17.Порядок оформлення звільнення і проведення розрахунків. Записи в трудовій книжці.

Припинення трудового договору оформляється наказом (роз­порядженням) власника. У наказі й трудовій книжці причина звільнення записується відповідно до закону. У день звільнен­ня власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Якщо працівник не працював, то всі належні йому від підпри­ємства суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розра­хунок. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу сум, встановлених звільненому працівнику, у вказаний термін за відсутності спору про їх розмір підприємство, устано­ва, організація повинні виплатити працівнику його середній за­робіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Слід мати на увазі, що в ст. 47 КЗпП передбачено як обов'я­зок власника або уповноваженого ним органу видати трудову книжку, так і обов'язок провести з працівником розрахунок. Це два самостійних обов'язки, тому виконання зобов'язання вида­ти трудову книжку не звільняє власника від виконання зобов'я­зання щодо виплати розрахунку. Водночас власник повинен нести відповідальність за невиконання кожного з цих зобов'я­зань окремо чи обох зразу. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в тру­довій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, що розглядає трудовий спір, одночасно зі зміною форму­лювання причини звільнення задовольняє вимогу про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного про­гулу, але не більше ніж за 1 рік. Якщо заява працівника розгля­дається більш як 1 рік не з вини працівника, орган, що розгля­дає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

КЗпП передбачає, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Тру­дові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соці­альному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу впер­ше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Днем звільнення вважається останній день роботи. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

18.Правові наслідки незаконного переведення і звільнення працівників

Наслідком незаконного або необгрунтованого звільнення працівника з роботи є виплата йому середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу. У ч. 6 ст. 394 ТК РФ йдеться про те, що якщо неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці перешкоджала надходженню працівника на іншу роботу, то суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Таким чином, рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно обгрунтувати наявністю перешкод у звязку із застосуванням неправильної формулювання причини звільнення для надходження на іншу роботу. Доказом, що підтверджує наявність зазначених перешкод, є звернення працівника до державних органів з вимогою про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення, а також відсутність роботи в період захисту порушеного права. Визнання судом звільнення працівника незаконним або необгрунтованим означає правомірність заявлених ним вимог, що і є підтвердженням перешкод для вступу на іншу роботу. Надходженню на іншу роботу передує припинення трудового договору на законних підставах. Відсутність подібних підстав дозволяє працівникові вимагати відновлення порушеного права, тобто приведення наказу про звільнення у відповідність до чинного законодавства. Визнання повноважним державним органом правомірності вимог працівника доводить наявність перешкод для вступу на іншу роботу. Тому відсутність даних про виконан нии працівником у період ведення спору про незаконність і (або) необгрунтованість наказу про звільнення іншої оплачуваної роботи зобовязує винести рішення про оплату йому всього часу вимушеного прогулу, так як незаконне або необгрунтоване звільнення було для нього перепоною для вступу на іншу роботу. Таким чином, відносності, допустимими, достовірними і достатніми доказами, що підтверджують наявність перешкод для надходження на іншу роботу в звязку з неправильним формулюванням звільнення, є рішення повноважного державного органу щодо правомірності заявлених працівником вимог, а також відомості про відсутність у працівника іншої оплачуваної роботи під час захисту порушеного права. Відсутність іншої оплачуваної роботи може бути підтверджено трудовою книжкою працівника, у якій відсутній запис про прийом на іншу роботу. Надходження працівника на іншу роботу свідчить про відсутність перешкод для укладення іншого трудового договору. У цьому випадку в задоволенні вимог про оплату часу вимушеного прогулу може бути відмовлено, але тільки при доведеності факту отримання працівником у вказаний період заробітної плати у більшому розмірі, ніж йому належить за час вимушеного прогулу. Якщо отримана працівникам заробітна плата менше оплати часу вимушеного прогулу, то на його користь стягується різниця між неотриманої заробітною платою за час вимушеного прогулу і отриманої за новим місцем роботи заробітною платою.