Структура правовідносин:

1. Суб’єкти

2. Об’єкт

3. Зміст

Суб’єкти – всі фізичні і юридичні особи, які вступають між собою у відносини, врегульовані правом

Об’єкт правовідносин – все те, з приводу чого вони виникають та існують (поведінка людини, інформація, речі матеріального світу, гроші, документи, стани, продукти інтелектуальної творчості).

Зміст правовідносин – суб’єктивні права та юридичні обов’язки, пов’язані з їхнім існуванням.

Правоздатність – це здатність мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки в тій або іншій сфері.

Дієздатність – це здатність суб’єкта набувати і самостійно реалізовувати свої юридичні права і обов’язки.

Дієздатність буває:

• Мінімальна (часткова дієздатність малолітньої особи. Котра характеризується надзвичайно обмеженим набором можливостей, щодо реалізації юридичних прав та обов’язків (до 14 років))

• Неповна (дієздатність неповнолітніх осіб, яка характеризується ширшими, але неповними можливостями щодо реалізації юридичних прав і обов’язків(від 14-18 років))

• Повна (передбачає максимальні можливості особи в реалізації своїх юридичних прав і обов’язків(якій є 18 років)

• Обмежена (являє собою результат зменшення обсягу прав і обов’язків передбачених повною, неповною або частковою дієздатністю)

Види обмеження дієздатності:

1. Обмеження за законом (закріплюється нормативно-правовим актом та поширюється на певну категорію осіб)

2. Обмеження за рішенням суду (встановлюється рішенням суду та має персоніфікований характер, поширюється на конкретних осіб)

Деліктоздатність – це здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинене нею правопорушення.

• Повна (особа може бути притягнута до відповідальності за всі види правопорушень)

• Неповна

25. Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії): Правова держава: поняття та основні характеристики.

Правова́ держа́ва – форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить закону. У правовій державі всі державні органи й громадяни однаковою мірою відповідальні перед законом; реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на (законодавчу, виконавчу, судову).

Ідея правової держави спрямована на обмеження влади (чинності) держави правом; на встановлення правління законів, а не людей; на забезпечення безпеки людини в його взаємодіях з державою

Основні ознаки правової держави:

1. Здійснення державної влади відповідно до принципу її поділу на законодавчу, виконавчу, судову з метою не допустити зосередження всієї повноти державної влади в або одних руках, виключити її монополізацію, узурпацію однією особою, органом, соціальною верствою, що закономірно веде до "жахаючого деспотизму" (Ш. Монтеск'є).

2. Наявність Конституційного Суду - гаранта стабільності конституційного ладу - органа, що забезпечує конституційну законність і верховенство Конституції, відповідність їй законів і інших актів законодавчої й виконавчої влади.

3. Верховенство закону й права, що означає: жоден орган, крім вищого представницького (законодавчого), не вправі скасовувати або змінювати прийнятий закон.Всі інші нормативно-правові акти (підзаконні) не повинні суперечити закону. У випадку ж протиріччя пріоритет належить закону.Самі закони, які можуть бути використані як форма легалізації сваволі (прямій протилежності права), повинні відповідати праву, принципам конституційного ладу. Юрисдикцією Конституційного Суду чинність неправового закону підлягає призупиненню, і він направляється в Парламент для перегляду.

4. Зв'язаність законом рівною мірою як держави в особі його органів, посадових осіб, так і громадян, їхніх об'єднань. Держава, що видала закон, не може саме його й порушити, що протистоїть можливим проявам сваволі, свавілля, уседозволеності з боку бюрократії всіх рівнів.

5. Взаємна відповідальність держави й особистості:

особистість відповідальна перед державою, але й держава не вільно від відповідальності перед особистістю за невиконання взятих на себе зобов'язань, за порушення норм, що надають особистостей права.

6. Реальність закріплених у законодавстві основних прав людини, прав і свобод особи, що забезпечується наявністю відповідного правового механізму їхньої реалізації, можливістю їхнього захисту найбільш ефективним способом - у судовому порядку.

7. Реальність, дієвість контролю й нагляду за здійсненням законів, інших нормативно-правових актів, слідством чого є довіра людей державним структурам, обіг для дозволу сугубо юридичних суперечок до них, а не, наприклад, у газети, на радіо й телебачення.

8. Правова культура громадян - знання ними своїх обов'язків і прав, уміння ними користуватися; поважне відношення до права, що протистоїть "правовому нігілізму" (віра в право чинності й невір'я в чинність права).