- •Методичні рекомендації для викладачів
- •1. Конкретні цілі
- •2. Базовий рівень підготовки
- •3. Організація змісту навчального модулю
- •4. Зміст навчального матеріалу. Стоматологічні цементи:
- •Фосфатні цементи. Цинк-фосфатні цементи (цфц):
- •Силікатні цементи (сц):
- •Сілікофосфатні цементи (сфц):
- •Феноляті цементи. Цинк-евгенольні цементи (цоец):
- •Хелатні цементи з гідроксидом кальцію (хцгк):
- •Полікарбоскилатні цементи. Цинк-полікарбоксилатні цементи (цпкц):
- •Склоіономерні цементи (сіц)
- •Акрілатні цементи
- •Амальгама:
- •5. Додатки. Засоби для контролю.
- •6. Рекомендована література
Полікарбоскилатні цементи. Цинк-полікарбоксилатні цементи (цпкц):
Белокор (Стома, Росія), Adgesor carbofine (Spofa Dental, Чехія), Carboco (Voco,Німечинна).
Склад:
порошок (окис цинку);
рідина (37% водяний розчин поліакрилової кислоти).
Позитивні властивості ЦПКЦ:
хімічний зв'язок із тканинами зуба;
висока біологічна сумісність із тканинами зуба;
мінімальна токсичність;
хімічна адгезія до металів;
непроникний для кислот і мономерів.
Недоліки ЦПКЦ:
низька міцність;
незадовільна естетичність;
розчинність у ротовій рідини.
Техніка приготування. ЦПКЦ треба ретельно дозувати, а відміряні компоненти швидко перемішати протягом 30-40 с. Суміш необхідно використовувати, доки вона ще глянсова і не починають утворюватися нитки. На швидкість затвердіння ЦПКЦ впливають співвідношення порошок/рідина, реакційна здатність оксиду цинку, розмір часток, наявність домішок, а також молекулярна маса і концентрація поліакрилової кислоти. Робочий час при кімнатній температурі становить 2,5—3 хв., час затвердіння при 37 °С 6—9 хв. Міцність цементу збільшується зі збільшенням співвідношення порошок/рідина, досягаючи максимуму при співвідношенні близько 2 : 1 за масою.
Показання до застосування:
для ізолюючих прокладок;
пломбування тимчасових зубів на стадії резорбції;
як матеріал для тимчасових пломб на 1-2 місяці;.
для фіксації незнімних ортопедичних конструкцій зі сплавів і порцеляни, ортодонтичної апаратури.
Склоіономерні цементи (сіц)
.
Склад:
порошок (кальці-алюмінієво-кремнієве скло й іони фтору 20 %)
рідина (40-50 % поліакрилової кислоти або сополімер поліакрилової кислоти з ітаконовою, малеїновою або 5-10 % винною кислотою).
Класифікація СІЦ за механізмом твердіння:
традиційні або класичні двох компонентні СІЦ хімічного твердіння (система порошок/рідина): Fujі ІІ, Ionobond, Кetac Molar, Chemfіl superіor;
двохкомпонентні цементи, активовані водою – аква-цементи (система порошок/вода): Base Lіne, Aqua Ionobond, Aqua Meron;
гібрідні цементи подвійного твердіння: Vіtrebond, Fujі ІІ LC;
гібрідні цементи потрійного твердіння: Vіtremer;
полімерні однокомпонентні матеріали світлового твердіння, що містять склоіономерний наповнювач: Jonoseal, Cavalіte, Jen-Line, Ionosit-Baseliner.
Спосіб застосування і властивості. Матеріал повинен ретельно дозуватися. Свіжовідміряні компоненти швидко перемішують протягом 30-40 с. Деякі цементи поставляють у капсулах: їх перемішують за допомогою механічного пристрою. Співвідношення порошок/рідина для фіксації незнімних протезів у звичайних типів СІЦ становить близько 1,3 : 1 і має вирішальне значення в отриманні СІЦ оптимальних для цементування властивостей. Найкращі результати отримують при змішуванні охолодженого порошку з рідиною на охолодженій пластинці. Правильно підготовлена суміш для цементування текуча. Для прокладок використовують більш грузлу суміш, для пломбування — пастоподібну консистенцію з глянсовою поверхнею. Поверхні зубів повинні бути чистими, без слідів слини, але не зневоднені.
СІЦ - єдині із всіх пломбувальних матеріалів, що хімічно зв'язуються з тканинами зуба. Зчеплення здійснюється за рахунок наявності вільних карбоксильних груп, які через вільні іони водню зв'язуються з гідроксиапатитами емалі й дентину, а також з амінними й карбоксильними групами коллагена дентину. Ця реакція здійснюється при участі іонів кальцію змазаного шару, тому для підготовки порожнини використовують очисники (низькопроцентні розчини слабких кислот, наприклад, поліакрилової), які не видаляють змазаний шар, а тільки очищають поверхню дентину від забруднень білками слини. Отримане фізико-хімічне зчеплення між СІЦ і тканинами зуба забезпечує щільне крайове прилягання стійко до проникання вологи. У глибоких порожнинах рекомендується додатково використати підкладочний матеріал на основі гідроокису кальцію, оскільки кисла реакція зазначених матеріалів може дратувати пульпу.
Після внесення в порожнину з СІЦ починається вивільнення іонів фтору в прилежачі тканини, що запобігає виникненню вторинного карієсу. На першому етапі необхідно уникати пересушування склоіономера, тому цемент вносять у порожнину, попередньо висушену ватяними тампонами. На другому етапі склополімери дуже волого чутливі - у зв'язку із цим поверхня пломби покривають захисним лаком, що входить у комплект.
.
Переваги СІЦ:
хімічна адгезія до емалі та дентину,
антикаріозна активність (за рахунок вивільнення фтору),
біосумісність із тканинами зуба і ясен,
коефіцієнт теплового розширення наближений до коефіцієнта структур зуба,
висока твердість на стиск, легкість у застосуванні.
Недоліки:
тривалий час остаточного твердіння,
крихкість,
низька міцність до бокових та розірвуючих зусиль,
висока стираймість,
недостатня естетичність.
Показання до застосування::
Лайнери й підкладочні матеріали (сендвич-техника й тунельний метод).
Герметики фісур.
Матеріали для пломбування порожнин І, ІІ, ІІІ й V класів по Блэку в молочних зубах й ІІІ й V класів порожнин у постійних зубах.
Лікування карієсу із застосуванням ART-методики⃰
Фіксація коронок і мостоподібних протезів.
Фіксація ортодонтичної апаратури.
Пломбування каналів постійних зубів (із завершеним ростом кореня).
Лікування надчуттєвого дентину.
Заміщення альвеолярного відростка, а також кісткових відламків за принципом остєоінтеграції.
⃰ART-методика (Atraumatic restorative treatment) – ручне препарування (некроектомія) каріозной порожнини за допомогою екскаваторів з послідуючим пломбування СІЦ (Кetac Molar for A.R.T). Проводиться за відсутністю технічних умов для пломбування композиційними матеріалами, а також у дітей з підвищеною нервовою збудженістю на всіх етапах розвитку тимчасових та постійних зубів.