11.Розповсюдження гувернерства в козацькій Україні.

Провідне місце у козацьких родинах посідало моральне вихован¬ня дитини. Заможні козаки запрошували для виховання своїх дітей домашніх вчителів, але обов'язково з українців і християн. Особливо поширеним було індивідуальне навчання синів та доньок грі на музичних інстру¬ментах.

За часів Козацької України носіями культури й освіти стають мандрівні дяки. Ними були переважно студенти-бурсаки, вихованці українських духовних шкіл XVII-XVIII століть, які не мали осілого місця проживання і постійної служби. Вони мандрували містами й селами України, заробляючи на прожиття вчителюванням, декламу¬ванням віршів, показом вертепу. Серед заможної частини українців поширюється звичай запрошу¬вати мандрівних дяків домашніми наставниками для своїх дітей. Висока ефективність навчально-виховної діяльності мандрівних дяків була також наслідком того, що вони вміли враховувати національну вда¬чу української дитини, вселяти життєвий оптимізм, використовува¬ти влучний гумор.

13.Й.Г.Песталоцці,і.Кант,й.Ф.Гербарт,ф.Фребель,а.Дистервег.

Вважаючи "ідеальним" саме домашнє виховання, Й. Г. Песталоц¬ці у своїх школах-притулках для бідних дітей використовував систе¬му виховання, максимально наближену до сімейної. Одна з провідних заповідей И. Г. Песталоцці — "Індивідуаль¬ність дитини повинна бути для педагога священною"."Мати дає своїм дітям першу фізичну їжу, вона ж призначена давати їм і першу духовну". При цьому мати повинна керуватись педагогічни¬ми знаннями. Якщо вона сама не може виховувати дитину, на думку И. Г. Песталоцці, її доцільно замінити наставником (гувернером), який має спеціальну наукову й практичну підготовку. Гувернеру не¬обхідно організувати навчання й виховання за системою, наближе¬ною до материнської, тому що у житті дитини він фактично замінить батьків.

Подальший аналіз психологічного напряму в педагогіці буде не¬повним, якщо не згадати засновника філософської течії у педагогіці І. Канта (роки життя вченого 1724-1804).

Ще у студентські роки І. Кант заробляв на життя приватними уроками. Після закінчення університету дев'ять років працював до¬машнім учителем у різних дворянських сім'ях. Займався педагогіч¬ною практикою самовіддано. І хоча вважав себе не найкращим нас¬тавником, багато його учнів стали відомими, талановитими, освіче¬ними людьми.

Життя Й. Ф. Гербарта було тісно пов'язане з гувернерством. То¬му, по-перше, його педагогічні праці мають чітке, глибоке теоретич¬не обґрунтування, і, водночас, носять прикладний характер. По-дру¬ге, провідною думкою гербартовської педагогіки виступає індивіду¬алізація навчально-виховного процесу і досконале вивчення кожної дитини та розроблення стратегії й тактики педагогічного впливу, оптимального саме для цього, конкретного індивіда. . У творах Й. Ф. Гербарта порушено питання успішного застосування психоло-гічних механізмів у педагогічному процесі.

У 1826 році вихо¬дить у світ знаменитий твір Ф. Фрьобеля "Про виховання людини", у якому викладені його основні положення щодо організації вихо¬вання й освіти дитини. Оскільки кожна дитина наділена своїми, специфічними здібностями, педагог рекомендує індивідуальний підхід до кожної особи зокрема. На думку Ф. Фрьобеля, навіть у системі суспільного, колективного виховання й навчання повинні переважати гувернерські, особистісно орієнтовані підходи. У 1836 році Ф. Фрьобель відкриває перший дитячий садок — ус¬танову для виховання й розвитку лише маленьких дітей. Але заклад невдовзі закрився через брак коштів.

У педагогічних рекомендаціях А. Дістервег значне місце надає ін-дивідуальному підходу. Вчений займає позицію, що людині від на¬родження дається неповторна індивідуальність і її необхідно пова¬жати. Наставник повинен ставитись до внутрішнього світу дитини, як до святині. Ніхто не має права підганяти дітей під одну мірку, бо це веде до духовного рабства, та й немає сенсу, тому що людина не може повністю реалізуватись. Навіть однакова любов до усіх дітей не повинна заступити від педагога індивідуальностей вихованця.