Акрілатні цементи

Показання до застосування.

Переважно застосовуються в практиці для цементування ортопедичних кострукцій та ортодонтичних апаратів. Використовують також для пломбування каріозних порожнин.

Переваги: висока міцність, низька розчинність в ротовій рідині.

Недоліки: короткий робочий час, погана адгезія за наявності вологи, токсична дія на пульпу зуба, труднощі видалення надлишку цементу з країв. Усе це обмежує їх застосування у дітей.

Амальгама:

ССТД-43 (Росія), “Titin”, “Contour” (Kerr, США), "Septalloy", (Septodont), “Amolcap plus” (Ivoclar, Німеччина).

Амальгама являє собою сплав одного або декількох металів із ртуттю.

Класична срібна амальгама містить не менш 65 % срібла, 30 % олова й 5 % міді. Срібло й ртуть - основні реагенти, олово контролює реакцію між сріблом і ртуттю, від кількості міді залежить механічна твердість сплаву.

Отверділа амальгама складається з трьох інтерметалевих сполук або фаз: частки базового сплаву срібло-олово – γ-фаза, сполука срібло-ртуть - γ-1, і олово-ртуть - γ-2. Найбільш твердими є фази γ і γ-1. Фаза γ-2 зменшує механічну твердість структури пломби, також через високий зміст олова знижується корозійна стійкість сплаву. Корозія пломби з фазою γ-2 проявляється як поверхово, так і більш глибоко в структурі пломби й супроводжується фізико-хімічними процесами, які роблять матеріал з фазою γ-2 непридатним для клінічного використання через так називане ртутне розширення. Виготовляють амальгаму, що не містить γ-2 фазу шляхом введення в сплав різних добавок (срібно-мідних евтектичних сфер, при цьомусполука, що утворюється, мідь-олово не підлягає корозії; невеликої кількості індію - амальгама Іndіloy, Япония).

Малосрібні амальгами містять більшу кількість міді за рахунок зменшення вмісту срібла, що призводить до повногозв’язування олова і відсутності γ-2 фази. Представники: “Titin”, “Suballi”, “Contor”, “Ana-2000”, “Amolcap plus”.

Класифікація амальгами:

За розміром і формою частинок сплаву

1. Традиційна (звичайна). Такий порошок сплаву отримують шліфуванням зливку амальгамового сплаву на токарному верстаті для отримання ошурок.

2. Сферична — отримують при розпиленні розплавленої амальгами в інертному газі. Потребує менше ртуті для реакції затвердіння.

3. Змішана — отримують при змішуванні порошків перших двох видів.

За наявністю міді

1. Амальгамові сплави з низьким вмістом міді (срібні) мають у своєму складі менше ніж 6 % міді (ССТА).

2. Амальгамові сплави з високим вмістом міді (мідні) мають у своєму складі 10—30 % міді (ССТА-43, "Tytin", "Contour", "Septalloy").

За наявністю γ 2-фази

1. Амальгами, які мають γ 2-фазу.

2. Амальгами, які не мають γ 2-фази.

Амальгами з низьким вмістом міді мають γ 2-фазу. У всіх амальгамах з високим вмістом міді через декілька годин після замішування зникає γ 2-фаза.

Переваги:

пластичність,

висока твердість і зносостійкість,

можливість моделювати бугри й фісури.

Недоліки:

високий коефіцієнт температурного розширення,

цитотоксична дія на тканині пародонта,

неестетичність,

зміна кольору тканин зуба,

високотоксична дія на плід вагітної жінки,

здатність накопичуватися в тканинах пародонта,

вимагає спеціального оснащення для роботи й витримування техніки безпеки.

Показання до застосування. Амальгама є одним з найкращих пломбувальних матеріалів для бічних зубів. Її застосовують для відновлення дефектів жувальних (І клас), апроксимальних (ІІ клас) і щічно-піднебінних (V клас) поверхонь. Амальгама може використатися там, де вона непомітна в пацієнтів всіх вікових груп.

Спосіб застосування Ртуть із порошком змішується в амальгамозмішувачі. Капсульні системи забезпечують рівномірне дозування сплаву й ртуті. Після змішування амальгаму вносять, розкривши капсулу, в металевий або скляний посуд із гладкими стінками, а потім у ній наповнюють амальгамовий пістолет амальгамою для її переносу в каріозну порожнину. Перенос виробляється декількома порціями. Перша порція ретельно розтирається по дну й стінкам порожнини, інші порції конденсуються до вже притертої амальгами, жувальну поверхню формують останньою.

Час роботи з амальгамою становить 2-10 хвилин. Для роботи з амальгамою використають штопфери із плоским робочим кінцем. Нависаючі краї пломби видаляють гострим серповидним скалером. Особливу увагу необхідно приділяти формуванню ската контактного гребеня при пломбуванні каріозних порожнин ІІ класу.

Полірування амальгамових пломб проводиться в друге відвідування за допомогою металевих финірів або, краще, силіконових голівок темно-коричневого кольору на першому етапі полірування й на заключному – голівками для полірування композитних реставрацій. При цьому необхідно постійно зрошувати зуб водою щоб уникнути перегріву пломби.

У зв’язку з поганою адгезією амальгами до тканин зуба, крім створення ретенційних пунктів у порожнині, у цей час використають спеціальні адгезиви під амальгамові пломби. Ці адгезиви, крім поліпшення адгезії, також зв’язують надлишкові атоми ртуті, захищають пульпу й дентин від хімічних, бактеріальних і термічних подразників. При пломбуванні каріозних порожнин ІІ класу необхідно використати сталеві матриці. Необхідна пришийкова адаптація матриці за допомогою міжзубного клина (дерев’яного).