20.Основні напрями розвитку гувернерства в Західній Європі у др.Пол.20 на поч..21 ст.На прикладі однієї з країн.

Статус гувернера у Франції був затверджений урядовою постано¬вою у 1996 році. Гувернерами можуть працювати молоді люди віком від 18 до 27 років. Тривалість роботи визначається від 3 до 12 міся¬ців, але при потребі термін може бути продовжений на півтора роки. Розвиткові гувернерства у Франції надається вагома державна підтримка, тому що ця галузь приносить країні істотну вигоду.

У Франції до гувернера висувається ряд вимог. Він зобов'язаний знати мову тієї країни, у якій перебуває, вміти знайти підхід до дити¬ни, бути лагідним із вихованцем. Гувернер повинен бути пунктуаль¬ним, ніколи не спізнюватись на роботу, бути ввічливим у сім'ї, шану¬вати її традиції, утримувати в чистоті свою кімнату, мати охайний вигляд. Якщо гувернер проживає з сім'єю вихованця, то сім'я несе відповідальність за його безпеку, тому про намір поїхати кудись на вихідні гувернер зобов'язаний попереджати батьків свого підопічно¬го. Усі обов'язки гувернера обумовлюються в контракті. Виконан¬ня домашньої роботи (прибирання, приготування їжі та ін.) в обов'язки гувернера не входить. Однозначною умовою для гувернера-іноземця є навчання в будь-якому французькому навчальному закладі, оскільки віза, яку він отримує для в'їзду до Франції, як пра¬вило, студентська.

21.Стан індивідуального навчання і виховання у Радянському Союзі.

Радянська держава з перших днів свого існування взяла неухильний курс на повне знищення здобутків дореволюційної педагогіки, як і багатьох інших галузей науки, культури, господарства. Гувернерська система домашнього навчання і виховання сприймалась радянськими ідеологами як найбільш ворожа галузь педагогіки. Три причини були аналогічні тим, через які негативно ставились до гувернества незалежні українські уряди: 1. Потреба у створенні нової радянської школи. 2. Необхідність у формуванні покоління з новою життєвою

позицією: революціонерів, інтернаціоналістів, колективістів. 3. Сповідування ідей соціалістичної педагогіки.

У СРСР легально і нелегально процвітає репетиторство. Легальна його форма — індивідуальні додаткові заняття в загальноосвітній школі з невстигаючими учнями.

Дітей з тяжкими захворюваннями, такими як епілепсія, цукровий діабет, неврози та ін., навчали "вчителі на дому", держава оплачувала їм проведення індивідуальних уроків. Навчання в домашніх умовах не завжди було успішним, адже його доручали як додаткове навантаження шкільному вчителеві, який використовував ті ж мето¬дики, що й для колективної роботи, не володів засобами індивідуального навчання.

Виховання учнів у загальноосвітніх школах доручалось класним керівникам. Вони реалізували індивідуальний підхід до дітей, зв'язок школи з сім'єю, вирішували цілий комплекс практичних проблем: адаптація учня у новому колективі, уміння знайти вихід з конфлік¬тних ситуацій тощо.