Концепції

Компенсаційна концепція. Згідно з нею, основою страхового продукту є ризикова компенсація з боку страховика. Вона полягає в тому що ризик випадкового погіршення матеріального стану страхувальника компенсується ризиком випадкової виплати.

Інформаційна концепція (автор - німецький учений Вольфганг Мюллер). Послуга, що надається страхувальникові, полягає не у виплаті, а в наданні гарантії.

Концепція 3-рівневого продукту за Халлєром (німецький дослідник). Він виділяє три підсистеми: фінансову технічну тасоціальну. Із соціальної точки зору, страховий продукт дає можливість розпоряджатися страховим забезпеченням, з фінансової -виражається страховим полісом і діями страховика впродовж терміну чинності договору страхування, з технічної - забезпечує необхідне співвідношення між преміями та виплатами.

Концепція Д. Фарні - одного з провідних теоретиків Німе-ччини. Цей автор вважає, що страховий продукт є системою, яка містить у собі ризикову нагромаджувальну та забезпечувальну підсистеми.

Страхові продукти можна класифікувати за такими ознаками

1. За способом споживання розрізняють:

індивідуальні страхові продукти;

колективні страхові продукти;

комплексні страхові продукти

2. За тривалістю споживання:

страхові продукти короткострокового споживання;

страхові продукти з обмеженим строком споживання;

страхові продукти довгострокового споживання.

3. За рівнем інноваційності

—принципово нові страхові продукти

—частково нові страхові продукти, які поділяють:

а) залежно від об'єкта страхування професійної відповідальності працівників різних галузей економіки, а новим буде застосування існуючого механізму страхування до професії, яку ще ніхто не страхував);

б) залежно від ризику: певну групу об'єктів страхують від певних ризиків, але ще ніхто не пропонував страховий захист від специфічного ризику.

— умовно нові страхові продукти

— нові з погляду системи продажів:

4. Залежно від попиту:

— страхові продукти масового попиту;

страхові продукти імпульсивного попиту (купівля без особливих роздумів);

страхові продукти, які купуються у нагальних випадках;

страхові продукти як результат попереднього вибору;

страхові продукти особливого попиту;

страхові продукти пасивного попиту.

Андеррайтинг – вирішення стр-ком питання шодо прийняття запроп ризику на с-ня і визначення осн умов с-ня. Він почин-ся після отримання від страхув-ка заяви про с-ня. Це проміжна ланка між заявою і підпис-ням договору про с-ня.

Практичний андеррайтинг вирішує 4 основні задачі:

1. треба оцінити запропонований на страхування ризик з точки зору характеристики об’єкту страхування і з точки зору вірогідності настання страхової події з цим об’єктом і з точки зору розмірів ймовірних збитків.

2. потрібно визначити: чи приймати ризик на страхування, чи ні.

3. Якщо ж прийнято ризик – визначити строки, умови і розмір страхового покриття, тобто визначити конкретні умови договору страхування.

4. Обчислити розмір страхової премії.

Крім того, андеррайтинг має сприяти зменшенню ризику по конкретному договору стр-ня, що у свою чергу також впливає на збалансованість с. портфелю, шляхом визначення оптимальних як для страхувальника так і для страховика умов договору стр-ня

Аквізиція— це скупка корпоративних прав підприємства, у результаті чого покупець набуває контролю над чистими активами та діяльністю такого підприємства. Придбання може здійснюватися в обмін на передачу активів, прийняття покупцем на себе зобов’язань. Покупцем вважають суб’єкта господарювання, до якого переходить контроль над господарською діяльністю іншого підприємства.

Визначення витрат, необхідних для страхування даного об'єкта, називається актуарними розрахунками.

За допомогою актуарних розрахунків визначається частка участі кожного страхувальника в створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних ставок.

Завдання актуарных розрахунків:

дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності;

визначення математичної імовірності настання страхового випадку, обчислення частоти і міри складності наслідків спричинених збитків як за групами ризику, так і за всією страховою сукупністю;

математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи та прогнозування тенденцій їх розвитку;

математичне обґрунтування необхідних резервних фондів страховика, а також джерел та способів їх формування;

дослідження норми дохідності капіталу при інвестуванні страховиком зібраних страхових внесків, а також тенденцій її зміни протягом певного часового інтервалу;

визначення залежності між величинами процентної ставки та брутто-ставки.

12.Поняття, зміст і основні вимоги до договорів страхування. Особливості договору страхування як акту-купівлі-продажу страхової послуги. Процедура підготовки та укладення договору страхування. Права та обов’язки суб’єктів страхового договору. Вирішення спорів і порядок припинення дії договору страхування.

Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником, чи на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми; перелік страхових випадків; визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їх сплати; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають затвердженню Міністерством фінансів України при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Правила страхування повинні містити:

▪ перелік об'єктів страхування;

▪ порядок визначення страхових сум;

▪ страхові ризики;

▪ виключення із страхових випадків і обмеження страхування;

▪ термін та місце дії договору страхування;

▪ порядок укладення договору страхування;

▪ права та обов'язки сторін;

▪ дії страхувальника при настанні страхового випадку;

▪ перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

▪ порядок і умови виплат страхових сум;

▪ термін прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхових сум та страхового відшкодування;

▪ умови припинення договору страхування;

▪ порядок вирішення спорів;

▪ страхові тарифи;

▪ особливі умови.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

При укладанні договору страхування заява на страхування може бути відсутня. Тоді договір вважається укладеним, якщо страхувальник купив страховий поліс.