Завдання тлумачення норм права:

1. З’ясування первинної мети норми права та забезпечення точного і правильного розуміння її змісту.

2. Роз’яснення її сенсу всім зацікавленим суб’єктам.

3. Забезпечення її обґрунтованої та одноманітної організації.

Способи (методи) тлумачення норм права – сукупність прийомів аналізу правових норм, розкриття їхнього змісту з метою практичної реалізації.

1. Мовне (лінгвістичне) тлумачення – полягає у з’ясування змісту правових норм шляхом аналізу її тексту на основі закону філософії. Основні аспекти мовного тлумачення:

1. З’ясування використаних у нормі понять.

2. При його здійсненні уточнюється значення розділових знаків, єднальних і протиставних сполучників, що містяться у правовій нормі.

3. Аналіз граматичної форми іменників, прикметників, дієслів та інших частин мови.

4. Аналіз граматичної структури тексту, вивчення взаємозалежності та взаємозв’язку всіх речень, котрі формують зміст норми права.

2. Системне тлумачення – полягає у з’ясуванні завдань і змісту певної норми, шляхом зіставлення з іншими нормами права. 3. Логічне – з’ясування сенсу нормативно правового акту на підставі правил з формальної логіки. 4. Історико-політичне – аналітичний процес, в ході якого сенс норми визначається з урахуванням історичних і політичних обставин її прийняття. Види тлумачення норм:

1) Залежно від того, ким було дано роз’яснення змісту певної юридичної норми (органом влади чи будь-ким іншим):

Офіційне – роз’яснення змісту та мети юридичної норми дане суб’єктом влади в межах його законних повноважень та обов’язкове для врахування всіма, хто застосував відповідну норму. Неофіційне – роз’яснення норми права приватними суб’єктами, органами чи посадовими особами не уповноваженими давати офіційне тлумачення. Воно носить рекомендаційний характер.

2) За сферою дії:

Нормативне – офіційне роз’яснення юридичної норми розраховане на всі випадки її застосування та обов’язкове для всіх суб’єктів правовідносин. Казуальне – являє собою офіційне роз’яснення змісту норми права з приводу розгляду конкретної справи.

Нормативне тлумачення:

- конституційне – надається конституцією. - автентичне - роз’яснення норми права видане тим самим органом, який її прийняв. - легальне – загальнообов’язкове тлумачення змісту норми органом. Який цю норму не встановлював, але уповноважений законом або дорученням тлумачити її постійно чи одноразово.

Казуальне тлумачення:

- судове - роз’яснення з приводу вирішення конкретної юридичної справи, яке дається в судових рішеннях, вироках, ухвалах і постановах. - адміністративне – надається з приводу вирішення конкретних питань органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

24. Дайте розгорнуту характеристику питання (явища, процесу, теорії): Правові відносини: поняття, ознаки, підстави виникнення, структура, різновиди.

Правовідносини – урегульовані нормами права та забезпечені державою суспільні зв’язки, учасники яких мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Види правовідносин (класифікація):

1. Відповідно до галузі права, котра їх врегульовує правовідносини поділяють на:

• Конституційні

• Адміністративні

• Кримінальні

• Цивільні

• Господарські

2. Залежно від виконуваної ними функції бувають:

• Регулятивні (в ході реалізації юридичних норм).

• Охоронні (факти неправомірної поведінки).

3. За виявленням сторін розмежовують:

• Дорого вірні (виникають за ініціативою та згодою всіх учасників)

• Владні (виникають за ініціативи суб’єкта влади)

• Правовідносини, що виникають з ініціативи, або в наслідок діяльності правового суб’єкта.

4. За кількістю учасників:

• Двосторонні

• Багатосторонні

5. За характером дій зобов’язаного суб’єкта:

• Активні (в яких зобов’язаний суб’єкт має вчинити певні дії)

• Пасивні (в яких суб’єкт повинен утриматись від небажаних дій)

6. Залежно від розподілу прав та обов’язків між сторонами правовідносин:

• Одно направлені (в яких кожна сторона має або тільки права або тільки обов’язки)

• Інтерферентні ( в яких кожна із сторін має як права так і обов’язки)

Ознаки правовідносин:

1. Вони являють собою особливий різновид суспільних відносин.

2. Вони регламентуються нормами права.

3. Вони характеризуються наявністю щонайменше двох сторін.

4. Сутність правовідносин виражається у реалізації взаємних прав та обов’язків їхніх учасників.

5. Їх стабільність забезпечується примусом держави.

Підстави виникнення правовідносин:

1. Юридична – наявність норми права, яка їх врегульовує.

2. Фактична – настання конкретних життєвих обставин (юр. фактів), за яких суб’єкти права вступають між собою в реальні стосунки.

Класифікація юридичних фактів:

1. За характером впливу на правовідносини, юридичні факти поділяють на:

• Право відтворюючі(обумовлюють виникнення право відповідальності)

• Правозмінюючі (тягнуть за собою зміну правовідносин)

• Правоприпиняючі (обумовлюють припинення правовідносин)

2. За наявність зв’язку з волею суб’єкта:

• Діяння

• Події

• Юридично значущі стани

• Презумпції

• Юридичні фікції

Діяння – акт поведінки суб’єкта, котрий є об’єктивним вираженням його волі.

за критерієм чинного законодавства діяння поділяють на:

• Правомірні (відповідають вимогам правовідносин)

• Неправомірні

Події – явища об’єктивної дійсності, які настають незалежно від волі суб’єкта

Види:

• Природні (стихійні лиха, пожежі. епізоотії, тощо)

• Техногенні (катастрофи, що виникають у зв’язку з використанням техніки, виробничі аварії)

• Антропогенні (пов’язані з життям суспільства, епідемії, революції, масові заворушення; або з життям окремої особи, народження дитини , смерть, досягнення певного віку)

Юридично-значущі стани – юридичні факти, котрі характеризуються відносною стабільністю і тривалим періодом існування, протягом якого вони можуть викликати настання певних наслідків.

• Вік

• Громадянство

• Непрацездатність

• Вагітність

• Місце проживання

• Судимість і т.д.

Презумпції – закріплені в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, котрі мають юридичне значення.

Юридична фікція – правовий прийом, який полягає у визнанні реальним неіснуючого факту, або навпаки.

• Усиновлення

• Удочеріння

• Погашення та зняття судимості