14. Інституційна модель грошового ринку. Об’єкти та інструменти грошового ринку їх характеристика.

Всі інструменти г.р. роділяються на три групи: 1.Позичкові угоди- відносини між банками та клієнтами. 2. ЦП- реалізуються прямі відносини між покупцями та продавцями 3. Валютні цінності – відносини між власниками 2 різних валют В загальному всі інструменти поділяються на: неборгові ( зобов’язання які дають право участі в управління д-стю покупця грошей – акції, деривативи, паї, страх. поліси), боргові (зобов’язання покупця повернути прод. отримані гроші і сплатити належний дохід. Поділяються на: Депозитні - у формі поточних і строкових рахунків депозитних та ощадних сертифікатів, Позикові –представницькі угоди, облігації, векселі і т.д. інших інструментів). Особливості гр. як об’єкту гр. ринку, зумовлює специфіку всіх елементів цього ринку, тобто ціни , акту купівлі-продажу, попиту і пропозиції. Ціна на гр.рикну виступає у формі %, на позичені чи залучені гр. кошти. При цьому розрізняють 3 типи %: депозитні %, позичковий %;обліковий стягує банк купуючі ЦП сукупність операцій на гр.р поділяють на 3 групи: операції з продажу гр.;з купівлі гр.; посередницькі операції з грошима.

взаємодія гр.потоків між 3 групами г. обороту (держава, населенння, п-ва ) формує інституційну модель г.р., де взаємодіють 3 групи ек. суб’єктів: кредитори - володіють заощадженнями (домогосп-ства, фірми, іноз фіз. та юр. особи, і т.д.); позичальники; фін. посередники (КБ, небанківські фін. установи). Переміщення грошей може здійснюватись від кредиторів до позичальників, що характеризує канали прямого фінансування або через фінансових посередників, що характеризує канали непрямого або опосередкованого фінансування. Пряме фінансування здійснюється на основі 2 груп гр.потоків: капітальне фінансування (інвестиції) – здійсн. за рах. інструментів, які залучаються на довгостроковий період, запозичення (позички) - -\\- на визначений період.

15. Попит на гроші. Мотиви та чинники, що визначають параметри попиту на гроші. Сталість грошей та механізм її забезпечення.

Попит на гроші визначається як певний запас грошей, яким ек. суб’єкти прагнуть володіти на певний момент. розрізняють 3 мотиви попиту: попит на г. для задоволення поточних потреб; мотив завбачливості; спекулятивний мотив. Попит на Г. для покриття поточних видатків, повязаних з оплатою тов., послуг, викон. роб. Потреба в цьому попиті грунтується на теоритичних засадах рівняння Фішера. MV=PQ, M= PQ/V. Попит на постійні запаси грошей як форми багатства, що здатні приносити дохід і попит на тривалий запас грошей для здійснення майб. платежів і отримання додат. доход. зводиться до нагромадження ресурсів. Спекулятивний мотив формує запас грошей для перетворення їх у високодохідні фінансові активи. Ідею цього мотиву використав Кейнс як основний мотив попиту на Г, зміни % ставки та регулювання г. маси. Дія цього механізму грунтується на тому, що актив в гр. формі приносить мінімальний або нульовий дохід, але має захист від ризиків. Тому зберігаючи гроші власники втрачають дохід. Попит на гроші виражається залежністю:M= f(R)

Якщо % збільшується ,то зменшується запас грошей і навпаки. Отже, попит на гроші оборненопропорційний розміру % ставки на ринку капіталів. попит на гроші залежить від таких ек. чинників: рівня цін (інфляції) реальних доходів; норми % ставки.

Сталість грошей - це постійність їх мінової в-сті, що виражається в певіній к-сті тов. чи послуг, які можна купити в середньому за грош. од. Чим довший період, протягом якого за одну і ту ж суму грошей можна купити одну і ту ж масу т-рів чи послуг, тим вища сталість грошей і навпаки. Мінова в-сть грошей ззовні виявляється як їх купівельна сила. Величина капівельної сили грошей залежить від рівня цін на т-ри та послуги. ( чим нижчі т-рні ціни, тим вища купівельна сила грошей і навпаки). Фактор, що формує сталість грошей, можна поділити на 2 види: ті, що діють з боку т-рів, ті, що діють з боку грошей. З боку т-рів діють такі основні фактори, як затрати на в-во, якість та к-сть т-рів, що випускаються на ринок, а з боку грошей- їх вн в-сть, маса грошей в обігу та шв їх обігу.

16.Пропозиція грошей: суть особливості формування та чинники зміни.Механізм забезпечення рівноваги попиту і пропозиції грошей.Пропозиції грошей – це та к-сть грошей, яка знаходиться у розпорядженгі ек. субєктів, і яку вони можуть спрямувати в оборот за сприятливих умов. На макрорівні попит і пропозиція постійно чергуються, тобто при збільшенні рівня % ек. субєкти частину своїх грошей виставляють на ринок для продажу, а коли зменшується норма % то вони купують гроші на ринку. На мікрорівні формування пропозиції грошей відбувається по іншому і ек. субєкти не можуть запропонув. грошей на ринку більше від тої кількості ніж в них є. Банківська с-ма керує пропозицією грошей за допомогою 3 важелів: грошової бази, яка є узагальнюючим пока-зником резервних грошей банківської системи, на основі якої через г. мультиплікатор формуює-ться пропозиція грошуй, вона прямопропорційна г.базі і залежить від величини г. мультиплікатора- M_S=M_Б*m; банківських резервів, вони вкл. гроші готівкою, що зберігаються в касах банків. Характерна особливість–ці гроші перебув. в обігу і не входять до грошових агрегатів М₀ та М₁. разом з тим між банківськими резервами та масою грощей в обігу існує тісний звязок, який впливає на структуру грошової маси, що означає, що гроші готівкою можуть переходити у формі депозитних грошей збільшуючи банківські резерви і навпаки; грошовий мультиплікатора, як коефіцієнта чи множника, на який збільшується кількість грошей в обігу в наслідок операцій на г.р. його величина є оберненою до норми обовязкових резервів, тобто із збільшенням резервної норми величина г. мультиплікатора зменшується, а отже зменшується і кількість нових грошей в обігу m= 1/R, M=E*m. основний ефект грошового мультиплікатора полягає в тому, що він багатократно примножує кільекісні параметри г. маси, тобто показує максимальну кількість нових грошей, яку може утворювати кожна грошоіва одиниця від операціїх на монетарному чи г.р.

18.Становлення та розвиток грош. с-ми Укр. Сучасна грошова система України характеризується як самостійна, замкнена на національні соціально-економічні інтереси, перехідна до ринкового типу, опосередковано регульована, паперово-грошова система. Становлення грошової системи є історичний процес, віхами якого стали рішення уряду про випуск купоно-карбованців багаторазового використання у грудні 1991 р. За умов паралельного його обігу з рублем, указ Президента про введення купоно-карбованців у безготівковий обіг і вилучення з обігу рубля у листопаді 1992 р., а з 2 вересня 1996 р. - введення постійно діючої національної грошової одиниці – гривні Об'єктивними підставами цього процесу стало відновлення державності, формування збалансованої моделі національної економіки, що зорієнтована на задоволення національних потреб і взаємодію зі світовим ринковим середовищем. Етапи запровадження національної валюти в Україні.: З 10 січня 1992 р. в Україні запроваджено в обіг купони багаторазового використання як доповнення до рубльової готівкової маси (банкнот Держбанку СРСР, казначейських білетів, розмінної монети для хоча 6 відносного збалансування грошового обігу та відповідного, обслуговування товарного ринку..2. І лише з 12 листопада 1992 р. згідно з Указом Президента України «Про реформу грошової системи України» купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обігу.Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і. став єдиним на території України офіційним засобом платежу. 25 серпня 1996 року Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», за яким:1.Із 2 вересня 1996 року в обіг вводилась національна валюта України - гривня та її сота частина — копійка.