39. Специфіка експериментальних парадигм.

Парадигма - це загальновизнаний еталон, приклад наукового дослідження, що включає закон, теорію, їх практичне застосування, метод, устаткування і ін. Це правила і стандарти наукової діяльності, прийняті в науковому співтоваристві на сьогоднішній день, до чергової наукової революції, яка ламає стару парадигму і ставить на її місце нову.

Існування парадигми є ознакою зрілості науки або окремої наукової дисципліни. У науковій психології становлення парадигми визначене роботами В.Вундта і його наукової школи. Узявши за зразок природничонауковий експеримент, психологи кінця XIX - почала ХХ століття перенесли основні вимоги до експериментального методу на грунт психології. І до цих пір, які б претензії не висувалися критиками лабораторного експерименту, на принципи організації природничонаукового дослідження орієнтуються психологи, якщо вони прагнуть бути науковцями. На основі цих принципів проводяться дисертаційні дослідження, пишуться наукові звіти, статті і монографії.

40. Доекспериментальні плани.

Доекспериментальні плани – дослідження, які проводяться за схемами, що не враховують вимог до планів класичних, істинних досліджень. Причина – незнання цих вимог чи неможливість їх врахування при проведенні реального дослідження в конкретних умовах. В практиці наукових досліджень їх потрібно уникати.

Існують 3 основні до експериментальні плани:

1. дослідження одиничного випадку – дуже поганий план, не має контрольної групи, внутрішня та зовнішня валідності погані, немає контролю НЗ та зовнішніх змінних

експ Х О

2. план з попереднім та ітоговим тестуванням однієї групи

експ. О Х О

немає контрольної групи, внутрішня і зовнішня валідності погані, можна проконтролювати 2 зовнішні змінні: склад групи і вибування

3)план для 2 нееквівалентних груп з виміром після впливу

Експ Х О

Контр О

Низька зовнішня і внутрішня валідності, нееквівалентність груп, особливо значна загроза з боку природного розвитку: немає матеріалу для порівняння стану досліджуваних на даний момент з їх початковим станом. Але частково можна проконтролювати вплив факторів: фон, інструментальна погрішність, регресія. Цей доексрп план поширений в практиці Для порівняння результатів контрольної і експ груп використовують t-критерій Стьюдента.

41. Плани «істинного» експериментального дослідження.

3 основні:

1) план для 2 рандомізованих груп з тестуванням(виміром) після впливу

Експ R Х О

Контр R О

Автор Фішер. Якщо необхідно перевірити вплив зовнішньої змінної на ЗЗ, то використовують декілька контрольних груп.

Характеризується дуже хорошою внутрішньою валідністю, стосовно зовнішньої валідності можливі ускладнення за 2 факторами: взаємодія складу груп і Х-впливу(примусово чи довільно), реакція досліджуваних на експеримент. Якщо використовується декілька рівнів експериментального Х-впливу, то й використовується декілька експериментальних груп.

2) план для 2 рандомізованих груп з попереднім та стоговим тестуванням

Експ R О1 Х О2

Контр R О3 О4

Порівняння показників здійснюється за 3 напрямками. Гіпотезу про значимий вплив НЗ на ЗЗ можна прийняти в тому випадку, якщо виконуються 3 умови:

1. відмінності між О1 таО2 є значимі, достовірні, якщо Р< 0.05

2. відмінності між О2 таО4 повинні бути значимі, Р<0.05

3. відмінності між О3 та О4 не повинні бути значимі, Р>0.05

використовують в формулюючи експериментах, в яких в гіпотезі є прогноз стосовно зміни певних психологічних властивостей індивіда. Даний план характеризується дуже високою внутрішньою валідністю, стосовно зовнішньої валідності є ускладнення за 2 факторами: взаємодія складу груп і Х-впливу, реакція досліджуваних на експеримент., значна загроза з боку зовнішньої валідності може бути по одному фактору: взаємодія тестування і Х-впливу. Вирішення – повторити дослідження на інших досліджуваних. Рекомендація:

1. необхідно враховувати внутрішньо групові події

2. забезпечити одночасність виміру показників в експериментальній та контрольній групах

3. здійснювати рандомізацію порядку тестування

3)план Соломона(1949)

Експ 1 R О1 Х О2

Конрт 1 R О3 О4

Експ 2 R Х О5

Конр 2 R О6

Експериментальний ефект від впливу виявляється 4 основними напрямками:

1)відмінність між О1 та О2 повинні бути значимі , Р< 0.05

2)О2 та О4 значимі, Р<0.05

3)О5 та О6 значимі, РБ0.05

4)О3 та О5 значимі, Р<0.05

Стосовно внутрішньої валідності план дуже хороший, тобто дозволяє проконтролювати всі фактори, які загрожують внутрішній валідності. Стосовно зовнішньої валідності добре контролюється ефект взаємодії тестування і Х-впливу, можливі ускладнення по 2 факторах: взаємодії складу груп Х- впливу, реакції дослідження на експеримент. Можна здійснити додаткове порівнанняО6 та О1, О6 та О3, що дає можливість зясувати особливості комбінаторного впливу факторів природного розвитку та фону на ЗЗ.