Питання та завдання для самоперевірки, повторення

1. Назвіть джерела забруднення атмосфери у органах ДПСУ.

2. Які основні заходи щодо зниження викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря?

3. Як впливає людський фактор на зниження рівня негативного впливу експлуатації автотранспорту на довкілля?

4. Назвіть технічні та експлуатаційні заходи зниження токсичності вихлопів транспорту.

5. Ким видається дозвіл на гранично допустимі викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та на який термін?

6. Ким встановлюються ліміти викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря?

7. Які основні джерела забруднення водних ресурсів у органах ДПСУ?

Тема 4. Ноосфера. Від зародження концепції до стратегії гармонійного розвитку. Організаційні аспекти діяльності органів дпсу щодо охорони навколишнього середовища Зміст теми

1. Сучасні підходи до ідеї ноосфери.

2. Проблеми гармонійного розвитку України.

3. Екологоекономічні основи природокористування.

4. Організаційні аспекти роботи органів ДПСУ щодо охорони навколишнього середовища

Основні поняття теми: ноосфера, гармонійний розвиток, базові принципи екорозвитку, глобалізація способу життя, біотична регуляція навколишнього середовища, соціально-еколого-економічна стратегія, економіка природокористування, діяльність Державної прикордонної служби України з питань екологічної безпеки.

Після вивчення теми Ви повинні:

знати:

• основну концепцію ноосфери;

• головні пріоритети гармонійного розвитку України;

• еколого-економічні основи природокористування;

• організаційно-правові заходи органів Державної прикордонної служби щодо охорони навколишнього природного середовища;

вміти:

• назвати базові принципи екорозвитку;

• назвати основні ноосферні ідеї В. Вернадського;

• визначити загальну основу концепції гармонійного розвитку України;

• дати визначення поняттю «природокористування»;

• назвати основні положення «тез» К. Петрова;

• дати опис заходив щодо керівництва всіма роботами в органах охорони кордону щодо виконання планів охорони навколишнього природного середовища шляхом скорочення й ліквідації забруднення на основі неухильного дотримання природоохоронного законодавства;

ознайомитися:

• з діяльністю «зелених»;

• з альтернативними сценаріями майбутнього людства.

ВСТУП

Початок третього тисячоліття людство змушене зустрічати новим сплеском загострення суперечностей між різними країнами і народами, між різними партіями і конфесіями, розростанням екологічної, економічної та соціальної криз як у різних регіонах планети, так і в глобальному масштабі. Ці явища е нащадком вичерпання соціально-економічних форм розвитку суспільства в межах нинішніх природно-ресурсних і екологічних умов. Дедалі більша кількість людей і держав відчуває гострий дефіцит не тільки якісних харчових продуктів, а і якісної води, чистого повітря, енергетичних, земельних, біологічних та інших ресурсів. Адже за підрахунками деяких вчених (В. Котляков та ін.) за останні сто років ресурсоспоживання людства збільшилося майже в 100 разів. Вперше в історії людства ресурсна і біологічна кризи досягли біосферних меж і виникла загроза існуванню цивілізації. Вперше перед людством постало завдання глобального масштабу, від правильного розв'язання якого у майбутньому залежатиме життя наших нащадків. Спільне для всіх завдання – зберегти біосферу як середовище спільного існування.

Ця глобальна проблема змушує консолідуватися всі країни для пошуків реалізацій нових шляхів и розв'язання, для переходу на новий, екологічний стереотип мислення, який активно формується і який певною мірою виражає стратегія екологічно збалансованого розвитку. При цьому кожна країна повинна мати свій національний шлях сталого соціально-еколого-економічного збалансованого безпечного розвитку. Країна як європейська держава проголосила свої наміри щодо вибору сталого розвитку як стратегічної мети XXI ст.

Поняття "сталий розвиток" іде остаточно не визначено і продовжує обговорюватися. Автори пропонують прийняття визначення "гармонійний розвиток", ідо значно точніше підходить і відповідає сутності процесів розвитку, який бачать екологи і яким має піти людство, ніж такі поняття, як "сталий", "стійкий", "стабільний", "усталений", "збалансований", "соціально-еколого-економічно збалансований" розвиток тощо, якими користуються сьогодні українські вчені, політики і публіцисти. У слові "гармонійний" всі ці поняття об’єднані. Адже гармонія – це порядок і єдність у різноманітті, це узгодженість, зв'язки за законами країн і порядку, найкраща організованість. У давньогрецькій філософії гармонія – організованість космосу на противагу хаосу, злагоджене поєднання протилежних елементів світу. До речі, іде піфагорійці вважали, ідо кожна людина повинна виконувати свій обов'язок, зберігаючи гармонію світу.

Національний шлях України до гармонійного розвитку, по-перше, ґрунтується на критичному усвідомленні сучасної ноосферної ідеї як системотворчої теоретичної бази сталого розвитку, по-друге, на реальному врахуванні сучасних зовнішніх і внутрішніх загроз національним інтересам держави.

За такого системного підходу гармонійний розвиток можна розглядати як стратегічну мету національної безпеки України у геополітичному, європейському та національному вимірах, а розробка і реалізація Концепції гармонійного розвитку України має здійснюватися поетапно, поступально (стабілізація, перехід, досягнення).

Перш за все, необхідно визначитися з теоретичною і методологічною базою гармонійного розвитку, згідно з ноосферною ідеєю і особливостями тенденції розвитку України (теорія гармонійного розвитку).

По-друге, необхідно розробити Національну стратегію забезпечення стабільності національної безпеки України. Одним із геополітичних пріоритетів і стратегічною метою слід визначити гармонійний розвиток як гарантію сталості національної безпеки суспільства, держави.

I, по-третє, необхідно визначити концептуальні засади переходу України до гармонійного розвитку з урахуванням наслідків попередніх кроків.

Термін "гармонізація" взаємовідносин людини і природи, "гармонійний розвиток" вживали багато відомих вчених-природничників і раніше, особливо – вчені гуманітарії, дослідники соціально-екологічних проблем. Ним користувалися і В. Вернадський, М. Реймерс, М. Моісєєв та ін. Його вживають і українські вчені (М. Кисельов, В. Крисаченко, В. Загорській, В. Кухар, І. Лукінов та ін.).

Останнім часом вчені світу, яким не байдужа майбутня доля людства, почали глибоко вивчати закони розвитку Природи, біосфери, складні взаємозв’язки п живих і неживих компонентів, місце і роль людини а біосфері, почали активно шукати шляхи виходу з тих кризових ситуацій, у яких опинилася наша цивілізації на початку XXI ст. З'явилася велика кількість концепцій розвитку людства, у яких пропонуються нові форм и його поведінки, діяльності, ставлення до Природи і и ресурсів. Розробляються и пропонуються до реалізації нові форми розвитку соціально-економічних систем, удосконалюються теорії систем з огляду на особливості розвитку біологічної компоненти за сучасних умов.