28.Основні причини ліквідації гувернерства як педагогічної системи у Росії та Україні після жовтневого перевороту 1917р.

Радянська держава з перших днів свого існування взяла неухильний курс на повне знищення здобутків дореволюційної педагогіки, як і багатьох інших галузей науки, культури, господарства. Гувернерська система домашнього навчання і виховання сприймалась радянськими ідеологами як найбільш ворожа галузь педагогіки. Три причини були аналогічні тим, через які негативно ставились до гувернества незалежні українські уряди: 1. Потреба у створенні нової радянської школи. 2. Необхідність у формуванні покоління з новою життєвою

позицією: революціонерів, інтернаціоналістів, колективістів. 3. Сповідування ідей соціалістичної педагогіки.

Окрім цих трьох, існувало іще дві причини. Четвертою причиною була орієнтація винятково на колективне виховання. Метою радянcького виховання було позбавлення людини інтересу до власної особистості.

П'ята причина полягала у тому, що індивідуалізована освітньо-виховна система плекала розумну, самобутню, непересічну особис¬тість з властивим лише їй світоглядом, із стійкою життєвою позиці¬єю. Таку людину нелегко, а часто й неможливо, було перетворити на безликий, слухняний "гвинтик" соціалістичного механізму.

29.Навчально-методичне забезпечення діяльності гувернерів в Російській імперії.

Для гувернерів публікували спеціальну педагогічну літературу. Гак, для домашніх наставниць існував спеціальний журнал "Гувер¬нантка". Про нього згадується в "Енциклопедичному словнику" 1. Є. Андреєвського, К. К. Арсеньєва і Ф. Ф. Петрушевського. В ньо¬му зазначається, що "Гувернантка" — періодичне видання для осіб, які займаються вихованням; видавалось у Санкт-Петербурзі у 1862 році; редакторами-видавцями були Агнія Мамишева й Зоя Травлинська; вийшло 6 номерів журналу.

У 1870 році була заснована Московська спілка виховательок і вчительок. При ній містилися: рекомендаційна контора для гувер¬нанток та гувернерів, притулок для тих, хто шукав місце, дешеві квартири, бібліотека, педагогічний музей, педагогічні курси, приту¬лок для пристарілих гувернанток, пенсійна каса.

16.Підготовка домашніх учителів та наставників в Російській імперії.

Вихованка жіночої гімназії, яка за показниками успішності нав¬чання удостоювалася звання домашньої наставниці або вчительки, зобов'язана була обміняти атестат про завершення навчання на сві¬доцтво, яке видавалося у канцелярії попечителя навчального округу. Свідоцтво дозволяло розпочати педагогічну діяльність у сім'ях чи навчальних закладах.

Вихованням у родинах дітей дошкільного віку і домашнім нав¬чанням дозволялося займатися також випускницям однорічних ви¬щих жіночих курсів, хоча їхні свідоцтва не прирівнювалися до сві¬доцтв домашніх наставниць. Усі інші особи, які претендували на звання домашніх вчителів, зо¬бов'язані були скласти спеціальні іспити.

Випускники повітових і міських училищ, які претендували на здо¬буття звання домашнього вчителя, звільнялися від іспитів із загаль¬них та допоміжних дисциплін, якщо від часу закінчення навчання минуло не більше п'яти років. Видача свідоцтв обов'язково супроводжувалася складанням до¬машніми наставниками (наставницями) і домашніми вчителями (вчительками) за належною загальною формою присяги на вірність службі.