Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
87_____.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
13.08.2019
Размер:
1.1 Mб
Скачать

Основи організації хірургічної допомоги

1. Медична допомога – це:

1. Диспансерне спостереження, обстеження та лікування певної категорії хворих.

*2.Комплекс медичних заходів, спрямованих на лікування пацієнта у випадку загрози його життю та здоров’ю, що виконується професійно підготовленими фахівцями, які мають на це право відповідно до існуючого законодавства.

3. Допомога, яка надається хворим у хірургічних відділеннях районних, міських та обласних лікарень.

4. Проведення санітарно-просвітньої роботи, спрямованої на профілактику, раннє виявлення і лікування хірургічних захворювань.

5. Консультативна допомога хворим, висококваліфікована хірургічна допомога відповідно профілю.

2. Хірургічна допомога – це:

*1. Допомога, яка надається хворим з хірургічними захворюваннями.

2. Допомога, яка надається хворим з хронічною патологією.

3. Допомога, яка надається хворим із хронічними захворюваннями і травмами.

4. Амбулаторно-поліклінічна допомога.

5. Екстрена і невідкладна долікарська допомога.

3. Хірургічна допомога є одним із найбільш масових видів медичної допомоги, що пояснюється (за винятком):

1. Поширеністю хірургічних захворювань.

2. Постійним зростанням кількості травматичних ушкоджень у промислово розвинених країнах.

3. Збільшеними можливостями хірургії в лікуванні різних захворювань.

4. Швидким розвитком реконструктивно-відновної хірургії і трансплантології, малоінвазивної хірургії.

* 5. Великими матеріальними витратами на сучасне обладнання та дорогі медикаменти.

4. Медична допомога населенню України організаційно базується на (за винятком):

1. Територіальному принципі.

2. Етапності надання допомоги.

3. Підпорядкуванням нижчого етапу вищому.

4. Максимальному наближенні медичної допомоги до місця проживання хворого.

*5. Поширеністю хірургічних захворювань, вроджених вад розвитку і придбаних патологічних станів.

5. Види хірургічної допомоги (за часом надання):

* 1. Екстрена, планова.

2. Долікарська.

3. Загальнохірургічна.

4. Амбулаторно-поліклінічна.

5. Спеціалізована хірургічна допомога.

6. Види хірургічної допомоги (за видом):

1. Амбулаторно-поліклінічна.

* 2. Первинна, кваліфікована, спеціалізована.

3. Стаціонарна.

4. Екстрена.

5. Планова.

7. Хірургічна операція – це:

1. Метод лікування хірургічних хворих.

2. Екстрена і невідкладна допомога при гострих хірургічних захворюваннях.

* 3. Безкровна або кривава дія на органи і тканини, яка здійснюється фізичними (механічними) засобами з діагностичною або лікувальною метою.

4. Планова хірургічна допомога при найпоширеніших хірургічних захворюваннях

5. Комплекс медичних заходів, спрямованих на лікування пацієнта у випадку загрози його життю, що виконується професійно підготовленими фахівцями, які мають на це право відповідно до існуючого законодавства.

8. Показання до операції:

* 1. Абсолютні і відносні.

2. Ранні і пізні.

3. Невідкладні і планові.

4. Первинні і вторинні.

5. Розширені і вузькі.

9. Види оперативних втручань:

1. "Забруднені" і "брудні".

2. Ендоваскулярні, органозберігаючі.

3. "Чисті", "умовно чисті".

* 4. Невідкладні операції, планові операції.

5. Первинні, повторні, етапні.

10. Особливі форми оперативних втручань, за винятком:

1. Мініінвазивні.

2. Мікрохірургічні.

3. Органощадні.

4. Ендоваскулярні.

* 5. Відсрочені операції.

11. Передопераційний період – це:

*1. Проміжок часу від ухвалення рішення про необхідність хірургічної операції до моменту її початку і включає комплекс діагностичних, лікувальних заходів, спрямованих на виявлення супутньої патології та корекції наявних порушень гемостазу.

2. Час встановлення точного діагнозу основного захворювання та визначення показань до операції.

3. Проміжок часу для оцінки стану основних органів і систем організму (виявлення супутніх захворювань).

4. Проміжок часу, який охоплює період від початку проведення наркозу до завершення операції.

5. Час для введення хворого в наркоз.

12. Етапи передопераційного періоду:

1. Підготовки хворого до операції.

* 2. Діагностичний і підготовчий етап.

3. Загальносоматичної підготовки.

4. Оформлення передопераційного епікризу.

5. Психологічної підготовки до операції.

13. Діагностичний етап передопераційного періоду включає в себе, окрім:

1. Встановлення точного діагнозу.

2. Оцінка стану основних органів і систем організму.

3. Проведення стандартного методу обстеження.

4. Додаткове обстеження.

* 5. Загальносоматична підготовка.

14. Підготовчий етап передопераційного періоду включає в себе, окрім:

1. Психологічна підготовка хворого до операції.

2. Загальносоматична підготовка.

3. Спеціальна та безпосередня підготовка хворого до операції.

4. Оформлення передопераційного епікризу.

* 5. Введення хворого в наркоз або проведення реґіонарної анестезії.

15. Інтраопераційний період – це:

1. Проміжок часу від ухвалення рішення про необхідність хірургічної операції до моменту її початку і включає комплекс діагностичних, лікувальних заходів, спрямованих на виявлення супутньої патології та корекції наявних порушень гемостазу.

2. Проміжок часу для оцінки стану основних органів і систем організму (виявлення супутніх захворювань).

3. Проміжок часу, який охоплює період від початку проведення наркозу до закінчення операції.

4. Час для введення хворого в наркоз.

*5. Проміжок часу, який охоплює період від початку проведення анестезії до завершення операції і переведення оперованого з операційної у відділення інтенсивної терапії або хірургічне відділення.

16. Етапи оперативного втручання, окрім:

1. Введення хворого в наркоз.

2. Хірургічний доступ.

* 3. Пошарове ушивання рани наглухо.

4. Оперативний прийом (основна частина операції).

5. Завершення операції.

17. Післяопераційний період – це:

* 1. Проміжок часу з моменту закінчення хірургічного втручання і завершується повним одужанням хворого або стійкою втратою працездатності.

2. Проміжок часу з моменту закінчення хірургічного втручання і завершується переведенням оперованого з операційної у відділення інтенсивної терапії або хірургічне відділення.

3. Проміжок часу, який охоплює період від початку проведення анестезії до завершення операції і переведення оперованого з операційної у відділення інтенсивної терапії або хірургічне відділення.

4. Проміжок часу, який охоплює період від початку проведення наркозу до закінчення операції.

5. Проміжок часу від ухвалення рішення про необхідність хірургічної операції до моменту її початку і включає комплекс діагностичних, лікувальних заходів, спрямованих на виявлення супутньої патології та корекції наявних порушень гемостазу.

18. Етапи післяопераційного періоду.

1. Ранній, віддалений.

*2. Ранній, пізній, віддалений.

3. Пізній, віддалений.

4. Догоспітальний, госпітальний, реабілітаційний.

5. Госпітальний, реабілітаційний.

19. Догляд за хворим – це:

1. Виконання лікарняного режиму для чіткої організації роботи медичного персоналу відділення або клініки.

2. Сукупність заходів, які необхідні будь-якому хворому, незалежно від характеру хвороби, віку, статі.

*3. Комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих умов успішного лікування, що приводить до поліпшення стану пацієнта і задоволення його фізіологічних потреб.

4. Заходи, які мають специфічні особливості виду медичної допомоги і виконуються з урахування характеру захворювання та індивідуальних особливостей його перебігу.

5. Проведення та послідовність виконання певних процедур, маніпуляцій, організаційних заходів.

20. Догляд за хворими підрозділяється на:

* 1. Загальний і спеціальний.

2. Лікарняний і санітарний.

3. Загальний і індивідуальний.

4. Лікувально-охоронний і загальний.

5. Лікарняний і загальний.

21. Складові загального догляду за хворими, окрім:

1. Виконання лікарських призначень, постійний контроль за станом хворого.

2. Проведення заходів особистої гігієни хворого.

3. Забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в палаті та захисного режиму.

4. Надання допомоги тяжкохворим.

* 5. Заходи, які необхідні будь-якому хворому, незалежно від характеру хвороби.

22. Кількість ліжок у палаті:

1. Не повинна перевищувати десяти

2. Не повинна перевищувати чотирьох.

* 3. Не повинна перевищувати шести.

4. Не повинна перевищувати восьми.

5. Не повинна перевищувати семи.

23. Вологе прибирання палат проводиться :

* 1. Не менше трьох разів на добу.

2. Не менше двох разів на добу.

3. Не менше чотирьох разів на добу.

4. Не більше двох разів на добу.

5. Не більше чотирьох разів на добу.

24. Генеральне прибирання палат здійснюється:

1. Один раз на місяць.

* 2. Один раз на тиждень.

3. Кожні три дні.

4. Два рази на місяць.

5. Через день.

25. Види режиму перебування хворого у стаціонар, окрім:

1. Загальний режим.

2. Індивідуальний режим.

3. Суворий ліжковий режим.

4. Напівліжковий режим.

* 5. Вільний режим.

26. При виявленні педикульозу треба:

* 1. Волосся обробити одним із засобів (0,15% водно-емульсійним розчином карбофосу, 10% водно-мильно-гасовою емульсією та ін.) шляхом ретельного втирання препарату.

2. Визначити зріст і масу тіла хворого.

3. Промити волосся теплою водою з милом.

4. Обмити голову мочалкою, змоченою мильним розчином.

5. Обробити волосся розчином С-4.

27. Послідовність дій при виявленні педикульозу:

1. Ополіскують волосся 6% розчином столового оцту, голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин, промивають теплою водою з милом, волосся обробляють одним із спеціальних засобів.

*2. Волосся обробляють одним із спеціальних засобів, голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин, промивають теплою водою з милом, ополіскують волосся 6% розчином столового оцту.

3. Волосся обробляють одним із спеціальних засобів, голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин, промивають теплою водою з милом.

4. Голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин, промивають теплою водою з милом, волосся обробляють одним із спеціальних засобів.

5. Промивають волосся теплою водою з милом, волосся обробляють одним із спеціальних засобів, голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин.

28. Методика застосування шампуню "Брек", за винятком:

1. Перед застосуванням засіб ретельно збовтують.

2. 25-30 грамів шампуню ретельно втирають у волосисті частини тіла.

* 3. Голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин.

4. Через 30 хвилин змивають теплим водним розчином столового оцту (1 : 1).

5. Волосся розчісують густим гребінцем і промивають теплою водою.

29. Методика застосування засобу "Локодин", за винятком:

1. Препарат втирають у корені волосся за допомогою губки.

2. Через 20 – 30 хвилин волосся ретельно промивають теплою водою з милом і розчісують.

3. При використанні засобу необхідно захищати слизову оболонку очей, носа, рота.

* 4. Голову накривають целофановою косинкою на 15 – 20 хвилин.

5. Не рекомендується застосовувати у дітей до 5 років, у вагітних, хворих шкірними захворюваннями та при схильності до алергічних реакцій.

30. У приймально-діагностичному відділенні загальний догляд за хворим включає, за винятком:

1. Первинний огляд хворого.

2. Визначення антропометричних даних: зріст і маса тіла хворого.

3. Санітарно-гігієнічна обробка хворого.

4. Транспортування хворих у відділення.

* 5. Зміна натільної та постільної білизни.

31. У приймально-діагностичному відділенні хворого при вкрай важкому стані:

* 1. Транспортують терміново у відповідне відділення. Санітарно-гігієнічна обробка не проводиться.

2. Проводять гігієнічне обмивання.

3. Обмивають під душем.

4. Занурюють у гігієнічну ванну, температура води 35 - 36ºС.

5. Ополіскують чистою водою та обтирають чистим рушником.

32. У приймально-діагностичному відділенні санітарно-гігієнічна обробка не проводиться хворим:

1. При задовільному стані.

* 2. При вкрай важкому стані.

3. При тяжкому стані.

4. При середньому стані.

5. При тяжкому та вкрай важкому стані.

33. Із приймально-діагностичного відділення хворого направляють у відділення пішки у супроводі медичного персоналу при:

1. Тяжкому стані.

2. При середньому стані.

*3. При задовільному стані.

4. При вкрай важкому стані.

5. При тяжкому та вкрай важкому стані.

34. Із приймально-діагностичного відділення хворого направляють у відділення сидячи в кріслі - каталці або лежачи на каталці при:

1. При стані середньої тяжкості.

2. Тяжкому стані.

3. При задовільному стані.

4. При вкрай важкому стані.

*5. При тяжкому та вкрай важкому стані.

35. Із приймально-діагностичного відділення хворого направляють у відділення лежачи на каталці або на носилках при:

1. При стані середньої тяжкості.

*2. Тяжкому стані.

3. При задовільному стані.

4. При вкрай важкому стані.

5. При тяжкому та вкрай важкому стані.

36. Постільна білизна(простирадла, підодіяльник, наволочка) повинна мінятися:

1. Не рідше одного разу на місяць.

2. Не рідше двох разів на місяць.

*3. Не рідше одного разу на 7 днів.

4. Не рідше двох разів на тиждень.

5. Кожного дня.

37. Залежно від тяжкості захворювання і стану хворого розрізняють наступні види положення хворого в ліжку, окрім:

1. Активне.

2. Пасивне.

3. Активне вимушене.

4. Пасивне вимушене.

* 5. Напівлежаче.

38. Активне положення хворого в ліжку – це:

* 1. Хворий без сторонньої допомоги може займати будь-яке положення в ліжку, вставати, ходити і т.п.

2. Хворий без сторонньої допомоги не може прийняти будь-яке положення, не може міняти його.

3. Хворий самостійно, внаслідок хвороби займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

4. Хворий за призначенням лікаря займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

5. Хворий без сторонньої допомоги може прийняти будь-яке положення, але не може міняти його.

39. Пасивне положення хворого в ліжку – це:

1. Хворий без сторонньої допомоги може займати будь-яке положення в ліжку, вставати, ходити і т.п.

* 2. Хворий без сторонньої допомоги не може прийняти будь-яке положення, не може міняти його.

3. Хворий самостійно, внаслідок хвороби займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

4. Хворий за призначенням лікаря займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

5. Хворий без сторонньої допомоги може прийняти будь-яке положення, але не може міняти його.

40. Активне вимушене положення хворого в ліжку – це:

1. Хворий без сторонньої допомоги може займати будь-яке положення в ліжку, вставати, ходити і т.п.

2. Хворий без сторонньої допомоги не може прийняти будь-яке положення, не може міняти його.

*3. Хворий самостійно, внаслідок хвороби займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

4. Хворий за призначенням лікаря займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

5. Хворий без сторонньої допомоги може прийняти будь-яке положення, але не може міняти його.

41. Пасивне вимушене положення хворого в ліжку – це:

1. Хворий без сторонньої допомоги може займати будь-яке положення в ліжку, вставати, ходити і т.п.

2. Хворий без сторонньої допомоги не може прийняти будь-яке положення, не може міняти його.

3. Хворий самостійно, внаслідок хвороби займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

* 4. Хворий за призначенням лікаря займає таке положення в ліжку, при якому поліпшується його стан.

5. Хворий без сторонньої допомоги може прийняти будь-яке положення, але не може міняти його.

42. Послідовність заміни постільної білизни у тяжкохворих, за винятком:

1. Заміну білизни проводить медичний персонал із мінімальною витратою сил хворого.

* 2. Хворий може самостійно поміняти постільну білизну.

3. Спочатку замінюють простирадла, для чого використане простирадло скачують у валик від головного кінця до таза, а чисте акуратно, без складок, стелять.

4. Збирають використане простирадло і до кінця стелять чисте.

5. Потім роблять заміну наволочки та підодіяльника.

43. Послідовність заміни постільної білизни хворим, які перебувають на вільному режимі:

1. Спочатку замінюють простирадла, для чого використане простирадло скачують у валик від головного кінця до таза, а чисте акуратно, без складок, стелять.

2. Збирають використане простирадло і до кінця стелять чисте.

3. Потім роблять заміну наволочки та підодіяльника.

4. Заміну білизни проводить медичний персонал із мінімальною витратою сил хворого.

* 5. Хворий може самостійно поміняти постільну білизну.

44. Послідовність заміни натільної білизни (сорочки) у тяжкохворого, за винятком:

* 1. Хворий може самостійно поміняти постільну білизну.

2. Підняти руки хворого і згорнуту на шиї сорочку з боку спини зняти через голову.

3. Повністю зняти сорочку з рук хворого.

4. Одягають сорочку у зворотному напрямку: спочатку всовують руки в рукави.

5. Сорочку одягають через голову хворого і акуратно розправляють на тілі.

45. Найчастіше пролежні утворюються:

1. У тяжкохворих в області стегон.

2. У хворих після операцій на органах черевної порожнини.

* 3. У тяжких, виснажених хворих у ділянках, де шкіра близько передлежить до кісткових утворень.

4. У хворих, які страждають неутриманням сечі та калу.

5. У літніх людей.

46. Для запобігання утворенню пролежнів необхідно:

* 1. Використовувати підкладні гумові кола, накриті чистою пелюшкою.

2. Обробляти шкіру 3% розчином перекису водню.

3. Регулярне вимірювання температури тіла.

4. Застосовувати гірчичники.

5. Прикладати напівспиртовий компрес.

47. Для запобігання утворенню пролежнів необхідно:

1. Обробляти шкіру 3% розчином перекису водню.

* 2. Обробляти шкіру камфорним спиртом, опромінювати еритемними дозами УФО.

3. Регулярне вимірювання температури тіла.

4. Застосовувати гірчичники.

5. Прикладати напівспиртовий компрес.

48. Для запобігання утворенню пролежнів необхідно:

1. Прикладати напівспиртовий компрес.

2. Регулярне вимірювання температури тіла.

*3. Необхідно стежити за станом ліжка (сухе, без складок).

4. Обробляти шкіру 3% розчином перекису водню.

5. Застосовувати гірчичники.

49. У нормі температура тіла становить:

1. 37,0 – 37,2ºС.

2. 35,5 – 36,0ºС.

3. 37,5 – 37,8ºС.

*4. 36,2 – 37,0ºС.

5. 37,2 – 37,6ºС.

50. Вимірювання температури тіла у стаціонарних хворих проводиться:

* 1. Два рази на добу: вранці – о 6-7 годині і ввечері – о 17-18 годині.

2. Один раз на добу, о 12 годині.

3. Тричі на добу.

4. Кожну годину.

5. Вранці о 6 годині.

51. Методика проведення термометрії, за винятком:

1. Найчастіше вимірювання здійснюють у пахвовій западині з використанням ртутного термометра. Шкіру пахвової ділянки ретельно витирають від поту.

2. Термометр виймають із дезрозчину, промивають під проточною водою, витирають насухо і струшують до повного переходу ртуті з капілярної трубки в резервуар.

3. Відводять руку вбік, резервуар термометра поміщають у пахвову ямку і руку притискають до тулуба.

4. Результат термометрії фіксують після 7 – 10-хвилинної експозиції.

* 5. Вимірювання температури тіла за допомогою термометра проводять шляхом прикладання його до певної частини тіла.

52. Постійна пропасниця (febris continua) – це:

* 1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.

2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.

3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

53. Гектична пропасниця (febris hectica) – це:

1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.

2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.

*3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

54. Переміжна пропасниця (febris intermittens) – це:

1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.

2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.

3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

* 4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

55. Зворотна пропасниця (febris reccurens) – це:

1. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.

2. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.

3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

* 5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

56. Хвилеподібна пропасниця (febris undulans) – це:

*1. Щоденне поступове підвищення температури до високих позначок із наступним поступовим зниженням її до норми.

2. Підвищення температури тіла, при якій різниця між максимальною та мінімальною температурою не перевищує 1ºС.

3. Підвищення температури тіла, яке характеризується коливаннями температури понад 1ºС.

4. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

5. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

57. Порушена пропасниця (febris inversus) – це:

1. Щоденне поступове підвищення температури до високих позначок із наступним поступовим зниженням її до норми.

* 2. Підвищення температури тіла в ранкові години і зниження її у вечірній час.

3. Різновид пропасниці, при якій коливання між ранковою і вечірньою температурою тіла досягають 3-4ºС.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

58. Неправильна пропасниця (febris irregularis) – це:

1. Щоденне поступове підвищення температури до високих позначок із наступним поступовим зниженням її до норми.

2. Підвищення температури тіла в ранкові години і зниження її у вечірній час.

* 3. Відсутність будь-якої закономірності температурних коливань.

4. Пропасниця, яка характеризується чередуванням протягом доби високої температури тіла з нормальною або навіть зниженою.

5. Підвищення температури, яке характеризується чередуванням періодичного підвищення температури протягом кількох днів, а потім зниження її до нормальних або субнормаль них позначок.

60. Внутрішньошкірні ін´єкції застосовують:

*1. З діагностичною (внутрішньо шкірні проби) і профілактичною (введення вакцин) метою.

2. У випадках, коли виникає необхідність швидкого надходження лікарського препарату в організм.

3. З метою швидкого введення лікарських препаратів і їх оптимальної дії на патологічний осередок.

4. Коли виникає необхідність у введенні значних кількостей розчинів протягом тривалого часу.

5. При наданні медичної допомоги при невідкладних станах, екстремальних ситуаціях.

61. Техніка внутрішньошкірної ін´єкції, за винятком:

1. Місце ін´єкції найчастіше – медіальна поверхня передпліччя.

* 2. Місце ін´єкції найчастіше – зовнішня поверхня плеча.

3. Шкіру двічі протирають стерильною кулькою, змоченою спиртом.

4. Тонкою голкою проколюють шкіру під гострим кутом, повільним натисканням на поршень шприца вводять 0,1- 0,2 мл препарату.

5. Голку витягають і шкіру знову протирають спиртом.

62. Найчастіше внутрішньом´язові ін´єкції проводяться:

1. На медіальній поверхні передпліччя.

2. Ділянках спини.

3. Зовнішній поверхні плеча.

* 4. У верхньо-зовнішній квадрант сідниці.

5. У підлопатковій ділянці.

63. Техніка внутрішньом´язових ін´єкцій, за винятком:

*1. Тонкою голкою проколюють шкіру під гострим кутом, повільним натисканням на поршень шприца вводять 0,1- 0,2 мл препарату.

2. Після обробки шкіри етиловим спиртом швидким рухом вводять голку у м´язи на всю її довжину (5-6 см).

3. Поршень шприца тягнуть у зворотному напрямку, перевіряють, чи не потрапила голка в кровоносну судину.

4. При відсутності крові у шприці повільно вводять необхідну дозу препарату і швидким рухом витягують голку.

5. До місця ін´єкцій прикладають ватну кульку, змочену етиловим спиртом, і притискають протягом кількох хвилин.

64. Внутрішньовенні ін´єкції застосовуються:

1. З метою швидкого введення в організм хворого лікарських препаратів, при наданні допомоги у невідкладних станах.

2. З діагностичною (внутрішньо шкірні проби) і профілактичною (введення вакцин) метою.

* 3. У випадках, коли виникає необхідність швидкого надходження лікарського препарату в організм.

4. Коли виникає необхідність у введенні значних кількостей розчинів протягом тривалого часу.

5. Основні місця для внутрішньовенних ін´єкцій: зовнішня поверхня плеча, передньобокова поверхня стегна, підлопаткова ділянка.

65. Постін´єкційні ускладнення-це, за винятком:

1. Постін´єкційний інфільтрат.

2. Постін´єкційний абсцес.

* 3. Остеоміеліт

4. Крововилив, гематома, некроз тканин.

5. Повітряна, жирова емболія.

66. Гірчичник – це:

*1. Прямокутний листок щільного паперу розміром 12,5 х 8 см, на одну зі сторін якого нанесений тонкий шар гірчичного порошку.

2. Прямокутний листок щільного паперу розміром 5 х 8 см, на одну зі сторін якого нанесений тонкий шар гірчичного порошку.

3. Чотирикутний листок щільного паперу розміром 8 х 8 см, на одну зі сторін якого нанесений тонкий шар гірчичного порошку.

4. Прямокутний листок щільного паперу розміром 12,5 х 8 см.

5. Прямокутний листок щільного паперу розміром 12,5 х 8 см, просочений гірчичним маслом.

67. Показання до застосування гірчичників, за винятком:

1. Біль на різних ділянках тіла при міозиті, невралгії,невриті,поліартриті, мігрені.

2. Гострі та хронічні процеси верхніх дихальних шляхів (трахеїти, бронхіти).

3. Запалення легенів, плеврит.

*4. Кровотеча з носа.

5. Гіпертонічний криз, напад стенокардії.

68. Типові місця накладання гірчичників, за винятком:

* 1. Ділянка печінки, нирок.

2. Потилична ділянка, ділянка серця.

3. Верхня половина грудної клітки спереду

4. Міжлопаткова та підлопаткова ділянки.

5. На спині, уздовж хребта, на гомілці, стопі.

69. Зігрівальний компрес складається із:

1. Двох шарів і фіксуючої пов´язки.

* 2. Трьох шарів і фіксуючої пов´язки.

3. 3-8 шарів марлі і вощеного паперу.

4. 3-8 шарів марлі і вощеного паперу і фіксуючої пов´язки.

5. 3-8 шарів марлі, вощеного паперу і вати.

70. Тривалість застосування зігрівального компресу:

1. 10-12 годин.

2. 24 години.

*3. 8-10 годин.

4. 3-5 годин.

5. 32 години.

71. Зігрівальний компрес застосовується при:

1. Забитих місцях.

2. Початкова стадія розвитку інфільтрату.

3. Реакція на укуси комах.

* 4. Артрити, міозити, неврити, плеврити.

5. Носова кровотеча.

72. Протипоказання для застосування грілки:

* 1. Біль у животі, нез´ясованого генезу.

2. Ниркова коліка.

3. Радикуліт.

4. Початкова стадія розвитку інфільтрату.

5. Отити.

73. Міхур з льодом використовують при, за винятком:

1. Кровотечі.

2. Початкова стадія гострих запальних процесів м´яких тканин.

3. Початкова стадія гострих запальних процесів органів черевної порожнини (апендицит, холецистит, панкреатит).

4. При травмах,забитих місцях,після операції на ділянках післяопераційної рани

* 5. Артритах, міозитах, невритах, плевритах.

74. Методика використання міхура з льодом:

*1. Гумову грілку заповнюють шматочками льоду, між міхуром і шкірою прокладають щільну тканину, тривалість процедури 1,5 -2,0 години, при цьому через кожні 20-30 хвилин необхідно знімати міхур на 10 хвилин.

2. Гумову грілку заповнюють шматочками льоду, тривалість процедури 1,5 -2,0 години, при цьому через кожні 20-30 хвилин необхідно знімати міхур на 10 хвилин.

3. Гумову грілку заповнюють водою, між міхуром і шкірою прокладають щільну тканину, тривалість процедури 1,5 -2,0 години, при цьому через кожні 20-30 хвилин необхідно знімати міхур на 20 хвилин.

4. Гумову грілку заповнюють шматочками льоду, між міхуром і шкірою прокладають щільну тканину, тривалість процедури 1 годину, при цьому через кожні 20-30 хвилин необхідно знімати міхур на 5 хвилин.

5. Гумову грілку заповнюють шматочками льоду, між міхуром і шкірою прокладають щільну тканину, тривалість процедури 1,5 -2,0 години.

75. Газовідвідна трубка – це:

1. Гумова трубка довжиною 20-30 см і діаметром 0,5-1,0 см.

*2. М´яка, товстостінна гумова трубка довжиною 30 – 50см і діаметром 0,5 -1,0 см; кінець її, який вводять у кишку, навколо центрального отвору закруглений.

3. М´яка, товстостінна гумова трубка довжиною 20- 40см і діаметром 1,0 см; кінець її, який вводять у кишку, навколо центрального отвору закруглений.

4. Трубка довжиною 30 см і діаметром 2,0 см; кінець її, який вводять у кишку, навколо центрального отвору закруглений.

5. Гумова трубка довжиною 30см і діаметром 2,0 см; кінець її, який вводять у кишку, навколо центрального отвору закруглений.

76. Клізма –це:

* 1. Введення через задньопрохідний отвір у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини з очисною, лікувальною або діагностичною метою.

2. Введення через задньопрохідний отвір у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини з метою швидкого введення в організм хворого лікарських препаратів, при наданні допомоги у невідкладних станах.

3. Введення у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини, коли виникає необхідність у введенні значних кількостей розчинів протягом тривалого часу.

4. Введення у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини при наданні медичної допомоги при невідкладних станах, екстремальних ситуаціях.

5. Введення через задньопрохідний отвір у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини.

77. Розрізняють наступні види клізм, за винятком:

1. Очисна, масляна.

3. Гіпертонічна.

4. Сифонна.

5. Лікувальна.

* 6. Діагностична.

78. Показання до застосування очисної клізми:

1. Гострі запальні захворювання прямої кишки.

2. Пухлини прямої кишки.

* 3. Запори (затримка випорожнень більше двох діб).

4. Кишкові кровотечі, геморой, що кровоточить.

5. Підготовка хворих до планових оперативних втручань на органах грудної клітки.

79. Показання до застосування очисної клізми, за винятком:

1. Запори (затримка випорожнень більше двох діб).

2. Підготовка хворих до ендоскопічного дослідження нижніх відділів товстої кишки.

3. Підготовка хворих до рентгенологічного дослідження нирок, жовчовивідних шляхів.

* 4. Пухлини прямої кишки.

5. Підготовка хворих до планових оперативних втручань на органах черевної порожнини.

80. Гіпертонічна клізма заснована на:

* 1. Введенні в просвіт прямої кишки 150-200 мл гіпертонічного розчину.

2. Введенні в просвіт прямої кишки 15-20 мл гіпертонічного розчину.

3. Введенні через задньопрохідний отвір у пряму кишку і нижні відділи товстої кишки рідини з метою швидкого введення в організм хворого лікарських препаратів, при

наданні допомоги у невідкладних станах.

4. Введенні в просвіт прямої кишки 150-200 мл вазеліну або рослинного масла.

5. Введенні в просвіт прямої кишки розчинів медпрепаратів, екстрактів, відварів.

81. Методика виконання масляної клізми, за винятком:

1. Підігрітим вазеліном заповнюють гумову грушу або шприц Жане.

2. Гумовий наконечник змазують вазеліном, вводять у пряму кишку на глибину 8-10 см і повільно натискаючи на грушу, вводять вміст у просвіт прямої кишки.

3. Після закінчення процедури хворий повинен перебувати в горизонтальному положенні протягом 10 – 15 хвилин.

4. Послаблюючий ефект масляної клізми проявляється через 8 – 10 годин.

* 5. Послаблюючий ефект масляної клізми проявляється через 10 – 15хвилин.

82. Показання до застосування сифонної клізми:

1. Гострий апендицит.

2. Перитонит.

3. Кишкові кровотечі.

* 4. Кишкова непрохідність, особливо динамічна.

5. Атонічні коліти, що супроводжуються запорами.

83. Оснащення для проведення сифонної клізми.

1. Кружка Есмарха ємкістю до 2 літрів, з´єднана з гумовим шлангом діаметром до 1см, штатив, вазелін, гумові рукавички, клейонка, таз.

2. Рідкий вазелін в кількості 150-200 мл, гумова груша або шприц Жане з гумовим наконечником.

* 3. Лійка ємкістю 1,5-2,0 літра, гумова трубка діаметром не менше 1 см і довжиною 1,5 метра, клейонка, відро, гумові рукавички.

4. Кружка Есмарха, штатив, вазелін, гумові рукавички, клейонка.

5. Лікувальний розчин 50-100 мл при температурі його 38-40ºС, гумова груша або шприц Жане з гумовим наконечником.

84. У передопераційну підготовку торакальних хворих входить, окрім:

1. Ввечері, напередодні операції ставлять очисну клізму, голять волосся з того боку грудей, на якому буде проводитись операція.

2. Вранці в день операції ставлять очисну клізму

3. Антибіотикопрофілактика на операційному столі під час вступного наркозу перед розтином шкіри.

4. Проведення зонду для парентерального харчування.

*5. Дренаж плевральної порожнини видаляється після введення в наркоз перед обробкою операційного поля.

85. У післяопераційному періоді догляд за хворими після операцій на легенях включає наступні заходи, за винятком:

1. Догляд за операційною раною, перев´язки.

*2. Контроль за випорожненнями і відходженням газів, при необхідності – газовідвідна трубка.

3. Регулярний рентгенконтроль органів грудної порожнини, починаючи з першої доби.

4. Збереження дренажів до повної відсутності виділень по дренажах середостіння.

5. Стимуляція відходження мокротиння: вібраційний масаж, транс назальна катетеризація трахеї та стимуляція кашлю.

86. У передопераційну підготовку хворих, яким необхідна операція на черевній порожнині входить, окрім:

1. Гігієнічна ванна або душ увечері напередодні операції.

2. Постановка очисної клізми ввечері напередодні і вранці у день операції.

*3. Виконати катетеризацію сечового міхура.

4. Промивання шлунка ввечері напередодні операції і вранці у день операції у хворих з явищами стенозу воротаря.

5. Проведення профілактики тромбоемболічних ускладнень і профілактики ранових ускладнень антибіотиками.

87. У післяопераційному періоді догляд за хворими після операцій на органах черевної порожнини включає наступні заходи, за винятком:

* 1. Регулярний рентгенконтроль органів грудної порожнини, починаючи з першої доби.

2. Профілактика ускладнень з боку органів дихання (дихальна гімнастика, інгаляції, масаж грудної клітки.

3. Контроль за випорожненнями і відходженням газів, при необхідності – газовідвідна трубка.

4. Догляд за післяопераційною раною: перев´язки за показаннями, при промоканні пов´язок - обов´язкове запрошення лікаря для огляду.

5. Догляд за дренажами: обов´язковий облік кількості виділень із кожного дренажу і його характер, щоденна зміна пов´язок навколо дренажів, при необхідності – промивання дренажів розчином антисептиків.

88. Особливості догляду за хворими в передопераційному періоді в урологічних хворих:

1. Гоління волосся на ділянці операції.

2. Постановка очисної клізми ввечері напередодні операції.

3. Проведення профілактики тромбоемболічних ускладнень.

* 4. Антибіотикопрофілактика.

5. Катетерізацію мочового міхура.

89. Ознаки смерті, за винятком:

1. Повне припинення дихання, відсутність пульсу на сонних артеріях і серцебиття.

2. Розширення зіниць і відсутність реакції на світло.

3. Поступове охолодження тіла, поява заклякання м´язів.

4. Поява трупних плям на пологих частинах трупа.

* 5. Блідість шкірних покривів.

90. Десмургія – це:

1. Вчення про правила надання першой медичної допомоги.

* 2. Вчення про пов′язки, їх застосування та методи їх накладення.

3. Наука про застосування пов′язок при пошкодженнях і ранах

4. Процес, що забезпечує чітке виконання всіх призначень лікаря.

5. Комплекс заходів, спрямований на знищення мікробів у рані.

91. Пов′язкою називають:

* 1. Перев′язний матеріал, накладений і закріплений на тій чи іншій ділянці тіла.

2. Засіб закріпленння перев′язного матеріалу в ділянці його накладання.

3. Метод накладання перев′язного матеріалу.

4. Накладання бинта на рану.

5. Процес накладання перев′язного матеріалу на рану.

92. Перев′язкою називають:

1. Процес накладання пов′язки на рану

2. Заміну одної пов′язки на іншу

*3. Послідовну заміну пов′язки з маніпуляціями в рані та обробкою шкіри навколо неї.

4. Метод накладання пов′язки

5. Спосіб фіксації первинної і вторинної пов′язки на пошкодженій частині тіла.

93. Вимоги до перев´язного матеріалу, за винятком:

1. Гігроскопічність.

2. Еластичність.

3. Легкість стерилізації, не змінюючи при цьому своїх властивостей.

* 4. Стерильність.

5. Біологічна інертність.

94. Перев′язний матеріал, який застосовується для виготовлення пов ′язок:

1. Вата, бинти, лейкопластир.

2. Хустки, джгути, крохмаль

3. Марля, вата..

4. Гіпс, шини, бинти

5. Бинти, марля, шини.

95. Вимоги до первинної пов′язки:

1. Повинна бути просоченою лікарськими засобами.

* 2. Вона повинна бути стерильною.

3. Повинна бути виготовлена з марлі.

4. Не повинна визивати алергічних реакцій.

5. Добре всмоктувати виділення з ран.

96. Вторинною пов′язкою називають:

1. Пов′язку, яку накладають на рану вдруге.

2. Пов′язку, яку накладають у стаціонарі.

3. Пов′язку, яку накладають після вторинної хірургічної обробки рани.

4. Пов′язку після накладення вторинних швів.

* 5. Частину пов′язки, яка утримує первинну пов′язку.

97. За зовнішним виглядом і формою матеріалу пов′язки ділять на:

* 1. Бинтові, хусткові, пращевидні, Т – подібні, контурні.

2. Бинтові, клейові, контурні.

3. Тиснучі,, контурні, клейові.

4. Бинтові, тверді, м′які.

5. Бинтові, з витяганням, іммобілізуючи.

98. За способом фіксації перевя′зного матеріалу:

1. Пращевидні, контурні лейкопластирні, бинтові.

* 2. Бинтові, клейові, лейкопластирні.

3. Бинтові, хусткові, клейові.

4. Лейкопластирні, пращевидні, контурні.

5. Пращевидні, контурні, клейові.

99. За призначенням пов′язки ділять на:

1. Тверді, м′які.

2. Іммобілізуючі, для витягнення, хусткові.

3. Тиснучі, Т-подібні, контурні.

4. Клейові, тверді, лейкопластирні.

5. Фіксуючі, іммобілізуючі, з витяганням, стискаючі (гемостатичні).

100. Суцільні марльові пов′язки використовують:

1. При пораненні пальців кисті.

* 2. При опіках тулуба.

3. Опіках кінцівок.

4. Ураженнях голови.

5. Пошкодженнях гомілки.

101. Бинт має, за винятком:

1. Головку (скатана частина бинта).

2. Початок бинта (вільна частина).

*3. Хвіст.

4. Спинку (зовнішня частина бинта).

5. Черевце (внутрішня частина бинта).

102. Винятком з правил десмургії (головка бинта в лівій руці) є пов′язки

* 1. Дезо на праву руку.

2. На тулуб.

3. Дезо на ліву руку.

4. На праве око.

5. На культю.

103. Винятком з правил десмургії (головка бинта в лівій руці) є пов′язки

* 1. На ліву молочну залозу.

2. На праву молочну залозу.

3. Дезо на ліву руку.

4. На праве вухо.

5. На ліву кисть.

104. Винятком з правил десмургії (головка бинта в лівій руці) є пов′язки

1. На праве око.

2. На праву гомілку.

*3. На ліве вухо.

4. Дезо на ліву руку.

5. На праву молочну залозу.

105. Винятком з правил десмургії (головка бинта в лівій руці) є пов′язки

* 1. На ліве око.

2. Дезо на ліву руку.

3. На праве вухо.

4. На ліву кисть.

5. На праву молочну залозу.

106. Під час накладення пов′язки потерпілий повинен знаходитися у положенні :

* 1. Зручному для хворого.

2. На спині.

3. На животі.

4. Стоячи.

5. Лежачі.

107. Частина тіла, на яку накладають пов′язку, повинна бути на рівні:

1. Перев′язувального столу.

2. На рівні очей медичної сестри.

* 3. Грудей бинтуючого, нерухомою і вільно доступною для бинтування.

4. На рівні попереку хворого.

5. На рівні голови.

108. Лікар під час накладання пов′язки повинен стояти до хворого:

*1. Обличчям до хворого і слідкувати за його станом.

2. Спиною до хворого.

3. Лицем до медсестри.

4. Боком до хворого.

5. Біля вікна.

109. Бинтування виконують у напрямку зліва направо, винятком є пов′язки:

1. На праву молочну залозу, ліве око, ліве вухо, пов′язка Дезо на праву руку.

2. Колосоподібна на правий плечовий суглоб.

3. Спіралеподібна на ліву гомілку.

4. Хусткову на праву молочну залозу.

*5. На ліву молочну залозу, ліве око, ліве вухо, пов′язка Дезо на праву руку.

110. В процесі бинтування приймають участь дві руки:

* 1. Одна розмотує бинт, інша притримує пов′язку.

2. Права розмотує бинт, ліва притримує пов′язку і розправляє ходи бинта.

3. Ліва розмотує бинт, права підтримує пов′язку.

4. Ліва підтримує пов′язку, права допомагає.

5. Ліва і права руки приймають участь у розмотуванні бинта.

111. Прийом Гоффа:

1. Засіб фіксації першого туру бинта.

2. Засіб утримання бинта в руці.

3. Засіб закріплення накладеної пов′язки.

4. Засіб накладання пов′язок на різні ділянки тіла.

5. Засіб накладання пов′язки на голову.

112. Накладена пов′язка повинна відповідати таким вимогам:

1. Повинна бути стерильною.

2. Надійно фіксувати перев′язний матеріал.

*3. Міцно утримувати перев′язний матеріал, не порушувати кровопостачання, рухів.

4. Добре пропускати повітря.

5. Добре всмоктувати ввиділення з рани.

113. На голову накладають бинтові пов′язки:

* 1. “Очіпок”, вуздечку, шапку Гіпократа.

2. Восьмиподібну.

3. Циркулярну.

4. Колосоподібну.

5. Пращеподібну.

114. На шию накладають бинтові пов′язки:

1. Пов′язка Дезо.

2. Контурні.

3. Пращеподібні.

4. Колосоподібні.

*5. Восьмиподібну, кругову.

115. Особливості накладання пов′язки Дезо на праву руку.

1. Вона накладається ззаду наперед.

2. Вона накладається всупереч правилам десмургії: справа – наліво.

3. Накладена пов′язка не спричиняє зменшення рухів у суглобах.

4. Накладається у напрямку зліва-направо.

5. Перший тур накладається навколо лівого плеча.

116. Які пов′язки накладаються на плечовий суглоб ?

1. Спіральна.

2. Пов′язка Дезо.

3. Черепашача.

*4. Колосоподібна, хусткова.

5. Повертальна.

117. Перелічіть показання для накладання хусткових пов′язок на кінцівки

1. Опіки пальців.

2. Перелом пальців кисті.

* 3. При травмах кінцівок для надання першої медичної допомоги.

4. Рана ступні.

5. Для надійної фіксації перев′язного матеріалу.

118. На перший палець кисті накладаються пов′язки:

1. Спіральна.

2. Повертальна.

3. Пращаподібна.

4. Циркулярна.

*5. Колосоподібна.

119. На які частини тіла накладаються черепашачі пов′язки ?

* 1. На колінний, локтьовий суглоби, п′яточну область.

2. На голову.

3. Ступню.

4. Кисть.

5. Живіт.

120. Пов′язку – рукавичку накладають на:

1. Долонну поверхню кисті

2. Перший палець кисті

3. На ступню

*4. Тил і на всі пальці кисті

5. На п′ятий палець кисті

121. На 2-й і 5-й пальці кисті застосовують пов′язки:

1. Повертальну, спіральну, колосоподібну.

2. Хрестоподібну, повертальну.

*3. Спіральну.

4. Колосоподібну.

5. Т- подібну.

122. Висхідна колосоподібна пов′язка на плечовий суглоб починається:

1. В середній третині плеча.

2. В нижній третині плеча.

3. Навколо грудної клітки.

4. Навколо шиї .

*5. В верхній третині плеча.

123. Нисхідна колосоподібна пов′язка на плечовий суглоб починається:

*1. Навколо грудної клітки.

2. З надпліччя, ближче до шиї.

3. На плечі з іншого боку.

4. В верхній третині плеча.

5. В нижній третині плеча.

124. На конічні частини тіла накладають пов′язки:

1. Спіральну з правильними і неправильними перегинами.

2. Черепашачі, що сходяться і розходяться.

3. Висхідну колосоподібну.

4. Нисхідну колосоподібну.

5. Повертальну.

125. На колінний суглоб накладають пов′язки:

1. Спіральну.

2. Колосоподібну.

* 3. Черепашачі, що сходяться і розходяться.

4. Циркулярну.

5. Пращоподібну.

126. Які пов′язки накладаються на куксу гомілки, стегна ?

1. Повертальну.

2. Черепашачі, що сходяться і розходяться.

*3. Спіральну з правильними і неправильними перегинами.

4. Контурну.

5. Нисхідну колосоподібну.

127. На ступню накладають бинтові пов′язки:

1. Спіральну.

2. Контурну.

3. Хрестоподібну.

4. 8-подібну, колосоподібну, повертальну.

5. Черепашачу.

128. На п′яточну ділянку ступні накладають пов′язку:

* 1. Черепашачу.

2. 8-подібну.

3. Спіральну.

4. Контурну.

5. Колосоподібну.

129. Косинка має трикутну форму, виготовляється з різних тканин і має, за винятком:

1. Основу.

2. Верхівку.

*3. Початок.

4. Кінці.

5. Середину.

130. Клеолова пов´язка, за винятком:

1. Застосовується як вторинна для фіксації первинної пов´язки.

2. Клеол складається з 45 частин каніфолі, 1 частини рослинної олії, 37 частин 95% етилового спирту і 17 частин ефіру.

* 3. Клеол складається з 20 частин каніфолі, 1 частини рослинної олії, 20 частин 95% етилового спирту і 17 частин ефіру.

4. Навколо накладеної на рану первинної пов´язки шкіру змазують ватним тампоном, змоченим креолом.

5. Марлеву серветку натягують над первинною пов´язкою, щільно притискають до ділянки шкіри, змазаних креолом.

131. Методика накладання пов´язок з використанням бинта "Ретеласт", за винятком:

1. Рану або зону ушкодження закривають стерильною пов´язкою.

2. Від бинта потрібного розміру відрізають шматок потрібної довжини.

3. Медичний працівник просовує кисті рук всередину приготовленого відрізка бинта зі зверненими одна до одної долонями і розтягує бинт.

4. Розтягнутий бинт натягають у вигляді "рукава" на уражену частину тіла.

* 5. Пов´язка потребує додаткової фіксації.

132. Асептика – це:

*1. Сукупність методів і прийомів роботи, спрямованих на запобігання проникненню інфекції в рану, в організм хворого, на створення стерильних умов для всієї хірургічної роботи шляхом використання активних речовин, а також технічних засобів і фізичних факторів.

2. Комплекс організаційно –технічних заходів в хірургії.

3. Система догляду за хворими.

4. Правила дотримання внутрішнього розпорядку в хірургічному відділенні.

5. Комплекс гігієнічних заходів для профілактики розповсюдження внутрішньолікарняної інфекції.

133. Основні шляхи розповсюдження інфекції:

1. Через шкіру.

2. Через лімфатичну систему.

3. Верхні дихальні шляхи.

4. Руки хірурга.

* 5. Екзогенний, ендогенний.

134. Екзогенний шлях розповсюдження інфекції:

1. Інфекція внутрішніх органів.

2. Шлунково – кишковий тракт .

* 3. Повітряно – краплинний, контактний, імплантаційний.

4. Верхні дихальні шляхи.

5. Сечовивідні шляхи.

135. Контактна хірургічна інфекція – це:

* 1. Інфекція, яка потрапила в рану через інструменти, білизну, перев′язний матеріал, руки хірурга.

2. Інфекція, яка потрапила в рану через повітря, пил, краплі рідини.

3. Інфекція, яка потрапила в рану при використанні шовного матеріалу.

4. Інфекція, яка потрапила в рану при статевому контакті.

5. Інфекція, яка потрапила в рану при укусах тварин.

136. В операційному блоці розрізняють зони, окрім:

1. Перша зона – операційні зали і стерилізаційні.

2. Друга зона – приміщення, безпосередньо зв´язані через двері з операційною (передопераційна, наркозна).

3. Третя зона – приміщення для зберігання апаратів, медичних інструментів, кімнати хірурга, медичних сестер.

4. Четверта зона – приміщення, не зв´язане з проходженням через санпропускник або спеціальний шлюз.

* 5. П´ята зона – приміщення для зберігання наркозного апарату, інструментів.

137. Операційний блок – це:

* 1. Самостійно функціонуючий підрозділ, який розміщується в декількох спеціальних приміщеннях в ізольованому крилі, або відсіці хірургічного відділення.

2. Спеціально обладнане приміщення для виконання перев′язок, огляду ран і проведення деяких процедур.

3. Підрозділ, який самостійно працює, розміщений в окремому приміщенні.

4. Кімната для виконання різноманітних маніпуляцій.

5. Кімната для роботи лікарів.

138. Операційний блок складається, за винятком:

1. Власне операційної.

2. Предопераційної.

3. Матеріальної.

4. Кімнати для персоналу.

*5. Маніпуляційної.

139. Вимоги до операційної, окрім:

*1. Вікна повинні бути відкритими.

2. Має бути дуже чистою.

3. Підлога покрита лінолеумом або кахелем.

4. Стіни – кахелем або олійною краскою.

5. Стеля покрита олійною фарбою.

140. Види прибирання в операційній, за винятком:

1. На початку робочого дня - попереднє, поточне

* 2. Вечірнє.

3. Після кожної операції.

4. В кінці робочого дня – заключне.

5. Генеральне.

141. Генеральне прибирання в операційному блоці проводиться:

1. Кожного дня.

*2. 1 раз на тиждень.

3. 2 рази на тиждень.

4. Один раз на 10 днів.

5. Один раз на місяць.

142. Обов'язково носити марлеві маски треба, окрім:

1. В операційній.

2. В перев'язочній.

*3. В ординаторській.

4. В палатах під час епідемії грипу.

5. При виконанні маніпуляцій, пов'язаних з пошкодженням покривних тканин.

143. В марлевій масці повинно бути:

1. 1 шар.

2. 2 шари.

3. 3 – 4 шари.

4. 5 шарів.

5. 7 шарів.

144. Стерилізація – це:

*1. Повне звільнення будь-якого предмета від мікроорганізмів шляхом впливу на нього фізичними або хімічними факторами.

2. Сукупність методів і прийомів роботи, спрямованих на запобігання проникненню інфекції в рану, в організм хворого, на створення стерильних умов для всієї хірургічної роботи шляхом використання активних речовин, а також технічних засобів і фізичних факторів.

3. Комплекс організаційно –технічних заходів в хірургії.

4. Правила дотримання внутрішнього розпорядку в хірургічному відділенні.

5. Комплекс гігієнічних заходів для профілактики розповсюдження внутрішньолікарняної інфекції.

145. Розрізняють наступні методи стерилізації, за винятком:

1. Фізичні, хімічні.

*2. Фізичні, хімічні, біологічні .

3. Обпалювання, кип´ятіння, парою під тиском, гарячим повітрям, променева стерилізація.

4. Газова стерилізація (пари формаліну, окис етилену).

5. Стерилізація розчинами антисептиків.

146. Предстерилізаційна підготовка хірургічних інструментів складається з наступних моментів:

* 1. Знезаражування, миття, висушування, контроль якості предстерилізаційної підготовки.

2. Миття, висушування, контроль якості предстерилізаційної підготовки.

3. Знезаражування, миття, висушування.

4. Знезаражування, миття, висушування, власне стерилізація.

5. Знезаражування, миття, контроль якості предстерилізаційної підготовки.

147. Для знезаражування хірургічних інструментів використовуються наступними дезінфікуючими засобами, за винятком:

1. "Славін" 0,5% розчин на 60хв.

2. Хлорантоїн 0,2% розчин на 30хв.

3. Дезактин 0,2-0,3% р-н на 15 хвилин.

4. Деконекс ФФ 0,25% р-н на 60 хв.

* 5. Хлоргексидин 0,5 – 1,0% р-н на 3 хв.

148. Для контролю якості предстерилізаційної підготовки інструментів використовуються:

1. Для виявлення залишків крові – фенолфталеїнова проба.

2. Для виявлення залишків миючих засобів – бензидинова проба.

3. Для виявлення залишків крові – хлоргексидинова проба.

* 4. Для виявлення залишків крові - бензидинова проба, для виявлення залишків миючих засобів - – фенолфталеїнова проба.

5. Для виявлення залишків миючих засобів – ортотолідинова проба.

149. Стерилізація неріжучих хірургічних інструментів:

1. В сухожаровій шафі при температурі 180 - 200˚С – 30 хвилин.

* 2. В сухожаровій шафі при температурі 180 - 200˚С – 60 хвилин.

3. В сухожаровій шафі при температурі 100 - 150˚С – 120 хвилин.

4. В сухожаровій шафі при температурі 120˚С – 45 хвилин.

5. В сухожаровій шафі при температурі 132 ˚С – 20 хвилин.

150. Стерилізація ріжучих металевих хірургічних інструментів:

*1. Холодний хімічний метод з застосуванням розчинів антисептиків, газова або променева ст.

ерилізація в заводських умовах.

2. У автоклаві під тиском 1,1 атм.

3. Кип′ятіння в дистильованій воді.

4. Замочування у 3% розчині перекису водню.

5. Стерилізація у сухожаровій шафі.

151. Стерилізація гумових і пластмасових інструментів:

1. Холодний хімічний метод з застосуванням розчинів антисептиків.

* 2. У автоклаві під тиском 1,1 атм., променева стерилізація.

3. Кип′ятіння в дистильованій воді.

4. Замочування у 3% розчині перекису водню.

5. Стерилізація у сухожаровій шафі.

152. Стерилізація оптичних інструментів:

1. У автоклаві під тиском 1,1 атм., променева стерилізація.

2. Кип′ятіння в дистильованій воді.

3. Замочування у 3% розчині перекису водню.

4. Стерилізація у сухожаровій шафі.

* 5. Газова, хімічна стерилізація.

153. Марлеві туруни, салфетки, шарики готуються:

* 1. Марлю розрізати на однакові шматки, краї завернути всередину,скласти в декілька разів.

2. Простерилізувати марлю.

3. Краї марлі завернути всередину виробу.

4. Марлю прасувати гарячою праскою.

5. Марлю пропитати лікарською рідиною.

154. Операційна білизна – це:

1. Простирадла, піжами, капці.

* 2. Хірургічні халати, простирадла, рушники, маски, шапочки, бахіли.

3. Хірургічні халати.

4. Рушники,маски.

5. Шапочки, бахали.

155. Бікс Шиммельбуша – це:

* 1. Металева коробка з кришкою боковими отворами, які зачиняються рухливою смужкою.

2. Металева коробка для стерилізації хірургічних інструментів.

3. Спеціальний мішок для зберігання перев´язного матеріалу.

4. Металічний сейф для зберігання медикаментів.

5. Основна складова частина автоклаву.

156. Види укладки перев´язного матеріалу, операційної білизни в бікс:

1. Щільна.

2. Рихла.

3. Універсальна.

*4. Універсальна, цілеспрямована, видова.

5. Цілеспрямована.

157. Автоклав – це:

1. Апарат для стерилізації гарячою водою.

2. Апарат для стерилізації гарячим повітрям (сухим жаром).

3. Апарат для стерилізації за допомогою хімічних препаратів.

4. Апарат для стерилізації полум′ям.

* 5. Апарат для стерилізації парою під тиском.

158. При роботі автоклаву під тиском 1 атм. і температурі пари 120˚ С, час стерилізації:

1. 45 хвилин.

* 2. 1 година.

3. 20 хвилин.

4. 2 години.

530 хвилин.

159. При роботі автоклаву під тиском 2 атм, температура пари і час стерилізації:

1. 120˚С - 20 хвилин.

2. 128˚С – 30 хвилин.

3. 140˚С – 15 хвилин.

4. 119˚С – 45 хвилин.

*5. 132˚ С – 20 хвилин.

160. Бокові отвори в біксі зачиняються:

1. Перед розміщенням біксу в стерилізатор.

2. На спеціальному столику для стерильних біксів.

* 3. Після закінчення стерилізації на краю стерилізаційної камери.

4. Після використання всього матеріалу в біксі.

5. Зовсім не закриваються.

161. Сучасні методи контролю стерильності матеріалу в біксі:

1. Індикатори парової стерилізації ІПС – 132/20, ІПС - 120/4 5.

*2. Бактеріологічний.

3. Мікуліча.

4. Бензойна кислота з фуксином.

5. Мочовина.

162. Закритий бікс зберігає стерильність предметів, що перебувають в ньому, протягом:

1. 24 годин.

*2. 72 годин.

3. 48 годин.

4. 120 годин.

5. 92 годин.

163. Для хімічної дезинфекції операційного поля використовують такі речовини, за винятком:

1. 2% розчин хлораміну.

2. Йодопірон, йодонат.

* 3. Гібітан (0,5% розчин хлоргексидину біглюконату).

4. 70% етиловий спирт.

5. Кутасепт.

164. Правило Філончікова – Гроссіха, окрім:

1. Обробка шкіри проводиться безпосередньо перед обмеженням стерильною білизною.

2. Місцеве знеболення проекції розрізу шкіри.

3. Обробка шкіри проводиться безпосередньо перед розрізом.

4. Періодично під час операції.

5. Перед накладанням швів на шкіру і після нього.

165. Брити волосся на операційному полі необхідно:

1. Дома, перед надходженням в стаціонар.

2. За добу до операції.

* 3. Гоління шкіри не раніше, ніж за шість годин до операції.

4. За дві доби до операції.

5. В операційній, безпосередньо перед операцією.

166. Мікрофлора на руках буває:

1. Стрептококи, стафілококи, менінгококи.

* 2. Резидентна (постійна), транзиторна (тимчасова), тимчасово резидентна.

3. Гонококи, кишкова паличка.

4. Анаероби, протей, бактероїди.

5. Палочка правця, дифтерії, вірус сказу.

167. Мета хірургічної антисептики рук:

1. Тримати руки хірурга в чистоті.

2. Профілактика контактної хірургічної інфекції.

*3. Розірвати ланцюг передачі інфекції шляхом знищення транзиторної і зменшення кількості резидентної мікрофлори.

4. Профілактика імплантаційної інфекції.

5. Для захисту рук медичного персоналу .

168. Загальні вимоги до рук хірурга, окрім:

1. Нігті чисті, коротко обрізані.

2. Нігті не повинні покриватися лаком.

3. Доглянута, здорова шкіра рук.

4. Відсутність запальних захворювань, ран, виразок, опіків.

*5. Можна носити кільця,браслети, годинники.

169. Хто повинен проводити хірургічну антисептику рук ?

1. Вся операційна бригада.

*2. Хірург і його асистент.

3. Операційна сестра.

4. Санітарка, операційна сестра.

5. Хірург, санітарка.

170. Коли проводиться хірургічна антисептика рук ?

1. Перед кожною маніпуляцією.

* 2. Перед кожним операційним втручанням.

3. Після накладання пов'язки.

4. Після надягання стерильного халату.

5. Перед обробкою операційного поля.

171. Етапи хірургічної антисептики рук:

1. Миття під проточною водою, надівання рукавичок.

2. Обробка антисептиком, дублення шкіри.

* 3. Очищення, антисептична обробка, захист.

4. Обробка антисептиком, надівання рукавичок.

5. Захист, антисептична обробка, очищення.

172. Сучасна методика підготовки рук хірурга до операції, окрім:

* 1. Миття рук у тазику з 0,5% розчином нашатирного спирту.

2. Миття рук під проточною водою 2 – 5 хвилин з емульсією Бактолін Базік.

3. Ретельно висушити руки за допомогою стерильного рушника.

4. Обробка рук антисептиком Стериліум 10мл – 5 хвилини.

5. Надівання стерильних рукавичок.

173. Під час миття рук у теплій проточній воді треба дотримуватися такої послідовності:

1. Спочатку мити передпліччя, потім долоні.

2. Спочатку мити пальці, нігті та проміжки між пальцями, потім просуватися вгору до в/3 передпліччя, кисті тримати догори.

3. Спочатку мити долоні, потім передпліччя, пальці.

4. Пальці, передпліччя, суглоби.

* 5. Спочатку мити пальці, нігті та проміжки між пальцями, потім просуватися вгору до в/3 передпліччя, кисті тримати вниз.

174. Для підготовки рук хірурга за методом Спасокукоцького – Кочергіна використовується:

* 1. “Тройной” розчин.

2. 0,5% розчин хлоргексидину біглюконату.

3. 0,5% розчин нашатирного спирту

4. 70˚ спирт.

5. Розчин сулеми.

175. Руки спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату можна обробляти:

1. 5 – 6 хвилин.

2. 10 хвилин.

3. 1 – 2 хвилини.

* 4. 3 хвилини

5. 15 хвилин.

176. Розчин хлоргексидину для обробки рук перед операцією застосовується у концентрації :

1. 2% водяний.

*2. 0,5 - 1% спиртовий.

3. 1,5% спиртовий.

4. 0,5% водяний.

5. 2% спиртовий.

177. У випадку пошкодження рукавички під час операції необхідно:

1. Надіти зверху цілу рукавичку.

2. Перев'язати місце проколу ниткою.

3. Не звертати на це уваги.

*4. Зняти пошкоджену рукавичку і надіти цілу стерильну.

5. Зняти рукавичку і продовжувати операцію без рукавичок.

178. Імплантаційна хірургічна інфекція – це:

1. Інфекція, яка потрапила в рану через інструменти, білизну, перев′язний матеріал, руки хірурга.

2. Інфекція, яка потрапила в рану через повітря, пил, краплі рідини.

* 3. Інфекція, яка потрапила в рану при використанні шовного матеріалу, дренажів, зондів, протезів, металевих конструкцій.

4. Інфекція, яка потрапила в рану при статевому контакті.

5. Інфекція, яка потрапила в рану при укусах тварин.

179. Види шовного матеріалу, за винятком:

1. Природного і штучного походження.

2. Що розсмоктується і не розсмоктується.

3. З різною будовою нитки.

4. Травматичний та атравматичний.

*5. Спеціальний.

180. Шовний матеріал природного походження:

*1. Шовк, бавовняна нитка, кетгут.

2. Капрон, лавсан, дакрон.

3. Фторлон, поліестер.

4. Поліамід.

5. Капрон, лавсан.

181. Шовний матеріал, що розсмоктується:

1. Шовк, капрон.

2. Лавсан.

3. Поліестер.

4. Фторлон.

*5. Кетгут, вікрил.

182. Способи стерилізації шовного матеріалу:

1. Парою під тиском.

* 2. Променева стерилізація в заводських умовах.

3. Кип´ятіння.

4. Газова стерилізація (пари формаліну, окис етилену).

5. Стерилізація розчинами антисептиків.

183. Стерилізація протезів, конструкцій, трансплантатів:

* 1. Найбільш ефективна променева стерилізація в заводських умовах.

2. Парою під тиском.

3. Кип´ятіння.

4. Газова стерилізація (пари формаліну, окис етилену).

5. Стерилізація розчинами антисептиків.

184. Госпітальна інфекція – це:

1. Інфекція, яка потрапила в рану через інструменти, білизну, перев′язний матеріал, руки хірурга.

2. Інфекція, яка потрапила в рану через повітря, пил, краплі рідини.

3. Інфекція, яка потрапила в рану при використанні шовного матеріалу, дренажів, зондів, протезів, металевих конструкцій.

4. Інфекція, яка потрапила в рану при статевому контакті.

* 5. Це захворювання або ускладнення, розвиток яких пов´язаний з інфікуванням хворого, що відбулося під час перебування у стаціонарі, у тому числі і в хірургічному, при проведенні лікувально-діагностичного процесу.

185. Характерні риси госпітальної інфекції, за винятком:

1. Збудники стійкі до основних антибіотиків і антисептичних засобів.

* 2. Збудники чутливі до основних антибіотиків і антисептичних засобів.

3. Збудники зазвичай – стафілокок, клебсієли, кишкова паличка, протей.

4. Виникає у ослаблених в результаті хвороби і операції пацієнтів.

5. Часто виникають масові ураження одним штамом мікроорганізму.

186. Основні шляхи профілактики госпітальної інфекції, за винятком:

1. Скорочення доопераційного ліжко –дня.

2. Рання виписка із стаціонару з наступним контролем загоєння рани вдома або в поліклініці.

* 3. Щеплення.

4. Зміна антисептичних засобів і антибіотиків, які використовуються, під контролем мікробного моніторингу відділення.

5. Раціональне призначення антибіотиків.

187. Шляхи ВІЛ- інфікування в хірургії, за винятком:

1. Безпосередньо з кров´ю хворого через пошкодження шкіри рук.

2. Через проколи, порізи під час виконання оперативних втручань або маніпуляцій.

3. Через непошкоджену шкіру в разі попадання на неї крові чи біологічної рідини хворого.

* 4. Через повітря,пил, краплі рідини.

5. Через непошкоджені слизові оболонки в разі попадання на них крові чи біологічної рідини хворого.

188. Заходи при пораненнях, контактах з кров´ю ВІЛ-інфікованого або хворого на СНІД, за винятком:

1. Зняти рукавички робочою поверхнею всередину, видавити кров з рани.

2. Ушкоджене місце обробити одним із дезінфектантів (3% розчином перекису водню, 70% етиловим спиртом)

3. Ретельно вимити руки з милом під проточною водою, потім протерти 70% етиловим спиртом, на рану накласти лейкопластирну пов´язку, надіти напальчник.

4. Терміново повідомити керівництво лікувально-профілактичної установи про аварію для її реєстрації та проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції.

* 5. Зняти рукавичку і ретельно вимити руки з милом.

189. Заходи при попаданні крові або біорідини ВІЛ-інфікованого або хворого на СНІД на слизові оболонки очей:

*1. Промити водою, закапати 30% розчином альбуциду.

2. Промити водою.

3. Закапати 30% розчином альбуциду.

4. Протерти сухим ватним тампоном.

5. Промити 3% розчином перекису водню.

190. Антисептика – це:

*1. Вчення про способи,засоби,умови, механізми пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів у рані, патологічному вогнищі або організмі хворого в цілому.

2. Комплекс організаційно –технічних заходів в хірургії.

3. Система догляду за хворими.

4. Правила дотримання внутрішнього розпорядку в хірургічному відділенні.

5. Комплекс гігієнічних заходів для профілактики розповсюдження внутрішньолікарняної інфекції.

191. Розрізняють наступні види антисептики, за винятком:

1. Механічна антисептика.

2. Фізична антисептика.

* 3. Змішана антисептика.

4. Хімічна антисептика.

5. Біологічна антисептика.

192. До механічної антисептики відносяться наступні міроприємства, за винятком:

1. Туалет рани.

2. Первинна хірургічна обробка рани.

3. Розтин гнійників, пункція абсцесів.

* 4. Дренування рани.

5. Вторинна хірургічна обробка ран.

193. 96% етиловий спирт, високі концентрації фенолів, галогенів мають протимікробний механізм:

* 1. Деструктивний.

2. Окисний.

3. Мембраноатакуючий.

4. Антиметаболічний.

5. Антимембранний.

194. Перекис водню, калію перманганат мають протимікробний механізм:

1. Деструктивний.

* 2. Окисний.

3. Мембраноатакуючий.

4. Антиметаболічний.

5. Антимембранний.

195. Поверхнево-активні речовини (ПАР), антибіотики мають протимікробний механізм:

1. Деструктивний.

2. Окисний.

*3. Мембраноатакуючий.

4. Антиметаболічний.

5. Антимембранний.

196. Туалет рани проводиться, за винятком:

1. При будь-якій перев´язці.

2. Знімають просочену рановим вмістом пов´язку.

3. Обробляють шкіру навколо рани, знімаючи при цьому відшарований епідерміс, сліди ранового ексудату, залишки креолу.

4. Пінцетом або затискачем з марлевою кулькою видаляють гнійний ексудат, інфіковані згустки крові, вільно лежачі некротичні тканини.

*5. Розсічення вузьких ходів і каналів.

197. Первинна хірургічна обробка рани проводиться, за винятком:

1. Шляхом висічення країв, стінок і дна рани разом зі сторонніми предметами і зонами некрозу

2. Дозволяє перетворити інфіковану рану в стерильну.

* 3. Обробляють шкіру навколо рани, знімаючи при цьому відшарований епідерміс, сліди ранового ексудату, залишки креолу.

4. Видаляються всі тканини, які торкалися нестерильних предметів і зовнішнього середовища.

5. Основний метод лікування свіжоінфікованої рани.

198. До фізичної антисептики відноситься, окрім:

1. Використання гігроскопічного перев'язного матеріалу.

2. Гіпертонічний розчин, дренування.

* 3. Туалет рани.

4. Ультразвук, лазер.

5. Сорбенти, промивання ран.

199. До групи галоїдів відносяться, за винятком:

1. 1- 5% спиртова настойка йоду.

2. Йодинол.

3. Хлорамін.

*4. Етиловий спирт.

5. Йодонат, йодопірон.

200. До солей тяжких металів відносяться речовини:

* 1. Нітрат серебра, оксид цинку.

2. 0,5% розчин перманганату калію.

3. 1% р-н брильянтового зеленого.

4. 3% розчин перекису водню.

5. Розчин Люголя.

201. До барвників відносяться:

1. Розчин Ріванолу.

*2. 1% р-н брильянтового зеленого, 1% р-н метиленового синього.

3. Розчин фурациліну 1: 5000.

4. Формалін.

5. Борна кислота.

202. 3% розчин перекису водню і 0,5% р-н перманганату калію відносяться:

* 1. До групи окислювачів.

2. Галоїдів.

3. Барвників.

4. Спиртів.

5. Кислот.

203. До антисептиків рослинного походження відносяться:

*1. 1% спиртовий р-н хлорофіліпту, ектерицид.

2. Метронідазол.

3. Трипсин.

4. Пеніцилін.

5. Поліміксин.

204. Фурацилін, фурадонін, фурагін відносяться до:

1. Окислювачів.

2. Солей тяжких металів.

*3. Похідні нітрофурану.

4. До галоїдів.

5. Сульфаніламідів.

205. Сульфаніламідні препарати, окрім:

1. Стрептоцит, етазол.

2. Бісептол.

3. Сульфодіметоксин.

*4. Фурацилін.

5. Сульфален.

206. Біологічна антисептика – це:

*1. Методи знищення мікроорганізмів за допомогою фармакологічних препаратів біологічного походження прямої і опосередкованої дії.

2. Розтин гнійників, пункція абсцесів.

3. Вторинна хірургічна обробка ран.

4. Використання ультразвуку, лазеру.

5. Застосування сорбентів, промивання ран.

207. Біологічна антисептика прямої дії – це використання препаратів:

1. Вакцин, анатоксинів.

* 2. Антибіотиків.

3. Вітамінотерапія.

4. Тималін, продигіозан.

5. Інтерферон, інтерлейкін.

208. Біологічна антисептика опосередкованої дії – це використання препаратів:

1. Антибіотиків.

2. Протеолітичних ферментів.

*3. Вакцини, анатоксини.

4. Лікувальні сироватки.

5. Гама-глобуліни.

209. Антибіотики – це:

* 1. Речовини, що є продуктом життєдіяльності мікроорганізмів або отримані синтетичним шляхом, які пригнічують ріст і розвиток певних груп інших мікроорганізмів.

2. Вакцини, анатоксини.

3. Інтерферон, інтерлейкін.

4. Лікувальні сироватки.

5. Гама-глобуліни.

210. Поверхневий шлях введення антибіотиків – це:

* 1. Промивання ран.

2. Введення в черевну, грудну порожнину.

3. Внутрішньом´язове, внутрішньовенне введення.

4. Ендолімфатичне введення.

5. Пероральний прийом.

211. Ускладнення антибіотикотерапії, за винятком:

1. Алергічні реакції.

2. Токсична дія – проявляється в порушенні функції нирок, печінки, слуху.

3. Дисбактеріоз.

* 4. Абсцеси, флегмони.

5. Формування стійких штамів мікроорганізмів.

212. До антибіотиків захищених амінопеніцилінів відносяться:

*1. Амоксиклав, аугментин.

2. Амікацин, гентаміцин.

3. Офлоксацин, ципрінол.

4. Лінкоміцин, кліндаміцин.

5. Цефтриаксон, цефотаксим

213. До антибіотиків – цефалоспоринів відносяться:

1. Метронідазол, метрогіл.

2. Ванкоцин, таргоцид.

* 3. Цефотаксім, цефтазидим.

4. Меронем, тіенам

5. Амікацин, гентаміцин.

214. До антибіотиків – фторхінолонів відносяться:

1. Амоксиклав, аугментин.

2. Амікацин, гентаміцин.

*3. Офлоксацин, ципрінол.

4. Лінкоміцин, кліндаміцин.

5. Цефтриаксон, цефотаксим

215. До антибіотиків – карбапенемів

* 1. Імінем, меронем.

2. Тетрациклін.

3. Фортум.

4. Зінацеф.

5. Метронідазол, метрогіл.

216. Пасивна імунізація – це:

* 1. Введення в організм хворого препаратів, що містять готові антитіла, за рахунок чого підвищується антимікробний титр плазми крові.

2. Методи і речовини, стимулюючі стійкість організму до впливу мікроорганізмів.

3. Введення в організм хворого препаратів, які регулюють співвідношення Т- і В- лімфоцитів, що стимулюють фагоцитоз, функцію лімфоцитів і посилюють бактерицидну активність крові.

4. Кварцування, ультрафіолетове і лазерне опромінення крові.

5. Вітамінотерапія, повноцінне харчування.

217. Препарати для пасивної імунізації:

1. Антибіотики.

2. Інтерферон, інтерлейкін.

3. Тималін.

4. Вітаміни.

*5. Протигангренозна сироватка, бактеріофаги.

218. Методи стимуляції неспецифічної резистентності:

* 1. Кварцування, ультрафіолетове і лазерне опромінення крові.

2. Введення нативної плазми донорів.

3. Застосування специфічних гамаглобулінів.

4. Введення протиправцевої сироватки

5. Застосування протигангренозної сироватки, бактеріофагів.

219. Препарати, які стимулюють неспецифічний імунітет:

1. Антибіотики.

2. Інтерферон, інтерлейкін.

* 3. Тималін, Т- активін.

4. Вітаміни.

5. Протигангренозна сироватка, бактеріофаги.

220. Препарати, які стимулюють специфічний імунітет:

* 1. Стафілококовий і правцевий анатоксин.

2. Антибіотики.

3. Інтерферон, інтерлейкін.

4. Тималін, Т- активін.

5. Вітаміни.

1. Основні ознаки злоякісної пухлини:

1. Посилення проліферації клітин, які оточують пухлину.

2. Інвазивний ріст і метастазування.

3. Експансивний ріст і метастазування.

4. Утворення сполучнотканинної капсули.

5. Повна незалежність від регуляторних стимулів організму.

2. При раковій трансформації клітини відбувається:

1. Зміна генотипу і фенотипу клітин.

2. Зростання числа мітохондрій у клітинах.

3. Порушення диференціювання клітин.

4. Порушення гістогенезу тканин.

5. Все перераховане вище.

3. У гістологічному плані передрак це:

1. Дисплазія.

2. Метаплазія.

3. Анаплазія.

4. Гіпоплазія.

5. Гіперплазія.

4. Облігатний передрак переходить у рак:

1. Завжди.

2. Дуже часто.

3. Іноді.

4. Дуже рідко.

5. Ніколи.

5. У цей час провідною є наступна теорія канцерогенезу:

1. Гормональна.

2. Інфекційна.

3. Мутаційно-генетична.

4. Вірусно-генетична.

5. Теорія онкогену.

6. Анаплазія - це:

1. Посилення проліферації клітин.

2. Розпад пухлини.

3. Зниження проліферації клітин.

4. Передракова трансформація клітин.

5. Ракова трансформація кліток.

7. Крайнім проявом дедиференціації клітин пухлини

є втрата ними:

1. Видоспецифічності.

2. Органоспецифічності.

3. Гістоспецифічності.

4. Антигенів гістосумісності.

5. Здатності до багатошарового росту.

8. Скірром називається пухлина:

1. Проростаюча всі шари органу.

2. Вражаюча орган тотально.

3. З перевагою клітинних елементів над стромою.

4. З перевагою строми над клітинними елементами.

5. З рівними взаєминами строми і клітинних елементів.

9. Саркомою називається пухлина:

1. Зі сполучної тканини.

2. З епітеліальної тканини.

3. З мезенхіми.

4. Змішаної будови.

5. Коли неможливо з'ясувати її походження.

10. Раком називається пухлина:

1. Високодиференційована.

2. Зі сполучної тканини.

3. З мезенхіми.

4. Низькодиференційована.

5. З епітеліальної тканини.

11. Метастази - це:

1. Проростання пухлини в інші органи.

2.Поширення пухлини уздовж судинно-нервових пучків.

3. Вихід пухлини за межі органа.

4. Вростання пухлини в кості.

5. Пухлинний ріст в лімфовузлах і віддалених від первинного

вогнища органах і тканинах.

12. Пухлина здатна давати метастази тільки з моменту:

1. Початку її розпаду.

2.формування в ній судин.

3. Досягнення великих розмірів.

4. Виявлення пухлинних клітин у крові.

5. Появи ракової інтоксикації.

13. Саркоми метастазують переважно:

1. Гематогенним шляхом.

2. Лімфогенним шляхом.

3. Уздовж судинно-нервового пучка.

4. Імплантаційним (контактним) шляхом.

5. Змішаним шляхом.

14. Останній бар'єр на шляху метастазування:

1. Лімфатичні вузли.

2. Імунні клітини крові.

3. Тканьові макрофаги.

4. Імунні клітини, інфільтруючі тканини навколо пухлини.

5. Природні клітини-кілери.

15. Рак метастазує переважно:

1. Гематогенним шляхом.

2. Лімфогенним шляхом.

3. Уздовж судинно-нервового пучка.

4. Імплантаційним шляхом.

5. Проростаючи в суміжні структури.

16. Комплексним методом лікування є:

1. Операція + рентгенотерапія.

2. Операція + гамма-терапія.

3. Променева терапія + кріодеструкція пухлини + операція.

4. Кріодеструкція пухлини + променева терапія.

5. Хіміотерапія + операція і (або) променева терапія.

17. Ціль абластики:

1. Профілактика попадання пухлинних клітин у рану і судини.

під час операції.

2. Видалення пухлини і її метастазів у межах здорових тканин.

3. Як можна більше повне знищення первинної пухлини будь-яким доступним методом.

4. Максимально повне видалення віддалених метастазів.

5. Знищення пухлинних клітин, які залишилися або могли залишитися в рані.

18. Ціль антибластики:

1. Профілактика влучення пухлинних клітин у кровоносне русло під час операції.

2. Профілактика розсіювання пухлинних клітин по рані під час операції.

3. Знищення пухлинних клітин, які залишилися або могли залишитися в рані.

4. Як можна більше повне видалення всієї пухлини.

5. Як можна більше повне видалення віддалених метастазів пухлини.

19. Операція називається радикальною, якщо:

1. Первинна пухлина вилучена з дотриманням правил абластики й антибластики, але є віддалений метастаз не більше 1 см. у діаметрі.

2. Первинна пухлина вилучена в одному блоці з регіонарними лімфовузлами, де є множинні метастази.

3. Пухлина внутрішніх органів вилучена з дотриманням правил абластики і антибластики без регіонарного лімфатичного апарата.

4. Пухлина вилучена в межах здорових тканин одним блоком с регіонарним лімфатичним апаратом з дотриманням правил абластики і антибластики.

5. Первинна пухлина вилучена з дотриманням правил абластики, але при патогістологічному дослідженні є пухлинний ріст по лінії резекції.

20. Канцеремія - це:

1. Наявність токсинів пухлини в крові.

2. Процес метастазування в лімфовузли.

3. Показник наявності віддалених метастазів.

4. Наявність пухлинних клітин у крові.

5. Показник ступеня злоякісності пухлини.

21. Необхідну дозу цитостатика при лікуванні раку розраховують виходячи з:

1. Віку хворого.

2. Площі поверхні тіла хворого.

3. Розміру і маси пухлини.

4. Маси тіла хворого.

5. Гістологічної форми пухлини.

22. До дії іонізуючого випромінювання найбільш чутливі:

1. Пухлинні клітини.

2. Нормальні клітини.

3. Клітини в гіпоксії.

4. Тканини з гарним кровопостачанням і парціальним тиском кисню.

5. Некротичні тканини.

23. Максимальні розміри пухлини при III стадії раку:

1. До 1 см у діаметрі.

2. До 2 см у діаметрі.

3. До 5 см у діаметрі.

4. Пухлина будь-якого розміру з ураженням лімфатичних вузлів.

5. Пухлина будь-якого розміру з віддаленими метастазами.

24. Клінічна група II означає, що:

1. Є підозра на рак.

2. У хворого передракове захворювання.

3. Хворий має потребу в спеціальному лікуванні.

4. Хворий перебуває в ремісії або видужав.

5. Хворий має потребу в симптоматичному лікуванні.

25. У випадку саркоми III клінічна група означає, що:

1. Розміри пухлини більше 5 см у діаметрі.

2. Хворий вилікуваний.

3. Хворому показане симптоматичне лікування.

4. Така категорія не використовується.

5. Хворий потребує оперативного лікування.

26. При злоякісній пухлині лікар має право поставити остаточний діагноз тільки на підставі даних:

1. Макроскопічного дослідження пухлини.

2. Рентгенологічного дослідження хворого органа.

3. Гістологічного дослідження біоптата або видаленої пухлини.

4. Комп'ютерної томографії ураженої частини тіла і зон метастазування.

5. Лікар сам вирішує на підставі чого ставити діагноз.

27. Основними властивостями доброякісної пухлини є:

1. Інвазивний ріст і чіткі межі.

2. Метастазування винятково тільки в лімфовузли.

3. М'яка консистенція при нечітких межах.

4. Експансивний ріст і чіткі межі.

5. Експансивний ріст при нечітких межах.

28. Синдром малих ознак є достовірним:

1. Показанням до обстеження хворого для уточнення діагнозу.

2. Ранньою ознакою наявності злоякісної пухлини.

3. Пізньою ознакою наявності злоякісної пухлини

4. Абсолютним аргументом на користь онкологічної патології.

5. Відносним аргументом на користь онкологічної патології.

29. До синдрому малих ознак не відносяться скарги на:

1. Нудоту і блювоту.

2. Втрату інтересу до життя і швидка стомлюваність.

3. Зниження ваги.

4. Часті простудні захворювання.

5. Наявність анемії.

30. Символ Т у міжнародній класифікації злоякісних пухлин характеризує:

1. Метастази в печінку.

2. Первинну пухлину.

3. Метастази в регіонарні лімфатичні вузли.

4. Метастази в юкстарегіонарні лімфатичні вузли.

5. Ступінь диференціації пухлини.

31. Символ "б" після стадії у вітчизняній класифікації означає:

1. Наявність метастазів у регіонарні лімфатичні вузли.

2. Відсутність метастазів у регіонарні лімфатичні вузли.

3. Поширення пухлини на суміжні структури.

4. Наявність віддалених метастазів.

5. Канцеремію.

32. Віддалені метастази і рецидиви після оперативного лікування злоякісних пухлин найчастіше виявляються:

1. Через 5 років.

2. Через півроку.

3. Через 10 років.

4. Протягом перших п'яти років.

5. Операція гарантує стійке одужання.

33. Рання діагностика пухлин можлива тільки при використанні:

1. Ядерно-магнітного резонансу.

2. Комп'ютерної томографії.

3. Ультразвукового сканування.

4. Цілеспрямованого онкоскринингу.

5. Всіх перерахованих вище досліджень.

34. До постійних характеристик пухлинного процесу відноситься:

1. Клінічна група.

2. ТNM.

3. Т і N.

4. М.

5. все вищевказане.

35. Клінічна група IV означає, що:

1. Є підозра на рак.

2. У хворого передракове захворювання.

3. Хворий потребує спеціального лікування.

4. Хворий перебуває в ремісії або видужав.

5. Хворий потребує симптоматичного лікування.

36. Клінічна група III означає, що:

1. Є підозра на рак.

2. У хворого передракове захворювання.

3. Хворий потребує спеціального лікування.

4. Хворий перебуває в ремісії або видужав.

5. Хворий потребує симптоматичного лікування.

37. Клінічна група II-А означає, що:

1. Є підозра на рак.

2. У хворого передракове захворювання.

3. Хворий потребує хірургічного лікування.

4. Хворий перебуває в ремісії або видужав.

5. Хворий потребує симптоматичного лікування.

38. Клінічна група I-А означає, що:

1. Є підозра на рак.

2. У хворого передракове захворювання.

3. Хворий потребує спеціального лікування.

4. Хворий перебуває в ремісії або видужав.

5. Хворий потребує симптоматичного лікування.

39. Клінічна група I-Б означає, що:

1. Є підозра на рак.

2. У хворого передракове захворювання.

3. Хворий має потребу в спеціальному лікуванні.

4. Хворий перебуває в ремісії або видужав.

5. Хворий потребує симптоматичного лікування.

40. Клінічна група II означає, що:

1. Хворий потребує хірургічного лікування.

2. У хворого передракове захворювання.

3. Хворий потребує спеціального лікування.

4. Хворий перебуває в ремісії або видужав.

5. Хворий потребує симптоматичного лікування.

41. При опроміненні грудної клітини спостерігається:

1. Слабкість.

2. Пригнічення кровотворення.

3. Нудота і блювота.

4. Порушення сну.

5. Дисфагія.

42. Яка з перерахованих пухлин доброякісна?

1. Аденома гіпофіза.

2. Базаліома.

3. Карциноід.

4. Хондросаркома.

5. Аденокарцинома шлунка.

43. Яка з перерахованих пухлин злоякісна?

1. Фіброаденома молочної залози.

2. Аденома білявушної залози.

3. Карциноід червоподібного відростка.

4. Лейоміома шлунка.

5. Поліп товстого кишечника.

44. Яка з перерахованих злоякісних пухлин не метастазує:

1. Аденокарцинома товстого кишечника.

2. Базаліома.

3. Карциноід.

4. Хондросаркома.

5. Аденокарцинома шлунка.

45. Яка з перерахованих доброякісних пухлин має інфільтративний ріст:

1. Ліпома.

2. Фіброма.

3. Гемангіома.

4. Лімфангіома.

5. Десмоід.

46. До облігатного передраку не відноситься:

1. Хвороба Боуэна.

2. Гемангіома.

3. Меланоз Дюбрея.

4. Еритроплазія Кейра.

5. Успадкований поліпоз шлунка.

47. Хімічним канцерогеном не є:

1. Бензпірен.

2. Афлотоксин.

3. Бетадин.

4. Пергідрофенантрен.

5. Діоксин.

48. Для візуалізації пухлини легені використовують методи дослідження:

1. Клінічні, лабораторні.

2. Діагностичні операції.

3. Спірографія.

4. Ультразвукове дослідження.

5. Флюорографія, рентгенографія, КТ.

49. Для візуалізації пухлини молочної залози використовують методи дослідження:

1. Клінічні, лабораторні.

2. Діагностичні операції.

3. Спірографія.

4. Ультразвукове дослідження і мамографія.

5. Флюорографія, рентгенографія, КТ.

50. Для візуалізації пухлини шлунка використовують методи дослідження:

1. Клінічні, лабораторні.

2. Діагностичні операції.

3. Фіброезофагогастродуоденоскопія, гастрографія, КТ із контрастуванням.

4. Ультразвукове дослідження.

5. Флюорографія, рентгенографія, КТ.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]