17.Вільне виховання,педологія,індивідуалістична педагогіка,експериментальна педагогіка, соціальна педагогіка.

"Вільне" виховання кінця XIX - початку XX ст. брало за основу психологічну течію і проголошувало такі ідеї. В організації "вільної" школи повинні брати активну участь самі учні та їхні батьки. Навчання має базуватись винятково на інтересі дитини. Основою для навчання повинні становити: 1) індивідуальний підхід до дітей; 2) взаємна довіра й симпатія вчителя та учня. Вчителеві дозволяється на власний розсуд обирати методику викладання. Прибічники "вільного" виховання спробували наблизити шкільну систему до умов домашнього навчання.

Педологія — в буквальному розумінні слова — наука про дітей, фактично — синтез психологічних, анатомо-фізіологічних, біологіч¬них, соціологічних концепцій психічного й фізичного розвитку дітей і молоді. Поява педології зумовлювалась проникненням у психоло¬гію й педагогіку еволюційних ідей та розвитком прикладних галузей цих двох наук.

Педогогія виникла й існувала як синтез психологічних і педагогічних, досліджень, але в цілому мала теоретичну орієнтацію. Тому в гувернерстві педогогічні методи досліджень не застосовувались.

Наприкінці XIX ст. постає, а на початку XX — інтенсивно розвивається експериментальна педагогіка, її методи мають багато спільно з педологією. Водночас існує суттєва відмінність. Експериментальна педагогіка була практично орієнтована, розв'язувала педагогічні проблеми, виходячи з інтересів дитини, і як психолого-педагогічну лабораторію використовувала школу. Яскравим представником експериментальної педагогіки став німецький педагог В. А. Лай. Словесному навчанню, яке панувало у ХІХ ст, він протиставив "педагогіку дії".

На межі XIX і XX ст. з'являється нова педагогічна течія, яка породжує спеціальний термін — "соціальна педагогіка". Основопо¬ложником соціальної педагогіки став німецький педагог і філософ П. Наторп. Наторп основне завдання соціальної педагогіки вба¬чав у виявленні найсприятливіших для виховання людини соціаль¬них умов і визначенні шляхів громадянського виховання.

19.Педагогічна система м.Монтессорі.

Формування неповторної особистості намагалась досягти в роботі з дошкільниками відомий італійський педагог М. Монтессорі. Її методика характеризується трьома провідними положеннями: 1) ви¬ховання повинне бути вільним; 2) виховання повинне бути індивідуальним; 3) виховання повинне спиратись на результати спостережень за дитиною.

Методика М. Монтессорі базується на природному фізіологічному й психічному розвитку дитини і орієнтується на формування м`язів, виховання почуттів та розвиток мислення. Це триєдине завдання вирішується шляхом цілеспрямованої організації оточення дитини, використання спеціально пристосованих дидактичних матеріалів.

Система виникла на межі XIX і XX ст, а вже у 20-ті роки XX ст застосовувалася в дошкільних установах та системі родинного виховання не тільки у країнах Європи, а й у США, Канаді, Індії, Японії. В Україні та Росії система Монтессорі активно практикувалась до 1917 року. З початку 30-х років у нашій країні ідеї Монтессорі були заборонені як буржуазні й реакційні, несумісні з новою системою виховання.