-МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Дніпропетровська державна медична академія

Кафедра дитячої стоматології

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

дитячої стоматології

протокол № __ від ____________

Зав.кафедрою __________проф. І.В.Ковач

Методичні рекомендації для студентів

Навчальна дисципліна	Пропедевтика дитячої терапевтичної стоматології
Модуль № 1	Пропедевтика дитячої терапевтичної стоматології
Змістовий модуль № 1	Пломбування каріозних порожнин в тимчасових та постійних зубах у дітей.
Тема заняття	Техніка пломбування каріозних порожнин 2 класу стоматологічними лементами та амальгамою в тимчасових та постійних зубах. Відновлення контактного пункту.
Курс	ІІ
Факультет	Стоматологічний
Кількість годин	3

Виконавець : ас. О.Г. Романенко

Тема заняття: «Техніка пломбування каріозних порожнин 2 класу стоматологічними цементами та амальгамою в тимчасових та постійних зубах. Відновлення контактного пункту».

Конкретні цілі

1.Знати вимоги до пломбувальних матеріалів.

Знати класифікацію стоматологічних цементів.

Знати фізико-хімічні властивості фосфатних цементів. Види, особливості, показання до застосування.

Знати фізико-хімічні властивості фенолятних цементів. Види, особливості, показання до застосування..

Знати фізико-хімічні властивості полікарбоксілатних цементів. Види, особливості, показання до застосування

Знати фізико-хімічні властивості акрілатних цементів, показання до застосування.

Знати фізико-хімічні властивості а амальгам. Види, особливості, показання до застосування.

Оволодіти технікою готування й пломбування каріозних порожнин цементами.

Оволодіти технікою готування й пломбування каріозних порожнин амальгамою

10.Оволодіти технікою відновлення контактного пункту.

2. Базовий рівень підготовки

Назва попередніх дисциплін	Отримані знання, вміння, навички
Гістологія	Знати періоди розвитку тимчасових та постійних зубів Знати гістологічну будову твердих тканин тимчасових та постійних зубів
Анатомія	Знати анатомічні ознаки різних груп тимчасових та постійних зубів. Вміти визначати групову належність тимчасових і постійних зубів

3. Організація змісту навчального модулю

Вимоги до пломбувальних матеріалів.

Класифікація стоматологічних цементів.

Фізико-хімічні властивості фосфатних цементів. Види, особливості, показання до застосування. Техніка готування й пломбування.

Фізико-хімічні властивості фенолятних цементів. Види, особливості, показання до застосування. Техніка готування й пломбування.

Фізико-хімічні властивості полікарбоксілатних цементів. Види, особливості, показання до застосування. Техніка готування й пломбування.

Фізико-хімічні властивості акрілатних цементів, показання до застосування.

Фізико-хімічні властивості а амальгам. Види, особливості, показання до застосування. Техніка готування й пломбування

4. Зміст навчального матеріалу.

4.1.Вимоги до пломбувальних матеріалів:

нешкідливість для зуба, пародонта, а також для всього організму;

достатня твердість, що забезпечує стійкість пломби під дією жувальних навантажень;

невисоке абразивне зношування максимально наближене до тканин зуба;

стабільність кольору й об’єму (пломба не повинна давати усадку або розширюватися);

стійкість до дії слини та їжі (пломба не повинна розчинятися в порожнині рота);

гарна адаптація до стінок порожнини зуба й висока адгезія (здатність зв'язування матеріалу із твердими тканинами, необхідна для оптимальної герметичності пломби);

незначна теплопровідність;

стійкість кольору;

простота обробки й внесення в порожнину зуба.

можливість видалення без ушкодження зуба.

У цей час немає такого пломбувального матеріалу, що відповідав би всім вимогам.

4.1.2. Класифікація стоматологічних цементів:

І. Фосфатні

1. цинк-фосфатні

2. силікатні

3. силікофосфатні

ІІ. Фенолятні

1. цинк-евгенольні

2. гидрооксікальцій-саліцилатні

ІІІ. Полікарбоксилатні

1. цинк-полікарбоксилатні

2. склоіономірні

ІV. Акрилатні

1. поліметилакрилатні

2. діметилакрилатні

4.1.3. Фізико-хімічні властивості фосфатних цементів. Види, особливості, показання до застосування. Техніка готування й пломбування.

Цинк-фосфатні цементи.

Фосфат-цемент.

Складається з порошку (90% окису цинку, 6% окису кремнію, 4% оксиду кальцію) і рідини (35 % розчин ортофосфорної кислоти, до складу якого уведені фосфати цинку, алюмінію, магнію з метою зниження швидкості хімічної реакції рідини з порошком.)

Переваги : не дратує пульпу зуба, але не рекомендується застосовувати при глибокому карієсі у зв'язку з можливістю некрозу судинно-нервового пучка; низька теплопровідність; непроникність для кислот і мономерів, що виділяються при затвердінні постійної пломби; рентгеноконтрасність; коефіцієнт теплового розширення близький до твердих тканин зуба.

Недоліки: низька механічна міцність, відсутність протикаріозної та антисептичної дії, розсмоктування при впливі ротової рідини, не підходить за кольором до твердих тканин зуба.

Замішується на гладкій поверхні скла металевим або пластмасовим шпателі в співвідношенні порошок-рідина 4:1. При нормальному замісі при відриві шпателя від маси вона обривається на висоті зубця в 1 мм. Оптимальний час затвердіння 4-8 хв. Фосфат-цемент може використатися для ізолюючих прокладок, пломбування молочних зубів, фіксації ортодонтичних конструкцій і пломбування кореневих каналів.

Фосфат-цемент зі сріблом.

Складається з порошку (88,5 % окису цинку, 6 % окису кремнію, 4,5 % оксиду кальцію) і рідини (37 % водяний розчин ортофосфорної кислоти до складу якого уведені фосфати цинку, алюмінію, магнію з метою зниження швидкості хімічної реакції рідини з порошком.)

Срібло має виражену бактерицидну дію, що значно збагачує позитивні властивості фосфат-цементу. Однак даний матеріал не можна використати у фронтальних зубах, тому що срібло офарблює тверді тканини зуба в сірий колір.

Вісмут-цемент (Вісфат).

Складається з порошку (оксид цинку, окис кремнію, оксид кальцію, 8 % оксиду вісмуту) і рідини (37 % розчин ортофосфорної кислоти). Оксид вісмуту додав даному пломбувальному матеріалу бактерицидні й бактериостатичні властивості, механічну твердість і хімічну стійкість у порівнянні з фосфат-цементом. Однак Вісфат не можна використати у фронтальній групі зубів, тому що вісмут здатний змінити колір твердих тканин зуба.

Силікатні цементи (СЦ).

Використовуються переважно для пломбування порожнин ІІІ й V класів.

Складаються з порошку (оксид цинку, оксид кремнію до 47 %, оксид алюмінію до 35 %.) і рідини (водяний розчин фосфорної кислоти), що при змішуванні з порошком частково залишається в незв'язаному стані. Це й спричиняється токсичну дію матеріалу на пульпу зуба. Замішування СЦ роблять на скляній пластині так само, як і фосфат цементу.

Переваги СЦ: легкість застосування, естетичність, погана розчинність у ротовій рідині.

Недоліки СЦ: крихкість, погана адгезія, дратівлива дія на пульпу зуба.

Представники: силіцин, алюмодент, Sіlіcap, Frіtex.

При лікуванні карієсу тимчасових зубів у дітей силікатні матеріали можуть використатися тільки в депульпованому зубі.

Внаслідок токсичності СЦ особлива увага варто приділяти накладенню підкладочного матеріалу.

Сілікофосфатні цементи (СФЦ).

Поєднують у собі естетичність силікатів і твердість фосфатів, з'єднанням яких й є.

Використовуються для пломбування невеликих порожнин І, ІІІ класів.

Складаються з порошку (10-20 % оксиду цинку й силікатного скла. Силікатне скло звичайне містить від 12-25 % фторида) і рідини (концентрований розчин ортофосфорної кислоти, що містить 45% води й 2-5 % солей алюмінію й цинку).

Процес замішування аналогічний фосфат-цементу. Отриманий матеріал повинен бути глянсовим і мати тістоподібну консистенцію. Робочий час СФЦ становить 4 хвилини, час затвердіння 5-7 хвилин, але він може бути збільшен, якщо користуватися охолодженою пластинкою. СФЦ після твердіння мають підвищену кислотність (pH 4-5). Тому при постановці пломби також, як і при пломбуванні СЦ необхідний захист пульпи.

Переваги СФЦ: легкість застосування, відносно висока твердість і зносостійкість, відносно гарна адгезія до тканин зуба, погана розчинність у ротовій рідині, естетичність.

Недоліки СФЦ: дратівна дія на пульпу зуба.

Представники - силидонт-2 , "Лактодонт", "Іnfantіd"

4 .1.4. Фізико-хімічні властивості фенолятних цементів. Види, особливості, показання до застосування. Техніка готування й пломбування.

Цинк-евгенольний цемент.

Складається з окису цинку. замішується на евгенолі. Затвердіває у вологому середовищі при температурі порожнини рота протягом 8-12 годин. Дуже популярний у дитячої стоматології, використається як лікувальна прокладка при лікуванні глибокого карієсу, пульпіту біологічним методом, кореневих каналів, тимчасового пломбування зубів. Має легку седативну й знеболюючу дії, виражені антисептичні й регенераторні. Недоліки: низька міцність, розчинність у внутрішньо ротовій рідині, несумісність с композитами.

Представники: цинк-оксид евгенольная паста (ex temporae), евгецемент, Cariosan (Sofa Dental), Zinomet (Voco), Kalsogen (Dentsply), Temp Bond (Kerr).

Хелатні цементи з гідроксидом кальцію.

Гідрат кальцію оксиду - це погано розчинна основа, що розпадається на іони Ca2+ й OH. Виділені іони гідроксилу нейтралізують іони H+ кислот, що утворяться при каріозному процесі. Накладення гідрату кальцію оксиду на каріозний дентин спричиняється склероз дентинних канальців, стимулює утворення вторинного дентину. У випадках, коли цей матеріал використається для захисного покриття оголеної пульпи, він полегшує утворення дентинних містків. Можуть складатися з порошку й рідини або із двох паст. Ці два компоненти замішують на паперовій або скляній пластині, вносять у каріозну порожнину й маленькою гладилкою-штопфером розподіляють по її дну. Останнім часом розроблені препарати з кальцію гидроксидом, які тверднуть під впливом світла, що дозволяє використати як підкладки при пломбуванні фотокомпозитами.

Представники: кальмецин, кальцедонт, Dycal, Lіfe, Calcіmol, Calcіmol LC, Septоcal.

Розчинність цих цементов при протравлянні досить велика.

4.1.5. Фізико-хімічні властивості полікарбоскилатних цементів. Види, особливості, показання до застосування. Техніка готування й пломбування.

Цинк-полікарбоксилатний цемент.

Складається з порошку (окис цинку) і рідини (37% водяний розчин поліакрилової кислоти). Здатний забезпечувати хімічний зв'язок із тканинами зуба, утворювати міцне зчеплення між різнорідними поверхнями. Має високу біологічну сумісність із тканинами зуба, непроникний для кислот і мономерів, що виділяються при затвердінні пломби. Призначений для тимчасового пломбування зубів також для пломбування кореневих каналів, фіксації ортопедичних конструкцій, реставрації молочних зубів. Представники: Болокор (Стома), Adgesor carbofine , Carboco (Voco)/

Склоіономерні цементи (СІЦ).

Складаються з порошку (кальці-алюмінієво-кремнієве скло й іони фтору 20 %) і рідини (40-50 % поліакрилової кислоти або сополімер поліакрилової кислоти з ітаконовою, малеїновою або 5-10 % винною кислотою). Після внесення в порожнину з СІЦ починається вивільнення іонів фтору в прилежачі тканини, що запобігає виникненню вторинного карієсу.

Класифікація СІЦ за механізмом твердіння:

традиційні або класичні двох компонентні СІЦ хімічного твердіння (система порошок/рідина): Fujі ІІ, Ionobond, Кetac Molar, Chemfіl superіor;

двох компонентні цементи, активовані водою – аква- цементи (система порошок/вода): Base Lіne, Aqua Ionobond, Aqua Meron;

гібрідні цементи подвійного твердіння: Vіtrebond, Fujі ІІ LC;

гібрідні цементи потрійного твердіння: Vіtremer;

полімерні однокомпонентні матеріали світлового твердіння, що містять склоіономерний наповнювач: Jonoseal, Cavalіte, Jen-Line, Ionosit-Baseliner

СІЦ - єдині із всіх пломбувальних матеріалів, що хімічно зв'язуються з тканинами зуба. Зчеплення здійснюється за рахунок наявності вільних карбоксильных груп, які через вільні іони водню зв'язуються з гідроксиапатитами емалі й дентину, а також з амінними й карбоксильними групами коллагена дентину. Ця реакція здійснюється при участі іонів кальцію змазаного шару, тому для підготовки порожнини використовують очисники (низькопроцентні розчини слабких кислот, наприклад, поліакрилової), які не видаляють змазаний шар, а тільки очищають поверхню дентину від забруднень білками слини. Отримане фізико-хімічне зчеплення між СІЦ і тканинами зуба забезпечує щільне крайове прилягання стійко до проникання вологи. У глибоких порожнинах рекомендується додатково використати підкладочний матеріал на основі гідроокису кальцію, оскільки кисла реакція зазначених матеріалів може дратувати пульпу. На першому етапі необхідно уникати пересушування склоіономера, тому цемент вносять у порожнину, попередньо висушену ватяними тампонами. На другому етапі склополімери дуже волого чутливі - у зв'язку із цим поверхня пломби покривають захисним лаком, що входить у комплект.

З метою запобігання помилок при замішуванні матеріалу, у цей час він випускається в капсулах. Капсула має аплікатор, що полегшує внесення матеріалу в порожнину.

Переваги СІЦ: хімічна адгезія до емалі та дентину, антикаріозна активність (за рахунок вивільнення фтору), біосумісність із тканинами зуба і ясен, коефіцієнт теплового розширення наближений до коефіцієнта структур зуба, висока твердість на стиск, легкість у застосуванні.

Недоліки: тривалий час остаточного твердіння, крихкість, низька міцність до бокових та розірвуючих зусиль, висока стираймість, недостатня естетичність.

Діапазон застосування СІЦ охоплює:

Лайнери й підкладочні матеріали (сендвич-техника й тунельний метод).

Герметики фісур.

Матеріали для пломбування порожнин І, ІІ, ІІІ й V класів по Блэку в молочних зубах й ІІІ й V класів порожнин у постійних зубах.

Лікування карієсу із застосуванням ART-методики

Фіксація коронок і мостоподібних протезів.

Фіксація ортодонтичної апаратури.

Пломбування каналів постійних зубів (із завершеним ростом кореня).

Лікування надчуттєвого дентину.

Заміщення альвеолярного відростка, а також кісткових відламків за принципом остєоінтеграції.

ART-методика (Atraumatic restorative treatment) – ручне препарування (некроектомія) каріозной порожнини за допомогою екскаваторів з послідуючим пломбування СІЦ (Кetac Molar for A.R.T). Проводиться за відсутністю технічних умов для пломбування композиційними матеріалами, а також у дітей з підвищеною нервовою збудженістю на всіх етапах розвитку тимчасових та постійних зубів.

4.1.6. Фізико-хімічні властивості акрілатних цементів, показання до застосування.

Переважно застосовуються в практиці для цементування ортопедичних кострукцій та ортодонтичних апаратів. Використовують також для пломбування каріозних порожнин.

Переваги: висока міцність, низька розчинність в ротовій рідині.

Недоліки: короткий робочий час, погана адгезія за наявності вологи, токсична дія на пульпу зуба, труднощі видалення надлишку цементу з країв. Усе це обмежує їх застосування у дітей.

4.1.5. Фізико-хімічні властивості а амальгам. Види, особливості, показання до застосування. Техніка готування й пломбування.

Амальгама являє собою сплав одного або декількох металів із ртуттю.

Амальгама є одним з найкращих пломбувальних матеріалів для бічних зубів. Її застосовують для відновлення дефектів жувальних (І клас), апроксимальних (ІІ клас) і щічно-піднебінних (V клас) поверхонь. Амальгама може використатися там, де вона непомітна в пацієнтів всіх вікових груп.

Переваги: пластичність, висока твердість і зносостійкість, можливість моделювати бугри й фісури.

Недоліки: високий коефіцієнт температурного розширення, цитотоксична дія на тканині пародонта, неестетичність, зміна кольору тканин зуба, високотоксична дія на плід вагітної жінки, здатність накопичуватися в тканинах пародонта, вимагає спеціального оснащення для роботи й витримування техніки безпеки.

Класична срібна амальгама містить не менш 65 % срібла, 30 % олова й 5 % міді. Срібло й ртуть - основні реагенти, олово контролює реакцію між сріблом і ртуттю, від кількості міді залежить механічна твердість сплаву.

Отверділа амальгама складається з трьох інтерметалевих сполук або фаз: частки базового сплаву срібло-олово – γ-фаза, сполука срібло-ртуть - γ-1, і олово-ртуть - γ-2. Найбільш твердими є фази γ і γ-1. Фаза γ-2 зменшує механічну твердість структури пломби, також через високий зміст олова знижується корозійна стійкість сплаву. Корозія пломби з фазою γ-2 проявляється як поверхово, так і більш глибоко в структурі пломби й супроводжується фізико-хімічними процесами, які роблять матеріал з фазою γ-2 непридатним для клінічного використання через так називане ртутне розширення. Виготовляють амальгаму, що не містить γ-2 фазу шляхом введення в сплав різних добавок (срібно-мідних евтектичних сфер, при цьомусполука, що утворюється, мідь-олово не підлягає корозії; невеликої кількості індію - амальгама Іndіloy, Япония).

Малосрібні амальгами містять більшу кількість міді за рахунок зменшення вмісту срібла, що призводить до повногозв’язування олова і відсутності γ-2 фази. Представники: “Titin”, “Suballi”, “Contor”, “Ana-2000”, “Amolcap plus”.

У зв’язку з поганою адгезією амальгами до тканин зуба, крім створення ретенційних пунктів у порожнині, у цей час використають спеціальні адгезиви під амальгамові пломби. Ці адгезиви, крім поліпшення адгезії, також зв’язують надлишкові атоми ртуті, захищають пульпу й дентин від хімічних, бактеріальних і термічних подразників. При пломбуванні каріозних порожнин ІІ класу необхідно використати сталеві матриці. Необхідна пришийкова адаптація матриці за допомогою міжзубного клина (дерев’яного).

Ртуть із порошком змішується в амальгамозмішувачі. Капсульні системи забезпечують рівномірне дозування сплаву й ртуті. Після змішування амальгаму вносять, розкривши капсулу, в металевий або скляний посуд із гладкими стінками, а потім у ній наповнюють амальгамовий пістолет амальгамою для її переносу в каріозну порожнину. Перенос виробляється декількома порціями. Перша порція ретельно розтирається по дну й стінкам порожнини, інші порції конденсуються до вже притертої амальгами, жувальну поверхню формують останньою.

Час роботи з амальгамою становить 2-10 хвилин. Для роботи з амальгамою використають штопфери із плоским робочим кінцем. Нависаючі краї пломби видаляють гострим серповидним скалером. Особливу увагу необхідно приділяти формуванню ската контактного гребеня при пломбуванні каріозних порожнин ІІ класу.

Полірування амальгамових пломб проводиться в друге відвідування за допомогою металевих финірів або, краще, силіконових голівок темно-коричневого кольору на першому етапі полірування й на заключному – голівками для полірування композитних реставрацій. При цьому необхідно постійно зрошувати зуб водою щоб уникнути перегріву пломби.