Перша допомога при травмах голови і хребта

Подібні ознаки і симптоми, взяті окремо, не завжди означають серйозну травму голови або хребта, але при будь-якій підозрі на неї слід викликати швидку допомогу.

При найменшій підозрі на травму голови або хребта слідуйте основним принципам надання першої допомоги.

Травми голови і хребта представляють загрозу для життя постраждалого. Очікуючи прибуття швидкої допомоги, надайте першу допомогу, яка полягає у виконанні наступних дій:

• по можливості тримайте голову і хребет постраждалого у нерухомому стані;

• іммобілізуйте руками голову постраждалого з обох сторін в тому положенні, в якому ви його виявили;

• підтримуйте прохідність дихальних шляхів,

• слідкуйте за рівнем свідомості і диханням;

• зупиніть зовнішню кровотечу при необхідності;

• підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого;

• коли у постраждалого надягнутий захисний

шолом, не знімайте його. Зніміть його тількиу випадку, коли постраждалий не дихає і йому не можна провести штучну вентиляцію легень.

Забезпечення прохідності дихальних шляхів

Коли постраждалий дихає, підтримуйте його голову та шию в первісному положенні. У випадку блювання переверніть постраждалого на бік для запобігання закупорки дихальних шляхів. Попрохайте кого-небудь допомогти вам, при цьому підтримуючи його голову і шию в первісному положенні. Коли постраждалий знаходиться без свідомості, обережно переверніть його в стабільне положення, намагаючись тримати голову та шию на одній осі.

Перша допомога при травмах опорно-рухового апарату

При підозрі на тяжку форму травми опорно-рухового апарату слідуйте основним принципам надання першої допомоги при невідкладних ситуаціях.

Деякі травми опорно-рухового апарату можуть супроводжуватися кровотечею, сильним болем або виходом кістки назовні. Нехай це вас не лякає. Подібні пошкодження рідко представляють загрозу життю постраждалого. Але необхідно обов'язково викликати «швидку допомогу», коли:

• пошкодження охоплюють голову, шию абоспину;

• травма приводить до утруднення ходіння або Дихання

• наявні ознаки перелому;

• наявні численні травми.

Допомога при всіх видах опорно-рухового апарату однакова. Тут не потрібно визначати характер пошкодження. Під час надання допомоги намагайтеся не причиняти постраждалому додаткового болю. Допоможіть йому прийняти зручне положення. Пам'ятайте про основні моменти:

• спокій,

• забезпечення нерухомості пошкодженої частини тіла, • холод,

• підведене положення пошкодженої частини тіла.

Спокій Уникайте будь-яких рухів, які викликають біль. Допоможіть постраждалому прийняти найбільш зручне для нього положення. При підозрі на будь-який вид перелому залиште пост-раждалого в тому положенні, в якому ви його виявили.

Забезпечення нерухомості пошкодженої частини тіла

До прибуття «швидкої допомоги» ви можете зафіксувати пошкоджену частину тіла постра-ждалого своїми руками або іншими предметами, наприклад, подушками, ковдрами, одягом.

Забезпечення нерухомості пошкодженої частини тіла постраждалого необхідно тільки у випадку, якщо ви не очікуєте на своєчасне прибуття «швидкої допомоги», або ви маєте намір транспортувати його самостійно. Іммобілізація пошкодженої частини направлена на:

• зменшення болю;

• запобігання додаткових травм;

• зменшення ризику можливої кровотечі;

• зменшення імовірності порушення кровообіггу в пошкодженій частині тіла;

• запобігання переходу закритого перелому у відкритий.

Фіксація пошкодженої частини може виконуватися шляхом накладання шини, підтримуючої пов'язки або бинтуванням.

Принципи іммобілізації. При накладанні шини керуйтеся наступними правилами:

• шина накладається без зміни положення пошкодженої частини;

• шина повинна захоплювати як ділянку пошкодження, так і суглоби, які розташовані

вище і нижче цієї області;

• до і після накладання шини перевірте кровообіг в пошкодженій частині тіла. Запитайте упостраждалого, чи німіють у нього кінчики пальців пошкодженої кінцівки. Перевірте пальці пошкодженої кінцівки: вони повинні бути теплими на дотик і мати розовий колір нігтів. При скаргах на оніміння ослабте пов'язку;

• зафіксуйте шину вище і нижче місця пошкодження.

Види шин. Шини бувають трьох видів: м'які, жорсткі і анатомічні. В якості м'яких шин можна використовувати складені ковдри, рушники, подушки, підтримуючі пов'язки або бинти. Підтримуюча пов'язка являє собою косинку, яка зав'язується ззаду для забезпечення опори пошкодженій кінцівці, зап'ястю або кисті. Складену косиночну пов'язку можна використовувати для фіксації шини або іншої пов'язки. Туго згорнута матерія або бинт можуть успішно використовуватися для іммобілізації невеликих частин тіла, наприклад, для кисті або пальців 

До жорстких шин належать дощечки, смужки металу, картон, складені журнали і ін. 

При анатомічних шинах в якості опори використовується тіло самого постраждалого. Наприклад, пошкоджена рука може бути прибинтована до грудей постраждалого, нога — до здорової ноги. Холод При будь-якій травмі, за винятком відкритого перелому, прикладайте лід. Холод допомагає полегшити біль і зменшити припухлість, цим сприяє звуженню кровоносних судин. Звичайно холод прикладається на 15 хвилин через кожну годину.

Для захисту шкіряного покриву зробіть прокладку з марлі або тканини між льодяним компресом і шкірою. Компрес можна зробити, поклавши лід в поліетиленовий пакет і загорнувши його в вологий рушник. Не прикладайте холодного компреса при відкритому переломі, бо тиск на місце перелому може викликати болісне відчуття. При розтягненні зв'язок і м'я-зів, після того, як зменшиться припухлість (звичайно через 2—3 дні), можна, за погодженням з лікарем, починати прикладати теплі компреси для посилення кровотоку в пошкодженій частині, що прискорює загоєння.

Підведене положення

Підведення ушкодженої ділянки допомагає сповільнити кровотік, що зменшує припухлість. По можливості підніміть пошкоджену частину тіла вище рівня серця. Не піднімайте пошкоджену кінцівку при переломі до тих пір, доки не буде накладена шина, або якщо це викликає додатковий біль.

Прийняття рішення про перевезення постраждалого

Якщо ви вважаєте, що створилася загроза для життя постраждалого, не перевозьте його самостійно — негайно викликайте швидку допомогу. Деякі травми недостатньо серйозні для «швидкої допомоги», але потребують уваги лікаря. Якщо ви перевозите постраждалого самостійно, перед тим, як почати його переміщувати, накладіть шину на місце травми.

При травмах опорно-рухового апарату слідуйте загальним принципам надання першої

допомоги. Нижче приводиться послідовність надання допомоги при деяких специфічних травмах.

№40 Будова та класифікація скелетних м’язів

Скелетні м’язи складаються з щільно укладених груп довгастих клітин — м’язових волокон, оточених своєрідним "футляром" зі сполучної тканини. М’язові волокна утворені тоншими волокнами — міофібрилами. Кожна міофібрила складається із товстих і тонких міофіламентів. Чергування міофіламентів цих двох типів надає волокнам скелетних м’язів поперечної смугастості.Численні капіляри пронизують сполучну тканину забезпечуючи надходження великої кількості кисню і глюкози,у сполучній тканині також проходять лімфатичні судини та нерви.

М’язові волокна утворюють активну частину — черевце — найтовстішу середню частину м’яза, що переходить у пасивну частину — сухожилки, якими м’язи прикріплюються до кісток. Один із сухожилків м’яза є місцем його початку, другий — місцем прикріплення.

М’язи розрізняють за різними ознаками: положенням в тілі людини, формою,функціями,відношенням до суглобів,місцем прикріплення та

іншими ознаками.Проте найбільше практичне значення мають класифікації м’язів за формою і функціями, які вони виконують.

За формою м’язи розрізняють довгі, короткі, широкі і колові. Довгі м’язи розміщені переважно на кінцівках, короткі — між окремими хребцями і ребрами, широкі — на тулубі, а колові — навколо отворів (ока, рота та ін.). У людини також є м’язи веретеноподібної, квадратної,ромбоподібної, трикутної, пірамідальної, зубчастої та інших форм. Отже, форма м’язів є дуже різноманітною і вона тісно зв’язана із їх функціями.

За функціями м’язи розрізняють згиначі, розгиначі, відвідні, привідні,піднімачі, пронатори (обертають кінцівку до середини), супінатори(обертають кінцівку назовні) тощо.

№41 Основні групи м’язів,їх функціональне значення

За групами розрізняють м'язи голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. Серед м'язів голови виділяють жувальні та мімічні. Жувальні м'язи підіймають нижню щелепу і рухають її вперед, назад або вбоки, здійснюючи акт жування.Мімічні м'язи прикріплюються до шкіри обличчя і при скороченні переміщують окремі ділянки шкіри, надаючи відповідний вираз обличчю, тобто зумовлюють міміку. До мімічних м'язів належать колові м'язи очей і рота. М'язи шиї здійснюють нахили і повороти голови. До м'язів тулуба відносять м'язи грудної клітки, живота і спини. М'язи, які розміщені між ребрами (міжреберні), а також інші м'язи грудної клітки беруть участь у диханні. Тому їх називаютьдихальними. До них належить і діафрагма. Великі м'язи грудної клітки забезпечують рухи верхніх кінцівок. М'язи живота виконують різні функції. Вони утворюють стінку черевної порожнини і завдяки своєму тонусу утримують внутрішні органи, що запобігає опусканню та випадінню останніх. Скорочення м'язів черевного преса сприяє рухові венозної крові у внутрішніх органах, здійсненню дихальних рухів. М'язи живота беруть участь у згинанні хребта вперед. Якщо вони слабкі, не треновані, то при піднятті великих вантажів можуть розходитися. В утворені між м'язами проміжки під шкіру живота можуть виходити внутрішні органи. Так виникають грижі. На спині вздовж хребта розміщені численні м'язи. Це - глибокі м'язи спини. Вони забезпечують рухи хребта назад і вбоки, утримують тіло у вертикальному положенні. Поверхневі м'язи спини (трапеціевидний і широкий м'яз беруть участь у рухах верхніх кінцівок і грудної клітки. Основну роль у пересуванні людини, здійсненні різних рухів відіграють м'язи кінцівок. М'язи верхнього пояса приводять у рух верхню кінцівку в плечовому суглобі. Найважливіший серед них - дельтовидний м'яз. На кістках плеча спереду розміщений згинач -двоголовий м'яз, а ззаду - розгинач - триголовий м'яз. Вони забезпечують згинання і розгинання передпліччя в ліктьовому суглобі. М'язи передньої поверхні передпліччя здійснюють згинання, а задньої частини - розгинання кисті й пальців. Скелет нижніх кінцівок масивніший, ніж верхніх; їхні м'язи сильніші, але разом з тим у них обмеженіша різноманітність рухів. М'язи пояса нижніх кінцівок випрямляють зігнутий наперед тулуб, відводять, розгинають і повертають стегно. На стегні спереду розташований найдовший у людини кравецький м'яз. Чотириголовий м'яз стегна розгинає колінний суглоб. На задній поверхні стегна міститься двоголовий м'яз. Його функція - згинання стегна. На задній поверхні гомілки розташований литковий м'яз, який згинає стопу. М'язи-обертачі поділяються на обертачі шиї, грудної клітки та поперека. При односторонньому скороченні повертають хребетний стовп відповідної ділянки у протилежний бік.

№42 Функціональні властивості м'язів.Робота м'язів.

Під час скорочення м'язи здатні виконувати механічну роботу.     Розрізняють статичну і динамічну роботу. Статичну (від грец. статос - нерухомий) роботу  виконують м'язи людини, коли вона не рухається (стоїть) або тримає певний вантаж. У такому стані її м'язи перебувають у тривалому напруженні. Така робота м'язів дуже втомлива.    Динамічну (від грец. динаміс - сила, пов'язаний з рухом) роботу м'язи виконують під час рухів людини (бігу, ходіння, плавання тощо). При цьому скорочення м'язів чергується з їхнім розслабленням. Динамічна робота менш втомлива.    Кожна фізична робота характеризується величиною навантаження і швидкістю її виконання. Найпродуктивнішою є фізична робота, яку виконують із середнім навантаженням і в середньому темпі. Робота м'язів супроводжується витратами енергії.

№43 Стомлення м’язів при різних видах рухової активності.Профілактика перевтоми.

Втома розвивається тим швидше, чим більша нагрузка на м’язи і частіше їх скорочення. Це закономірний результат попередньої роботи, вона запобігає надмірному виснаженню.

Причини стомлення м’язів.

1.Нервово-м’язовий синапс, по якому збудження передається з нерва на м’яз, стомлюється раніше, ніж м’язові волокна.

2.Накопичення в м’язі недоокислених продуктів розпаду (молочної кислоти) внаслідок нестачі кисню, а також використання в ньому енергетичних запасів, (нестача О2 в органі – гіпоксія).

Усунення причин стомлення м’язів

1. Відновлення працездатності стомлених м’язів відбувається швидше при переключенні з одного виду роботи на інший. Такий відпочинок Сєченов назвав активним відпочинком. Наприклад. Стомлена рука відпочиває швидше, коли працюють м’язи іншої руки.

2. При розслабленні стомленого м’яза (стан спокою) кров виносить з нього продукти розпаду і приносить м’язу поживні речовини і кисень, стомлення зникає.

3. Під час відпочинку відбувається не тільки відновлення, але навіть їх збільшення (понадвідновлення). Завдяки цьому м’язи можуть виконувати ще більшу роботу, ніж до стомлення.

№44 Постава та фактори, що її визначають

Постава – це звичне положення тіла під час сидіння,стояння,ходьби або іншої рухової діяльності.Постава визначаеться положенням голови,формою хребетного стовпа та грудної клітки,положення кісток плечового та тазового поясу,формою черевної стінки, положенням нижніх кінцівок та формою ступні.Постава формується з перших місяців життя до 20-25 років.Формування правильної постави залежить насамперед від раціонального режиму,тобто вмілого чергування праці та відпочинку,сну,повноціного харчування та загартовування організму.Правильна постава характеризується рядом ознак,а саме:

1.Лоб і підборіддя знаходяться в одній площині,перпендикулярній до площини опори, мочки вух при цьому наодному рівні.

2.Плечі трохи опущені і відведені назад,на одній лінії паралельній площині опори,що забезпечує симетричне положення лопаток.

3.Живіт підтягнутий,грудна клітка дещо виступає вперед.

4.Ноги в положені стоячі,помірно розігнуті в коліних суглобах,перпендикулярні площини опори,ступні паралельні або носки трохи розведені,склепіння ступнів добре виражені.

Фізіологічні вигини хребта помірно окреслені.Глибина шийного та поперекового вигинів у дитини молодшого шкільного віку майже однакові та становлять 3-4 см.

№45 Порушення постави, їх профілактика

До видів неправильної постави належать:кіфотична,лордотична та сколіотична постави.

Сутулість виникає при слабкому розвитку в першу чергу м’язів спини,при цьому голова і шия нахилені вперед,грудна клітка дещо сплющена,живіт випнутий,плечі зведені вперед.

При кіфотичній поставі всі вказані ознаки більш виражені та помітні.

Лордична постава характеризується сильно вираженим вигином у поперековому відділі хребта,характерною ознакою є випуклий живіт.

У дітей дошкільного віку і особливо у молодших школярів з усіх порушень постави найчастіше спостерігається сколіотична постава – бічні викревлення хребта.Ці бічні порушення постаи є одними з найважчих оскільки,при скаліотичній поставі спостерігаеться ще й повне зміщення внутрішніх органів,щ1 є причиною утруднення їхньої роботи.