Розділ 8. Кредитування підприємств. Вступ.
У процесі функціонування підприємства можуть виникнути ситуації, коли його власних фінансових ресурсів стає не вистачати для фінансового забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, що зумовлює необхідність залучення зовнішніх фінансових ресурсів. Основною формою залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел є кредитування. Підприємства можуть тимчасово поповнювати свої фінансові ресурси оформляючи банківські або комерційні кредити, залучаючи кошти інших кредиторів тощо. Від форми та умов кредитування підприємницької діяльності залежить швидкість обертання обігових коштів підприємства, його витрати і прибуток. Працівникам фінансової служби підприємства слід обирати такі способи кредитування, які могли б забезпечувати найефективнішу його господарську діяльність.
Після вивчення матеріалів цього розділу Ви зможете:
пояснити сутність і назвати причини виникнення потреби підприємства у залученні кредитних ресурсів;
назвати основні форми і види кредитування підприємства;
дати характеристику способів банківського кредитування підприємства;
пояснити порядок укладання кредитного договору;
дати характеристику сутності і механізму комерційного кредитування підприємства;
пояснити сутність і порядок лізингового кредитування підприємства;
назвати основні завдання державного кредитування підприємства.
8.1. Необхідність і сутність кредитування підприємств.
Кредит – це позичка в грошовій або товарній формі, що надається банком чи юридичною або фізичною особою (кредитором), іншій особі (позичальникові) на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру і забезпечення. Кредит є формою вияву кредитних відносин між тим хто надає кредит і тим, хто його отримує і водночас є формою позичкового капіталу (у грошовій або товарній формі). За користування кредитом позичальники сплачують процент, суму якого не включають до собівартості продукції (робіт, послуг), а відносять до витрат фінансової діяльності підприємства. У податковому обліку витрати підприємства на сплату відсотків за користування кредитними ресурсами відносять до складу валових витрат підприємства, унаслідок чого зменшується сума об’єкту оподаткування податку на прибуток.
Основними чинниками, які зумовлюють виникнення кредитних відносин є:
а) загальноекономічні чинники (товарне виробництво, товарообмін, комерційний розрахунок у діяльності підприємств);
б) специфічні чинники (сезонний характер виробництва, різниця між обсягами нагромадження коштів та їх витрачанням на підприємствах, різниця між наявними та необхідними обіговими коштами тощо).
Одні з цих чинників мають об’єктивний характер (товарообмін, сезонність виробництва, нерівномірність кругообігу коштів тощо), а інші – суб’єктивний (організація виробництва, постачання і збут, розвиток товарного ринку).
Об’єктами кредитних відносин є грошові та товарно-матеріальні цінності, витрати на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, платіжні та розрахункові операції підприємства щодо яких укладають кредитний договір.
Суб’єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні суб’єкти підприємництва.
Підприємства залучають кредитні ресурси для того щоб поповнити обігові кошти необхідні для фінансування своєї поточної діяльності (збільшення виробничих запасів, обсягів незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів), а також для реалізації інвестиційних проектів. Визначаючи обсяги кредитування, зіставляють потребу підприємства у фінансових ресурсах (як загалом, так і за окремими напрямками його діяльності) із сумою наявних фінансових ресурсів підприємства.
Необхідний обсяг залучення підприємством кредитних ресурсів обчислюють за формулою:
Кзал = Кз – Квл – Кг + Ккр (8.1)
де Кзал – необхідний обсяг залучення кредитних ресурсів у плановому періоді, грн;
Кз – загальна потреба в обігових коштах підприємства у плановому періоді, грн.;
Квл – обсяг власних обігових коштів підприємства на початок планового періоду, грн;
Кп – обсяг поповнення власних обігових коштів за рахунок прибутку підприємства у плановому періоді, грн;
Кпр – обсяг зменшення кредиторської заборгованості підприємства у плановому періоді порівняно зі звітним, грн.
Після обчислення суми залучення підприємством кредитних ресурсів визначають термін їх залучення – час від моменту надання кредиту до моменту його повного погашення та сплати відсотків.
Кредити, які можуть отримувати підприємства, класифікують за кредиторами, формами та видами, метою використання, терміном надання, забезпеченням; порядком надання (див. рис. 8.1).
Кредиторами підприємства можуть бути банки, парабанківські установи, інші підприємства, держава, міжнародні фінансово-кредитні установи тощо, а формам кредитування – товарна і грошова.
За видами кредити поділяють на:
банківські, що є економічними відносинами між кредиторами (банками) і позичальниками з приводу надання коштів на умовах терміновості, платності, повернення, цільового характеру, матеріального забезпечення;
комерційні – короткотермінові кредити, що надаються продавцями (виробниками) покупцям у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи чи надані послуги;
державні – це сукупність кредитних відносин між державою і суб’єктами господарювання;
лізингові – кредитні відносини, що відображають стосунки між юридичними особами, які виникають унаслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.
За метою використання розрізняють кредити:
для фінансування обігових коштів;
для фінансування необоротних активів.
Рис. 8.1. Класифікація кредитів.
За терміном надання кредити поділяють на:
короткотермінові (терміном до 1 року);
середньотермінові (терміном від 1 до 3 років);
довготермінові (терміном понад 3 роки).
За порядком надання виділяють кредити:
прямі, за яких кредитування підприємства здійснює один кредитор;
консорціумні, за яких кредитування підприємства (або групи підприємств) здійснює група кредиторів на чолі з головним банком (банківським консорціумом);
позики участі, за яких банки передають (уступають) частину позики іншим кредиторам (навіть без відома підприємства – позичальника).