Вимоги основних природоохоронних законів україни та керівних документів (витяги)

Основний Закон України "Конституція України"

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. – ст. 13.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. – ст. 14.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави. – ст. 16.

Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування заданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля. – ст. 50.

Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки. – ст. 66.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"

Основним законом, який регулює екологічні відносини в Україні, є Закон "Про охорону навколишнього природного середовища", прийнятий Верховною Радою 25 червня 1991 р. В Законі встановлені принципи охорони навколишнього природного середовища. Закон закріплює екологічні права і обов'язки громадян України та визначає повноваження Верховної та місцевих Рад народних депутатів, органів управління (Кабінету Міністрів України, виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад народних депутатів) в галузі охорони навколишнього природного середовища. Визначає поняття екологічної безпеки та заходи щодо її забезпечення, екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об'єктів, про застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин. Закон передбачає заходи охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами. В Законі дано поняття зон надзвичайних екологічних ситуацій (екологічної катастрофи та підвищеної екологічної небезпеки).

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки для життєдіяльності людини - невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища України в інтересах нинішнього i майбутніх поколінь.

Громадяни України зобов’язань:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права i законні інтереси інших суб’єктів;

г) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. – ст. 12.

Рішення Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України з питань, що віднесені до його компетенції, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій i можуть бути оскаржені у судовому порядку. – ст. 20.

Державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами народних депутатів та їх виконавчими i розпорядчими органами, Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. – ст. 35.

Нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. – ст. 37.

Плата за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основа нормативів плати i лімітів їх використання. Нормативи плати за використання природних ресурсів, а також порядок її стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України. – ст. 43.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основа лімітів викидів i скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище i розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва. Порядок встановлення нормативів плати i стягнення платежів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України. – ст. 44.

Екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей. – ст. 50.

При проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дню нових i реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих i впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об’єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися виловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин i відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища i здоров'я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дню повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням i пристроями для очищення викидів i скидів, а також приладами контролю за кількістю i складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Забороняється введення в дню підприємств, споруд та інших об’єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог i виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення). – ст. 51.

Підприємства, установи, організації та громадяни повинні вживати ефективних заходів щодо зменшення обсягів утворення та по знешкодженню, переробці, безпечному складуванню або захороненню виробничих, побутових, інших відходів.

Складування, зберігання або розміщення відходів дозволяється лише при наявності спеціального дозволу на визначених місцевими Радами народних депутатів територіях в межах встановлених ними лімітів з додержанням санітарних i екологічних норм способом, що забезпечує можливості їх подальшого господарського використання i безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей. – ст. 55.

Підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво i постачання пального для них, зобов’язань розробляти i здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й палива, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Виробництво i експлуатація транспортних та інших пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається.

Керівники транспортних організацій та власники транспортних засобів несуть відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин i гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту. – ст. 56.

При проведенні фундаментальних та прикладних наукових, науково-дослідних i дослідно-конструкторських робіт обов'язково повинні враховуватися вимоги охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання i відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. – ст. 57.

Вимоги екологічної безпеки щодо військових, оборонних об’єктів та військової діяльності

Вимоги екологічної безпеки, встановлені для розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації об’єктів щодо обмеження негативного впливу на навколишнє природне середовище хімічних, фізичних i біологічних факторів, а також інші вимоги, передбачені цим Законом та іншим законодавством України, повною мірою поширюються на військові та оборонні об'єкти, а також об'єкти органів внутрішніх справ та державної безпеки.

Вимоги екологічної безпеки повинні додержуватись також при дислокації військових частин, проведенні військових навчань, маневрів, переміщенні військ i військової техніки, крім випадків особливих ситуацій, що оголошуються відповідно до законодавства України.

Державний контроль за додержанням вимог екологічної безпеки щодо військових, оборонних об’єктів та військової діяльності на території України здійснюється відповідно до цього Закону та іншого законодавства України. – ст. 58.

При проектуванні й експлуатації господарських та інших об’єктів, діяльність яких може шкідливо впливати на навколишнє природне середовище, розробляються i здійснюються заходи щодо запобігання аваріям, а також ліквідації їх шкідливих екологічних наслідків.

У разі аварії, що спричинила забруднення навколишнього природного середовища, підприємства, установи, організації зобов’язані негайно приступити до ліквідації її наслідків. Одночасно посадові особи або власники підприємств, керівники установ i організацій зобов’язані повідомляти про аварію i заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, виконавчому комітетові місцевої Ради народних депутатів, спеціально уповноваженим державним органам управління в галузі охорони навколишнього природного середовища i використання природних ресурсів та населенню. – ст. 66.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні в:

а) порушенні права громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

б) порушенні норм екологічної безпеки;

в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;

г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

д) фінансуванні, будівництві i впровадженні у виробництво нових технологій i устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів;

є) допущенні наднормативних, аварійних i залпових викидів i скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;

з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

и) порушенні строків внесення платежів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

i) невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища та вчиненні опору їх представникам;

й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших видів відходів;

к) невиконанні вимог охорони території та об’єктів природо-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин i рослин, занесених до Червоної книги України;

л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

м) приниженні честі i гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя i здоров'я.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища згідно з рішеннями їх управлінських органів позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково. – ст. 68.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. – ст. 69.

Адміністративна та кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення i злочини встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України. – ст. 70.

Закон України "Про охорону атмосферного повітря"

Закон, прийнятий 16 жовтня 1992 р., спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення i поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

Закон встановлює екологічні стандарти і нормативи в галузі охорони атмосферного повітря, екологічної безпеки атмосферного повітря (гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів для кожного стаціонарного та пересувного джерела викиду, граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів).

Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря i гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів або іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря по кожній із забруднюючих речовин та фактору фізичного чи біологічного впливу.

Проекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел розробляються підприємствами, установами та організаціями i затверджуються органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України i Міністерства охорони здоров'я України. Ці проекти погоджуються з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. - ст. 8.

Підприємства, установи i організації, діяльність яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря, шкідливим впливом фізичних та біологічних факторів на нього зобов’язані:

здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання умов i вимог, передбачених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив;

вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин i зниження шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів;

забезпечувати безперебійну ефективну роботу i підтримання у справному стані споруд, устаткування i апаратури для очищення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;

здійснювати контроль за обсягом i складом забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря, i рівнями іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;

мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій i несприятливих метеорологічних умов та вживати заходи для ліквідації причин та наслідків забруднення атмосферного повітря.

Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об’єктів. – ст. 12.

Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки за дозволами, які видаються органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Обсяги цих викидів визначаються на основі нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря. – ст. 13.

При виникненні таких надзвичайних екологічних ситуацій керівники підприємств, установ i організацій зобов’язані негайно у встановленому порядку повідомити про це органи, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря i вжити заходів щодо охорони атмосферного повітря та ліквідації причин i наслідків його забруднення. – ст. 17.

Підприємства, установи i організації, відповідно до міжнародних угод, зобов’язані скорочувати i в подальшому повністю припинити виробництво i використання хімічних речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар, а також скорочувати викиди дiоксиду вуглецю та інших речовин, накопичення яких у атмосферному повітрі може призвести до негативних змін клімату. – ст. 18.

Виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів i установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах перевищує нормативи або рівні шкідливого впливу фізичних факторів, забороняються. – ст. 19

Підприємства, установи та організації, а також громадяни зобов’язане додержувати правил транспортування, зберігання i застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, щоб не допустити забруднення атмосферного повітря. – ст. 20.

Складування, зберігання або розміщення виробничого, побутового сміття та інших відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря пилом, шкідливими газоподібними речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, допускається лише при наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування територіях у межах встановлених ними лімітів з додержанням нормативів екологічної безпеки i при можливості їх подальшого господарського використання. Не допускається спалювання зазначених відходів на території підприємств, установ, організацій i населених пунктів. Власники або уповноважені ними органи управління підприємств, установ i організацій зобов’язані забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне повітря, на підприємства, що використовують їх як сировину, або на спеціальні звалища. – ст. 22.

При визначенні місць забудови, проектуванні будівництва i реконструкції підприємств, споруд та інших об’єктів, що впливають на стан атмосферного повітря, проводиться погодження з органами, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря, та іншими органами відповідно до законодавства України. – ст. 26.

Забороняється будівництво та введення в експлуатацію нових, реконструйованих підприємств, споруд та інших об’єктів, які не відповідають вимогам щодо охорони атмосферного повітря. – ст. 27.

Використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення здійснюється підприємствами i організаціями відповідно до розроблених ними нормативів на підставі дозволів, що видаються Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. – ст. 30.

Використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення з перевищенням встановлених обсягів забороняється. – ст. 31.

Лiмiти викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря встановлюються для підприємств органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України у формі видачі дозволів на викиди. Гранично допустимі рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря встановлюються органами Міністерства охорони здоров'я України. – ст. 34.

Платежі за викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та за інші шкідливі впливи на нього стягуються з підприємств, установ i організацій. Стягнення платежів не звільняє від відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря. – ст. 35.

Контроль у галузі охорони атмосферного повітря спрямовується на забезпечення додержання вимог законодавства про охорону i використання атмосферного повітря всіма державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами. – ст. 38.

Державний контроль у галузі охорони i використання атмосферного повітря здійснюється:

місцевими органами державної виконавчої влади;

Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та його органами на місцях;

Мiнiстерством охорони здоров'я України та його органами на місцях у частині додержання нормативів екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу) та інших правил i нормативів, спрямованих на попередження негативного впливу на здоров'я людей;

Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України та її органами на місцях у частині додержання нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки;

іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України. – ст. 39.

Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями, іншими органами в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона шкідливо впливає або може вплинути на стан атмосферного повітря. – ст. 40.

Державному обліку підлягають:

об'єкти, які шкідливо впливають або можуть вплинути на стан атмосферного повітря;

обсяги атмосферного повітря, що використовується як сировина основного виробничого призначення;

види i обсяги шкідливих речовин, що викидаються у атмосферне повітря;

види i розміри шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря. – ст. 42.

Правопорушеннями у галузі охорони атмосферного повітря є:

порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;

перевищення лімітів та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря;

перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря;

викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів;

здійснення незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду i клімат;

впровадження відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин i матеріалів, а також закупівля у зарубіжних країнах i експлуатація технологічного устаткування, транспортних засобів та інших об’єктів, які не відповідають встановленим вимогам щодо охорони атмосферного повітря;

порушення правил складування i утилізації промислових та побутових відходів, транспортування, зберігання i застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, що спричинило забруднення атмосферного повітря;

проектування i будівництво об’єктів з порушенням норм i вимог щодо охорони i використання атмосферного повітря;

невиконання розпоряджень та приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони та використання атмосферного повітря;

відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, джерела забруднення, а також приховування або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря.

Особи, винні у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря, несуть відповідальність згідно актів законодавства України. – ст. 44.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати збитки, заподіяні порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України. – ст. 45.

Закон України "Про природно-заповідний фонд України"

Закон, прийнятий 16 червня 1992 р., визначає правові основи організації, охорони і використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів і об'єктів. До природно-заповідного фонду належать природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділенні з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Природно-заповідний фонд охороняється у відповідності з цим законом, як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

"Земельний Кодекс України"

Кодекс, прийнятий 13 березня 1992 р., регулює охорону і раціональне використання земель. В цьому Кодексі встановлено три форми власності на землю: державна, колективна і приватна. Право на одержання земельної ділянки у приватну власність за плату або безоплатно мають громадяни України. Земельні ділянки можуть надаватися в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Земельний Кодекс встановив переважне надання земель для потреб сільського господарства з метою забезпечення раціонального використання родючих земель.

Охорона цінних і продуктивних земель (ріллі, ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, земель природоохоронного, рекреаційного призначення, курортів та ін.) досягається встановленням особливого порядку їх вилучення для державних і громадських потреб: тільки як виняток, за рішенням Верховної Ради України. Вилучення особливо цінних продуктивних земель, земель науково-дослідних сільськогосподарських установ, заповідників, національних, дендрологічних та меморіальних парків, поховань та аргеологічних пам'яток не допускається.

З метою охорони земель Земельний Кодекс встановлює обов'язків власників земельних ділянок і землекористувачів:

використовувати землю ефективно і відповідно до цільового призначення;

підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки внаслідок своєї господарської діяльності;

здійснювати захист земель від водної і вітрової ерозії, забруднення, заболочення, засолення та інших процесів руйнування, для збереження і підвищення родючості землі.

При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в дію нових та реконструйованих об'єктів і споруд повинно передбачатися додержання екологічних та санітарних вимог щодо охорони земель.

В разі порушення вимог земельного законодавства (самовільного заняття земельних ділянок, псування, забруднення земель, невиконання вимог природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництва і введення в експлуатацію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, та інших) наступає адміністративна, кримінальна або цивільна (відшкодування заподіяної шкоди) відповідальність згідно із законодавством України.

Закон України "Про тваринний світ"

Закон, прийнятий 3 березня 1993 р., регулює відносини з охорони і відтворення тваринного світу.

Тваринний світ є одним з основних компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення i виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової i лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Об'єктами тваринного світу є:

хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) i безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкiрi та інші) тварини в усьому їх видовому i популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані природної волі;

частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо);

залишки викопних тварин;

нори, хатки. лігва, мурашники, боброві загати та інше житло i споруди тварин.

Об'єкти тваринного світу, а також місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, інші території, що є середовищем перебування об’єктів тваринного світу, підлягають охороні. – ст. 3.

Основні вимоги та принципи охорони, раціонального використання i відтворення тваринного світу.

Під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання i відтворення тваринного світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середовище перебування тварин i стан тваринного світу, повинно забезпечуватися додержання таких основних вимог i принципів:

збереження умов існування видового i популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі;

недопустимість погіршення середовища перебування, шляхів мiграцiї та умов розмноження диких тварин;

збереження цілісності природних угруповань тварин;

додержання науково обґрунтованих нормативів i лімітів використання об’єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення;

раціональне використання корисних властивостей i продуктів життєдіяльності диких тварин;

платність за спеціальне використання об’єктів тваринного світу;

регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров'я населення i відвернення заподіяння шкоди природі та народному господарству;

врахування висновків екологічної експертизи щодо народногосподарських об’єктів, які можуть впливати на стан тваринного світу. – ст. 7.

Спеціальне використання тваринного світу в порядку ведення мисливського i рибного господарства здійснюється з наданням підприємствам, установам, організаціям i громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водоймами.

Спеціальне використання тваринного світу здійснюється лише за спеціальними дозволами, що видаються в порядку, який визначається Кабінетом Мiнicтрiв України. – ст. 12.

Спеціальне використання об’єктів тваринного світу здійснюється за плату.

Порядок визначення плати та пільги щодо платежів за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлюються Кабінетом Міністрів України. – ст. 27.

Зміст охорони тваринного світу.

Охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання об’єктів тваринного світу.

Охорона тваринного світу передбачає комплексний пiдхiд до вивчення стану, розробки i здійснення заходів щодо охорони та поліпшення всієї екологічної системи, в якій перебуває i складовою частиною якої є тваринний світ. – ст. 31.

Відповідальність за порушення законодавства України в галузі охорони, використання i відтворення тваринного світу.

Порушення законодавства України в галузі охорони, використання i відтворення тваринного світу тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову i кримінальну відповідальність. – ст. 58.

"Лісовий кодекс України"

Кодекс, прийнятий 21 січня 1994 р., регулює відносини з охорони і відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей та підвищення їх продуктивності, раціонального використання лісів з метою задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.

В Лісовому кодексі визначені основні завдання, вимоги і зміст організації лісового господарства, критерії поділу лісів на дві групи за їх екологічним і господарським значенням; встановлені порядок та види загального і спеціального використання лісових ресурсів, права і обов'язки лісокористувачів; порядок охорони і захисту лісів; плата за використання лісових ресурсів, економічне стимулювання охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Відповідальність (дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну) за порушення лісового господарства несуть особи, винні в:

незаконному вирубанні та пошкодженні дерев і чагарників;

порушенні вимог пожежної безпеки в лісах, знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, внаслідок забруднення лісу хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами та іншими видами шкідливого впливу;

порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства;

знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу тощо.

"Кодекс України про надра"

Кодекс, прийнятий 24 липня 1994 р., регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб суспільства у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища при користуванні надрами.

Кодекс визначає поняття про надра, порядок і види користування надрами, права і обов'язки користувачів надр; встановлює плату за користування надрами, основні вимоги в галузі охорони надр. Такими вимогами, зокрема, є:

забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування;

раціональне вилучення і використання корисних копалин і наявних в них компонентів;

недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;

охорони родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку та ін.

В Кодексі про надра встановлений перелік правопорушень законодавства про надра, які тягнуть за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України:

самовільне користування надрами;

порушення норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;

вибіркове вироблення багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних витрат запасів корисних копалин;

наднормативних втрат i погiршеннi якості корисних копалин при їх видобуванні;

пошкодження родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;

невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна i навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;

знищенні або пошкодженні геологічних об’єктів, що становлять особливу наукову i культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських i геодезичних знаків;

незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублiкатiв проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр i розробці родовищ;

невиконанні вимог щодо проведення гірничих виробок i свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок i свердловин на час консервації.

Законодавчими актами України може бути встановлено відповідальність й за інші порушення законодавства про надра. – ст. 65.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах i порядку, встановлених законодавством України. – ст. 67.

"Водний кодекс України"

Кодекс, прийнятий 6 червня 1995 р., регулює відносини з охорони водних ресурсів.

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку i соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного i рослинного світу i є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва i зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки i додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного i виховного впливу, сприятиме формуванню водноекологічного правопорядку i забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Контроль за використанням i охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства. – ст. 18.

Державний контроль за використанням i охороною вод та відтворення водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.

Порядок здійснення державного контролю за використанням i охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства. – ст. 19.

Державний облік водокористування здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність тощо. Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачам звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою.

Форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються Мiнiстерством статистики України за поданням Державного комітету України по водному господарству та за погодженням з Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. – ст. 25.

Організаційно-економiчнi заходи щодо забезпечення раціонального використання i охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають:

1) видачу дозволів на спеціальне водокористування;

2) встановлення нормативів плати i розмірів платежів за забір води та скид забруднюючих речовин;

3) встановлення нормативів плати i розмірів платежів за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту;

4) надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідходних, безвідходних, енерго- i ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води;

5) відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства. – ст. 29.

Плата за спеціальне водокористування справляється з метою забезпечення раціонального використання i охорони вод та відтворення водних ресурсів i включає плату за забір води з водних об’єктів та за скидання в них забруднюючих речовин.

Розмір плати за забір води з водних об’єктів визначається на основі нормативів плати, фактичних обсягів забору води та встановлених лімітів на забір води.

Розмір плати за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів плати, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.

Нормативи плати за спеціальне водокористування i порядок стягнення таких платежів встановлюється Кабінетом Міністрів України. – ст. 30.

Для задоволення питних i господарсько-побутових потреб населення використовуються води, якісні характеристики яких відповідають встановленим державним стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування i санітарним нормам.

Водоспоживачi мають право вимагати від власника вод (водопостачальника) відомості про якість питної води.

У разі невідповідності якісних характеристик цих вод встановленим стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування i санітарним нормам їх використання припиняється за рішенням державних органів санітарного нагляду. – ст. 58.

Пiдземнi води питної якості повинні використовуватися у першу чергу для задоволення потреб питного i господарсько-побутового водопостачання населення, а також харчової промисловості та тваринництва. – ст. 61.

Скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов’язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони:

1) можуть бути використані у системах оборотного, повторного i послідовного водопостачання;

2) містять цiннi відходи, що можуть бути вилучені;

3) містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кiлькостi, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів;

4) містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації;

5) містять токсичні речовини та збудники iнфекцiйних захворювань;

6) за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи;

7) призводять до підвищення температури води водного об'єкта більш ніж на три градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в лiтнiй період;

8) є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення i знезараження.

Скидати стiчнi води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо) забороняється. – ст. 70.

У разі перевищення встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин скидання стічних вод у поверхневі водні об'єкти може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) чи припинено в порядку, встановленому законодавством. - ст. 71.

Для створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення i вичерпання, знищення навколоводних рослин i тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ i інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки. – ст. 87.

Зони санітарної охорони.

З метою охорони водних об’єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних i оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об’єктів встановлюються місцевими Радами народних депутатів на їх території за погодженням з державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Режим зон санітарної охорони водних об’єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України. – ст. 93.

Забороняється введення в дію:

1) нових i реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об’єктів, не забезпечених пристроями i очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню i засміченню вод або їх шкiдливiй дії, та за відсутності необхідної вимірювальної апаратури, що здійснює облік об’ємів забору i скидання води;

2) зрошувальних i обводнювальних систем, водосховищ i каналів – до проведення передбачених проектами заходів, що запобігають затопленню, підтопленню, заболоченню, засоленню земель i ерозії грунтiв, а також забрудненню поверхневих та підземних вод скиданням із зрошувальних систем;

3) осушувальних систем – до повної готовності водоприймачів та інших споруд відповідно до затверджених проектів;

4) водозабірних споруд без рибозахисних пристроїв та облаштованих відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів;

5) гiдротехнiчних споруд - до повної готовності пристроїв для пропускання паводкових вод i риби відповідно до затверджених проектів;

6) експлуатаційних свердловин на воду без оснащення їх водорегулюючими та контрольно-вимірювальними пристроями.

Наповнення водоймища до здійснення передбачених проектами заходів щодо підготовки його ложа забороняється. – ст. 98.

Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об'єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов’язані забезпечувати охорону вод від забруднення i засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин. – ст. 101.

Підприємства, установи, організації i громадяни України, а також іноземні юридичні i фізичні особи та особи без громадянства, зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах i порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від плати за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації заподіяних шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства. – ст. 111.

Відповідальність посадових осіб щодо порушення природоохоронного законодавства України

Згідно з діючим законодавством України (Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України) посадові особи (в т.ч. військовослужбовці), винні в порушенні вимог природоохоронного законодавства України, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

З метою поліпшення охорони навколишнього природного середовища та посилення відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства постановою Верховної Ради України № 81/96-ВР від 6.03.96 р. внесено зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу та до закону Української РСР "Про охорону навколишнього природного середовища" тощо.

Закон України "Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України з питань охорони навколишнього природного середовища"

Доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтями:

Забруднення i засмічення територіальних i внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних i внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, якщо одержання такого дозволу передбачено законодавством України, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неповідомлення адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин з судна або іншого плавучого засобу, повітряного судна, платформи чи іншої штучно спорудженої в морі конструкції, а у випадках скидання з метою поховання - i органу, який видає дозволи на таке скидання, одразу після здійснення або в ході здійснення такого скидання, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб судна або іншого плавучого засобу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. – ст. 59¹.

Знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень вздовж берегів річок, каналів, навколо водних об’єктів, гiдротехнiчних споруд, на смугах відводу автомобільних доріг, залізниць та інших захисних лісових насаджень, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,4 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,6 до 1,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. – ст. 65¹.

Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків у смугах відводу автомобільних доріг i залізниць, а також опалого листя у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,2 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,4 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 0,6 до 1,7 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,9 до двох з половиною неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. – ст. 77¹.

Порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери i атмосферних явищ у господарських цілях, – тягне за собою накладення штрафу від 0,6 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. – ст. 78¹.

Виготовлення, збут заборонених знарядь добування об’єктів тваринного або рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції, – тягнуть за собою накладення штрафу від 0,2 до 0,9 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією цих знарядь, матеріалів та засобів для їх виготовлення. – ст. 85¹.

Експлуатація на водних об'єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням, якщо його наявність передбачена відповідними нормативами, або з неефективно працюючим рибозахисним обладнанням, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,4 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,6 до 1,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. – ст. 86¹.

Порушення порядку придбання чи збуту об’єктів тваринного або рослинного світу, – тягне за собою накладення штрафу від 0,2 до 0,6 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією об’єктів тваринного або рослинного світу чи без такої.

Ті самі дії, вчинені щодо об’єктів тваринного або рослинного світу, які перебували в межах територій чи об’єктів природно-заповідного фонду, занесених до Червоної книги України або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України, – тягнуть за собою накладення штрафу від 0,4 до 1,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією об’єктів тваринного або рослинного світу чи без такої.

Порушення правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах, - тягне за собою накладення штрафу від 0,2 до 0,6 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією об’єктів тваринного або рослинного світу чи без такої. – ст. 88¹.

Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними, – тягне за собою накладення штрафу від 0,2 до 0,9 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією колекції або без такої. – ст. 88².

Невиконання правил i норм у процесі створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,6 до 1,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,9 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання правил i норм екологічної безпеки у процесі виробництва, зберігання, транспортування, використання, знешкодження, ліквідації, захоронення мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,9 до 1,7 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 1,3 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. – ст. 90¹.

Впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій i систем, речовин i матеріалів, що не відповідають встановленим нормативам екологічної безпеки та іншим вимогам щодо охорони навколишнього природного середовища, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,2 до 0,6 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,4 до 0, 9 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Перевищення затверджених лімітів та нормативів використання природних ресурсів – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,1 до 1,7 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,2 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. – ст. 91.

Ряд статей у Кодексі викладено у новій редакції:

Порушення вимог пожежної безпеки в лісах, – тягне за собою накладення штрафу на громадян до 0,4 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лесах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян i на посадових осіб – до чотирьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення граничних нормативів утворення забруднюючих речовин під час експлуатації технологічного устаткування, споруд i об’єктів, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 0,6 до 1,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Перевищення гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря або шкідливий фізичний чи біологічний вплив на атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів у випадках, коли необхідність одержання такого дозволу передбачена законодавством, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 0,6 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. – ст. 78.

Порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання промислових i побутових відходів, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,4 до 0,9 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,6 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. – ст. 82.

Порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів i агрохiмiкатiв, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,6 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,9 до двох з половиною неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. – ст. 83.

Порушення правил полювання, рибальства, здійснення інших видів спеціального використання об’єктів тваринного світу, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,2 до 0,6 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією рушниць та інших знарядь i засобів вчинення правопорушення, які є особистою власністю порушника, та незаконно добутих об’єктів тваринного світу чи без такої i на посадових осіб – від 0,4 до 0,9 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією рушниць та інших знарядь i засобів вчинення правопорушення, які є особистою власністю порушника, та незаконно добутих об’єктів тваринного світу чи без такої.

Грубе порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами), – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,9 до 1,7 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією рушниць та інших знарядь i засобів вчинення правопорушення, які є особистою власністю порушника, та незаконно добутих об’єктів тваринного світу чи без такої або позбавлення права полювання на строк до трьох років з конфіскацією рушниць та інших знарядь i засобів вчинення правопорушення, які є особистою власністю порушника, та незаконно добутих об’єктів тваринного світу чи без такої i на посадових осіб – від 1,3 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь i засобів вчинення правопорушення, які є особистою власністю порушника, та незаконно добутих об’єктів тваринного світу чи без такої. – ст. 85.

Порушення вимог щодо охорони середовища перебування i шляхів мiграцiї, переселення, аклiматизацiї та схрещування диких тварин, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,4 до 0,9 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,6 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Невжиття заходів щодо запобігання загибелі диких тварин, погіршенню середовища їх перебування та умов мiграцiї або добування диких тварин, які зазнають лиха, – тягне за собою накладення штрафу від 0,6 до 1,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. – ст. 87.

Незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об’єктів тваринного i рослинного світу, в т.ч. зоологічних i ботанічних колекцій, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від 0,4 до 0,9 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією цих об’єктів або без такої i на посадових осіб – від 0,6 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією або без такої.

Ті самі дії щодо видів тварин i рослин, занесених до Червоної книги України або охорона i використання яких регулюється відповідними міжнародними договорами України, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 0,9 до 1,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією або без такої i на посадових осіб – від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об’єктів або без такої. – ст. 88.

Жорстке поводження з тваринами, їх мордування або вчинення інших дій, що призвели до їх мучення, каліцтва чи загибелі, – тягнуть за собою накладення штрафу від 0,4 до 0,9 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. – ст. 89.

Порушення умов оселення видів тварин та зростання рослин, занесених до Червоної книги України, незаконне вилучення з природного середовища рослин, занесених до Червоної книги України, невиконання вимог наданих дозволів на вилучення з природного середовища та здійснення інших видів використання тварин i рослин, занесених до Червоної книги України, а також порушення умов утримання тварин i рослин цих видів у ботанічних садах, дендрологічних та зоологічних парках, інших спеціально створених умовах, що призвело до їх загибелі, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 0,2 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією незаконно добутого i на посадових осіб – від 0,6 до 1,7 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян конфіскацією незаконно добутого. – ст. 90.

Здійснення в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об’єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження i ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 0,2 до 1,7 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з конфіскацією знарядь i засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої i на посадових осіб – від 0,6 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь i засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої. – ст. 91.

Знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, квітників та інших об’єктів озелення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озелення, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 0,2 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,6 до 1,7 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. – ст. 153.

Невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної та ядерної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов’язків, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 0,4 до 0,6 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i на посадових осіб – від 0,9 до 1,3 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. – ст. 188.

Забруднення рік, озер, водосховищ, каналів, ставків, тимчасових водостоків, джерел та інших водних об’єктів, підземних вод неочищеними та незнезараженими стічними водами, покидьками та відходами промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств, установ та організацій, продуктами виробництва, пально-мастильними матеріалами, сировиною, а так само забруднення атмосферного повітря промисловими та іншими шкідливими речовинами, якщо розмір заподіяних збитків, розрахованих на основі відповідних нормативних актів, затверджених у встановленому порядку, перевищує п’ятсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Ті самі дії, якщо вони призвели до захворювання людей, масового знищення об’єктів тваринного i рослинного світу або розмір заподіяних збитків, розрахованих на основі відповідних нормативних актів, затверджених у встановленому порядку, перевищує тисячу мінімальних розмірів заробітної плати. – ст. 228.

Крім того, згідно з чинним законодавством України посадові особи i громадяни, які винні в порушенні природоохоронного законодавства України, притягуються до адміністративного стягнення та кримінальної відповідальності відповідними органами нагляду.