
- •Передмова
- •1. Комплексні числа та дії над ними
- •1.1. Поняття комплексного числа
- •1.2. Дії над комплексними числами в алгебраїчній формі
- •1.3. Геометрична інтерпретація. Модуль і аргумент комплексного числа
- •1.4. Тригонометрична і показникова форми комплексного числа
- •1.5. Дії над комплексними числами в тригонометричній і показниковій формах
- •1.6. Многочлени. Розкладання на множники. Розв’язання квадратних рівнянь
- •2.2. Область та її межа
- •2.3. Комплексні функції дійсної змінної. Лінії на комплексній площині
- •2.4. Диференціювання та інтегрування комплексної функції дійсної змінної
- •3.2. Похідна. Умови Коші – Рімана
- •3.3. Поняття аналітичної функції. Зв’язок аналітичних функцій з гармонічними
- •3.4. Геометричний зміст модуля й аргументу похідної. Поняття про конформне відображення
- •4. Деякі елементарні функції комплексної змінної та їх властивості
- •4.1. Лінійна функція
- •4.2. Степенева і коренева функції
- •4.3. Показникова функція
- •4.4. Тригонометричні та гіперболічні функції
- •Допоміжні формули Ейлера
- •4.5. Логарифмічна функція
- •5. Інтеграл функції комплексної змінної
- •5.1. Поняття комплексного інтеграла
- •5.2. Первісна функції комплексної змінної. Інтегральна теорема Коші
- •5.3. Інтегральна формула Коші та її наслідки
- •6. Ряди функцій комплексної змінної
- •6.1. Основні поняття про ряди з комплексними членами
- •6.2. Степеневі ряди. Ряд Тейлора
- •6.3. Ряд Лорана
- •6.4. Ізольовані особливі точки та їх класифікація
- •7. Лишки та їх застосування
- •7.1. Поняття лишку. Основна теорема про лишки
- •7.2. Обчислення інтегралів за допомогою лишків
- •7.3. Функції від матриці та їх обчислення за допомогою лишків
- •7.4. Логарифмічна похідна та її лишки. Принцип аргументу
- •8. Фазові криві диференціальних рівнянь
- •8.1. Лінійне однорідне диференціальне рівняння зі сталим комплексним коефіцієнтом і його розв’язок
- •8.2. Фазові криві лінійного однорідного диференціального рівняння
- •9. Плоске векторне поле. Комплексний потенціал
- •9.1. Спеціальні плоскі векторні поля. Комплексний потенціал
- •9.2. Елементарні точкові особливості векторного поля
- •10. Запитання для самоконтролю
- •11. Індивідуальні завдання для самостійної роботи
- •Рекомендована література
3.4. Геометричний зміст модуля й аргументу похідної. Поняття про конформне відображення
Нехай
аналітична функція
відображає область
-площини
на область
-площини
(рис. 17), при цьому точці
відповідає точка
,
а дуга
довільної гладкої кривої
переходить у дугу
відповідної гладкої кривої
.
Нехай
похідна
скінченна
і відмінна від нуля
,
а
прямує до нуля вздовж кривої
.
Л
окальним
коефіцієнтом розтягу
в точці
називається границя відношення
довжин дуги-образу
і дуги-прообразу
:
.
Замінюючи відношення дуг відношенням їх хорд, можна одержати:
.
Геометричний
зміст модуля похідної:
оскільки границя
не залежить від характеру прямування
до нуля (від вибору кривої
),
то локальний коефіцієнт розтягу в точці
під дією аналітичної функції
в усіх напрямах однаковий і дорівнює
модулю похідної
(властивість
сталості розтягу)..
Нехай
і
– кути нахилу дотичних відповідно до
кривої
у точці
і до кривої
у точці
.
Локальним
коефіцієнтом повороту
в точці
називається різниця кутів нахилу
дотичних відповідно до дуги-образу
і дуги-прообразу
:
.
Оскільки кут нахилу дотичної дорівнює границі кута нахилу січної, , а з диференційовності випливає неперервність, то
.
Геометричний
зміст аргументу похідної:
локальний
коефіцієнт повороту
в точці
під дією аналітичної функції
не залежить від вибору кривої
і дорівнює аргументу похідної
.
Якщо
через точку
провести дві різні лінії, то кут між
образами дорівнюватиме куту між
прообразами як за величиною, так і за
напрямом (властивість
консерватизму
(зберігання) кутів).
Відображення, що має властивості консерватизму кутів та сталості розтягу, називається конформним.
Отже, аналітична функція здійснює конформне відображення у кожній точці , де і .
Відображення називається конформним в області , якщо воно конформне в кожній точці цієї області.
Зауваження 1. При
конформному відображенні нескінченно
малі фігури перетворюються в подібні
собі нескінченно малі фігури. Проте від
точки до точки значення коефіцієнтів
і
змінюються, тому форми скінченних фігур
змінюються, хоча зберігаються кути між
лініями.
Основна задача конформного відображення: знайти аналітичну функцію , яка однолисто і конформно відображає задану область -площини на область -площини. Якщо ці області однозв’язні та їх межі складаються більш ніж з однієї точки, то ця задача має нескінченну кількість розв’язків. Для виділення конкретного розв’язку треба задати додаткові умови, наприклад, образи однієї внутрішньої та однієї межової точки області .
Зауваження 2. Викликає
значний інтерес також більш проста
задача: знайти образ
однозв’язної області
при заданому відображенні аналітичною
функцією
.
Правило
її розв’язання: 1) знаходимо образ
межі
області
,
при цьому лінія
розбиває
-площину
на частини; 2) щоб вибрати з них відповідну
частину
,
треба скористатися принципом збереження
напряму обходу: якщо задана орієнтація
межі області
,
то при відображенні образ
повинен залишатися по ту ж сторону від
межі, що й прообраз
.
Приклад 1. Визначити,
яка частина комплексної площини
розтягується і яка стискається при
відображенні
?
Розв’язання. Знайдемо похідну:
.
Обчислимо її модуль:
.
Оскільки
коефіцієнт лінійного розтягу дорівнює
модулю похідної, то область, де
,
стискається, а область,
де
,
розтягується. Знайдемо межову лінію:
;
;
;
;
.
Т
аким
чином, межею служить коло з центром
у точці
і радіусом
(рис. 18). Внутрішня частина круга
стискається, а зовнішня – розтягується.
Приклад 2. Знайти образ квадрата (рис. 19)
при
відображенні функцією
.
Розв’язання. Знаходимо дійсну й уявну частини заданої функції:
;
;
.
Визначаємо образи сторін квадрата:
1)
,
тому
;
.
Образом відрізка
служить відрізок
,
паралельний осі
.
2)
,
тому
;
.
Тоді
;
.
Образом відрізка
служить дуга параболи
.
3)
,
тому
;
.
Тоді
;
.
Образом відрізка
служить дуга параболи
.
4)
,
тому
;
.
Тоді
;
.
Образом відрізка
служить дуга параболи
.
Контур
розбиває
-площину
на дві частини: внутрішню
і зовнішню
(рис. 19). Користуючись відповідністю
кутових межових точок і принципом
збереження напряму обходу контуру,
визначаємо, що образом квадрата служить
внутрішня область
.