1 дом господарства- обєднує всі приватні господарства країни діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб.Вони продають ресурси купують товари та послуги заощаджують.

2 Підриємницький сектор – сукупність фірм, які зареєстровані і діють в межах певної держави.Предявляє попит на фактори фиробництва, пропонує результати своєї діяльності, інвестує.

3 держава- це держ установи інститути.Формує правове середовище,перерозподіляє доход, виробляє спільні блага, забезпечує досягнення фундаментальних наук, здійснює розвиток соц і виробничої інфраструктури.

4 сектор закордонний - ек субєкти які знаходяться за межами країни і іноземні державні інституції які знаходяться в країні.

Макроекономіка як наука виконує такі функції: теоретико-пізнавальну практичну світоглядно-иховну методологічну.

Макроекономіка виконує теоретико-пізнавальну функцію, коли пояснює закономірності розвитку національної економіки, процеси та явища економічного життя суспільства.

практична функція. Суть її полягає в тому, що макроекономіка виробляє рекомендації для проведення економічної політики.

світоглядно-виховна функція. її змістом є формування економічного мислення, економічної психології та економічної культури людей.

макроекономіка виконує методологічну функцію. Сформульовані нею наукові уявлення про механізм функціонування національної економіки та поняттєво-категоріальний апарат використовують інші економічні науки — галузеві та функціональні.

Економічна політика — це цілеспрямований вплив держави на виробництво, доходи, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків та державних витрат. Цілі економічної політики:

1. Мета економічного зростання. Заходи економічної політики, спрямовані на досягнення цієї мети, можуть бути різноманітними, проте їх поєднує націленість на активізацію найважливіших факторів економічного зростання, серед яких - інвестиції капіталу, реструктуризація економіки, ефективна зайнятість і зростання продуктивності праці, достатній платоспроможний попит населення тощо.

2. Мета ефективної зайнятості.

3. Мета зростання економічної ефективності. Своєрідна "надмета" ринкової економіки, досягти яку можливо заходами економічної політики, що мають достатньо довгострокове і стратегічне значення для національної економіки і передбачають розвиток на-уково-технічного прогресу, освіти, науки, використання своєрід-них переваг національного характеру, національної економіки в системі міжнародного поділу праці.

4. Мета стабільного рівня цін. В розвинутій ринковій економіці досягається переважно заходами грошово-кредитної та бюджетної політики, що мають антиінфляційну спрямованість.

5. Мета захисту і підтримання конкурентного господарського порядку, принципів економічної свободи. Досягається заходами антимонопольної політики, контролю за використанням економічної влади, захисту прав людини та інституту приватної власності.

6. Мета соціальної безпеки і стабільності. Досягається засоба-ми збалансування економічних інтересів роботодавців та найма-них працівників, політики соціального страхування та забезпечення, ефективної зайнятості, професійної підготовки та перепідготовки, сприяння малому бізнесу, а також засобами прогресивного оподаткування особистих доходів, оподаткуванням нерухомого майна тощо.

7. Мета рівноваги зовнішньоторговельних операцій і платіжного балансу, ефективного курсу національної валюти. Досягається заходами зовнішньоекономічної політики, політики центрального (національного) банку щодо курсу національної валюти тощо.