19. Суть, цілі та інструменти грош.-кред. Політики, її місце в екон. Політ держ. Відмін. Та взаємозв. Фіскально-бюдж. Політики та гкп.

ГКП – це комплек заходів держ. у сфері грош. обігу і кредиту спрямованих на забезпечення стійкого, ефективного ф-ціонування економ. з метою забезпечення сталості нац. валюти, стриму-ня інфляції, забезпечення грош. масою потреб обігу. 2 види грош.-кред. політики: 1. політика рестрикції (політ. дорогих грошей - ГКП зосередж. на забезпеченні внутр. сталості грошей і досягненні оптимальної рівноваги S і D), 2 політика експансії (дешевих грошей – відбув. на основі досягнення ширшої доступності грош. і кред. ресурсів для потреб суб’єктів екон. д-сті. Цілі ГКП: а)стратегічні (збаланс. економ. розвитку; забезпеч. оптимальної зайнятості; стримув. інфляції); б) проміжні (пожвавлення ринк. кон’юнктури; стримув. ринкової кон’юнктури.); в) тактичні (зміна грош. маси; зміна %-ї ставки). Інструменти ГКП: здійснення операцій на відкритому ринку (ЦБ продає ЦП на відкритому ринку, КБ їх купують і їх ресурси зменш., зменшується грош. маса, підвищ. Облік. ставка і навпаки); обов’язкові резерви (Зниж норми обов. резервів підвищує масу грошей); облікова політика (зниж облік. ставки збільшує масу грош.).

Результативність ГКП тісно повязана з фіскально-бюдж політикою - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та держ витрат. Основні функції: вплив на стан господар кон’юнктури; перерозподіл нац доходу; Нагромадження ресурсів для фін. соц. програм. може бути 2 типів: 1. дискреційна політика - уряд маніпулює податками та держ видатками для зміни реального обсягу нац. в-цтва та зайнятості, посилення контролю за інфляцією і прискорення екон. зростання. Недискреційна - пасивна озн. проведення держ. політики перевищення видатків бюджету над доходами. Для держави та соц. економ. стабільності недискреційна політика здатна приносити різні наслідки. якщо дефіцит держ бюджету у 2 – 3 % ВВП не є небезпечним, то більші розміри дефіциту стають загрозливими для нормального ф-онування грош.-кред с-ми і всієї економ. с-ми. Дефіцит держ бюджету є основною причиною інфляції. Джерела покриття дефіциту: збільш. к-сті грошей; випуску облігацій; скорочення вал. резервів ЦБ; позики зовнішніх кредиторів.

20. Суть, причини та наслідки інфляції. Види інфляції та їх характеристика. Особливості інфляції в Укр..

інфляція характер. як знецінення грошей яке проявляється як постійне підвищення рівня цін у результаті перевантаженя сфери обігу грош. масою не забезпеченою матер. цінностями.

Причини виникнення інфляції: Зовнішні: зростання цін на світ. ринку; скорочення надходжень від зовн. торгівлі; від'ємнє сальдо зовнішньоторг. обороту. Внутрішні: монополія держави на емісію грошей; дефіцит бюджету; високі видатки держ.; сповільнення швидкості обігу грош.; високі податки і % ставки; незбалансованість інвест.

Наслідків в соц. сфері: перерозподіл доходів між найманими праців. і власниками; суттєве погіршення матер. становища населеня; скорочення реальних доходів населення; загострення соц. суперечностей. Екон. наслідки: хаотичність розв. в-цтва, що характер. стрибкоподібним зрост. цін та зниженям інвест. можливостей; скороч. платоспромож. попиту; звуження ринку збуту; відтік капіталу із сфери в-цтва; натуралізація грош. обігу; падіння курсу нац. грошей; порушення управління екон. Класифікація інфляції за харак. і темпами наростання: повзуча (3-5%на рік),помірна (>5%), галопуюча(10-200%), гіперінфл. (1000 % і більше).Залежно від зростання цін за тов. групами: збалансована (пропорційна зміна цін на різні тов.), незбалансована. Залежно від ступеня передбач.: очікувана, неочікувана. Залежно від розповсюдження: локальна (в межах окремих країн), світова (група країн або певні регіони). Для країн які залежать від зовн. Торг. існує загроза імпортованої інфляції - виникає у разі підвищення цін на імпортні тов. за умови твердого вал. курсу. Інфл. попиту–перевищ. попиту над пропоз. Інфляція пропозиції –відставання пропоз. від попиту. Інфляція яка супроводжується одночасним підвищенням цін, рівня безробіття та кризовими явищами в екон. - стагфляція. Особливості інфляції в Україні: падіння попиту на тов. і послуги в результаті відставання збільшення з/п від збільшення споживчих цін; неринкова структура виробництва; диспропорції внутрішніх і світових цін; монопольна структура економіки; зниження купівельної спроможності наці. гривні; наявність зовнішнього боргу; криза платежів і криза готівки.

8. Модель грошового обігу та грошові потоки. Основні види грошових потоків та їх характеристика.

Грошовий обіг здійснюється між певними суб’єктами ринку і складається з певних грошових потоків. Грошовий потік – це рух грошей, який має певний напрямок, пов’язаний з обслуговуванням руху відповідного потоку товарів та послуг і характеризується певними особливостями. Для з’ясування закономірностей і особливостей руху грошей в процесі суспільного відтворення економістами Заходу розроблено умовну модель грошового обігу (рис. 2.2) [13;14;30]. Оскільки більшість відносин між економічними суб'єктами здійснюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків: ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами НП; ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для забезпечення виробництва ресурси (робочу силу, земельні ділянки, будівлі тощо);грошовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок. Грошові потоки пов'язують між собою не тільки всі групи економічних суб'єктів, а й усі види ринків, забезпечуючи тим самим функціонування єдиного ринкового простору країни. З метою спрощення побудови моделі, відомої як кругооборот доходів і продуктів зроблено кілька умовних припущень, які не відповідають реальним умовам перехідної економіки України. Найістотнішими з них є: 1) в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, які продають їх через ринок ресурсів фірмам; 2) фірми перебувають у власності сімейних господарств і тому весь прибуток фірм надходить останнім у вигляді дивідендів як плата за ресурси; 3) уряд одержує всі податкові надходження тільки від сімейних господарств; 4) уряд має можливість усі свої витрати, які не покриваються надходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів, які можна позичити на внутрішньомугрошовому ринку, тобто не вдаватися до емісійних кредитів центрального банку чи запозичень на світовому ринку; 5) фірми всі свої інвестиційні потреби, пов'язані з розширенням виробництва, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому ринку; 6) у грошових потоках сімейних господарств ураховані чисті заощадження та кредити; 7) у потоках, що пов'язують внутрішній ринок зі світовим, відображені тільки платежі, що опосередковують чистий експорт чи чистий імпорт. У наведеній моделі сукупного грошового обороту виділено 16 окремих грошових потоків.  1) Першим (під номером 1) визначено сукупність платежів (витрат) фірм, пов'язаних з купівлею виробничих ресурсів, насамперед робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва. Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси. Звичайно, щоб цей потік відбувався, фірми повинні мати необхідну кількість грошей. Тому припустимо на цьому етапі аналізу, що фірми мають гроші й успішно оплатили всі закупівлі виробничих ресурсів. 2) Грошовий потік №2 відображає сукупний обсяг виробництва й реалізації національного доходу (НД). У подальшому НД розподіляється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. 3) Грошовий потік №3 відображає більшу частину НД, що йде на споживання сімейних господарств й реалізується на ринку продуктів. 4) Певна частина НД ходу сплачується сімейними господарствами уряду у вигляді податків (потік №4). 5) Грошовий потік №10 означає рух грошей для придбання споживацьких товарів на світовому ринку, тобто забезпечує імпорт товарів. 6) Не витрачена на споживання та сплату податків частина НД ду становить заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок і створюють потік 5. 7) Грошовий потік №6 утворюють грошові кошти, що означають звернення фірми до грошового ринку з метою розширення капіталу за допомогою фінансових посередників. Він охоплює рух кредитних ресурсів і доходи від емісії паперів. 8) Мобілізовані на грошовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, для чого витрачають їх на закупівлю необхідних матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, обладнання, пристроїв тощо). У зв'язку з їх оплатою формується новий грошовий потік 7. 9) Грошовий потік №8 складає звернення уряду до фінансових посередників для покриття власних видатків шляхом розміщення облігацій, бон, казначейських векселів, тощо. 10) Грошовий потік №9 забезпечує державні закупівлі коштами мобілізованих грошових ресурсів потоку 8. 11) Оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм створює новий грошовий потік 11, за яким у внутрішній оборот надходить додаткова маса грошей. Ці гроші можуть бути у формі національної валюти, якщо вона вільно конвертована і широко застосовується у міжнародних розрахунках, або ж у формі іноземної валюти. В останньому випадку фірми продадуть цю валюту на валютному ринку за національні гроші, внаслідок чого й збільшиться їх маса в обороті завдяки потоку 11. 12) 12 потік утворюють платежі, що надходять фірмам за продані товари на ринку продуктів. 13) 13 потік становлять додаткові іноземні інвестиції, що мобілізуються на світовому ринку та спрямовуються у цінні папери і фінансові активи у внутрішньомугрошовому ринку. 14) 14 потік відображає експортні грошові кошти, які спрямовуються фінансовими посередниками у інвестиції на світовому ринку та характеризує процес відпливугрошового капіталу за кордон. 15) Потоки 15 і 16 відображають операції центрального банку для поповнення грошового обороту додатковою масою грошей шляхом кредитування комерційних банків (15) або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення обсягів кредитування (16).