22.Єзуїтська система виховання і навчання як один з типів індивідуального підходу у формуванні особистості.

Майже одночасно з реалістичною, емпіричною й раціоналістич¬ною течіями виникла педагогіка єзуїтів. Єзуїти мали на меті поновлен¬ня панівного становища церкви у суспільстві й підпорядкування усьо¬го світу владі папи римського. Засоби обиралися оптимальні: пропо¬відь, сповідь й виховання. Єзуїти створили систему виховання, метою якого, як пишуть історики, було "затримати розвиток людства, вир¬вати з науки її "новий дух". Для цього молоде покоління позбавляли найменших проявів індивідуальності. Досягалося це шляхом повного відлучення дитини від сім'ї й виховання її у школі закритого типу. Система виховання передбачала: розвиток сліпої покори, усунення самостійності, встановлення суворої дисципліни, пригнічення особис¬тості, тиск па її розум, волю й почуття.

Саме педагогіка єзуїтів найповніше в історії людства продемонс¬трувала, що нівелювання індивідуальності перетворює дитину на бездумного виконавця чужої волі, не здатного до самостійних дій і подальшого розвитку суспільства. Оскільки вихованням займалися спеціально призначені представники єзуїтського ордену, виконуючи функції гувернерів у закладах закритого типу, то єзуїтська педагогі¬ка довела: 1) гувернерство може мати вирішальне значення для окре¬мої особистості, держави, людства; 2) гувернерська система вихован¬ня може використовуватися для реалізації як позитивної, так і нега¬тивної (антисоціальної) політики; 3) відсутність державного контролю над гувернерською системою (як над системою домаш¬нього виховання, так і над системою виховання у школах закритого типу) іноді реально призводить до формування цілого покоління з антидержавною орієнтацією.

23.Педагогічна система і.І.Бецького

Одним із починань Бецького було створення ним Виховного будинку в Москві, згодом у Петербурзі та інших містах для сиріт і підкинутих дітей.Відповідно до природних обдарувань вихованців пропонувалось розділити на три групи: перша особи, здібні до наук і мистецтв; друга здібні лише до ремесел і рукоділля; треті здатні лише до найпростішої роботи.

Бецькой віддавав перевагу моральному вихованню перед розумовим. Він наполягав, щоб для дітей відводили достатньо часу на ігри. Забороняв бити дітей.

Добрі або погані якості кожної людини, на думку Бецького, залежать від виховання. Проте він прийшов до хибного висновку, що сім’я нічого доброго не може дати для виховання дітей, і висунув ідею про необхідність закритих навчально-виховних закладів з 6 до 18-20 років не тільки для сиріт, а й для дітей, що мають батьків.

Особливо важливим вважав хороше виховання і освіту жінки як майбутньої матері, виховательки. У сім’ї і сімейних стосунках жінка повинна шукати сенс і зміст свого життя.

Бецькой І.І. є автором статуту Виховного товариства шляхетних дівчат при Смольному монастирі, яке було створено у 1764 р. Воно утримувалось за кошти державної казни, а також на пожертви різних людей. Курс навчання тривав з 6 до 18 років, і батьки зобов’язані були давати підписку, що раніше, ніж через 12 років вони не мають права вимагати доньку з навчального закладу і бачитися з нею. Приймались у Виховне товариство шляхетних дівчат тільки доньки дворян не старші шести років. Учениці проходили програму навчання і виховання в чотири етапи чотири класи по три роки в кожному.