Фізичні особи як учасники цивільних правовідносин

Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин.

Для участі в цивільному обороті фізичні особи повинні володіти правосуб’єктністю (сукупністю цивільної право- і дієздатності).

Цивільна правоздатність - здатність фізичної особи мати цивільні права і обов'язки. Правоздатність у громадянина виникає в день народження і припиняється з його смертю. Однак вона є не природною властивістю людини, що здобувається в момент народження, а є суспільно-юридичною властивістю, що здобувається в силу закону.

Зміст цивільної правоздатності полягає у тому, що громадяни можуть:

• мати право приватної власності на рухоме і нерухоме майно;

• мати право успадковувати та заповідати майно;

• обирати місце проживання і рід занять;

• мати права авторства на результати інтелектуальної і творчої діяльності та інші права.

Обсяг цивільної правоздатності встановлений ст. 26 ЦК України, яка наголосила: усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. У цивільному праві України діє принцип рівності громадян по їх правоздатності, тобто правоздатність є рівною для всіх і однаковою для кожного (незалежно від віку, раси, національної приналежності, віросповідання). Цей принцип визначається Конституцією України, Цивільним кодексом і іншими законами.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі суб’єктивні права та обов’язки може залежати від досягнення особою відповідного віку. У деяких випадках, встановлених законом охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини (наприклад, у разі спадкування за законом за 1-ю чергою).

Правоздатність варто відрізняти від конкретних суб'єктивних прав, що належать громадянам. Вона є лише основою для правоволодіння. Наприклад, кожен громадянин може мати право на житловий будинок (квартиру), але суб'єктивне право власності на конкретний будинок (квартиру) у громадянина виникає тільки в результаті реалізації правоздатності, на підставі юридичного факту (наприклад, укладення договору купівлі-продажу дома чи квартири у встановленому законом порядку).

Для правоздатності характерна невідчужуваність, тобто сам громадянин не може відмовитися від правоздатності або обмежити її. Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності, є недійсними (ст. 27 ЦК).

Однак правоздатність може бути обмежена у випадках і порядку, передбачених законом. Наприклад, громадянин може бути обмежений у здатності займати певні посади, займатися певними видами діяльності як покарання за вчинення певного злочину за вироком суду.

Також відповідно до ч. 4 ст. 43 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р., що набрав чинності 01.01.2004 р. забороняється здійснення підприємницької діяльності органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених ч. 2 ст. 64 Конституції України.

Цивільна дієздатність (угодо- та деліктозатність) - це здатність громадянина своїми діями здобувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки, тобто його здатність реалізовувати власні права і нести відповідальність за свої дії.

Вона як і правоздатність є не природною властивістю людини, а якістю, що визнає за громадянином закон. Ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше як у випадках і порядку, передбачених законом. Угоди, спрямовані на обмеження дієздатності, є недійсними.

У цивільному праві України залежно від обсягу дієздатності всі громадяни поділяються на такі групи:

1. Особи, що не досягли 14 років (малолітні) мають часткову дієздатність.

Обсяг дієздатності цієї категорії осіб є мінімальним. Особа до 14 років вправі:

• робити дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість),

• реалізовувати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Всі інші угоди від їхнього імені укладають батьки (усиновлювачі) або опікун. Неповнолітні до 14 років не є деліктоздатними, тобто не несуть цивільно-правової відповідальності. За шкоду, заподіяну ними, відповідають їхні батьки (усиновлювачі) або опікун, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їхньої вини. Якщо малолітня особа заподіяла шкоду в той час, коли вона знаходилася під наглядом навчального, виховального чи лікувального закладу, нести майнову відповідальність за шкоду, вчинену неповнолітнім буде заклад, якщо не доведе, що шкода виникла не з його вини.