27.Охарактеризуйте основні системи організації навчання, що існували в історії розвитку школи.

Загальні форми організації навчання часто називають організаційними системами навчання. У різні періоди розвитку суспільства перевага надавалася тим чи іншим організаційним системам навчання. Найстаршою формою, яка бере свій початок у глибокій давнині, є індивідуальна форма навчання. Суть її полягає в тому, що учитель спілкується з учнем "сам на сам" у будинку вчителя або учня, учень виконує завдання індивідуально. Прикладом безпосередніх та індивідуальних контактів учителя з учнем у сучасних умовах є репетиторство. Головною вартістю індивідуального навчання є те, що воно повністю індивідуалізує зміст, методи і темпи навчальної діяльності дитини; має можливості для здійснення систематичного й оперативного контролю за ходом і результатами діяльності учня; дозволяє своєчасно вносити необхідні корекції як у діяльність учня, так і у діяльність учителя. Все це забезпечує високі результати навчання. Водночас ця форма є неекономічною, що обмежує її застосування у широкій педагогічній практиці. Функція вчителя зводиться здебільшого до визначення завдання і перевірки виконання його учнем. Це призводить до певної обмеженості впливу вчителя. Недоліком є й те, що в процесі індивідуального навчання учень не може взаємодіяти зі своїми ровесниками, що негативно впливає на розвиток комунікативних умінь, процес соціалізації. Починаючи з XVI століття значення індивідуального навчання зменшується і поступається індивідуально-груповій формі організації навчального процесу, за якої вчитель працює не з одним учнем, а з групою різновікових дітей, неоднакових за рівнем підготовки. Тому вчитель змушений був проводити навчальну роботу з кожним учнем окремо: по черзі перевірити засвоєння знань, пояснювати новий матеріал, давати індивідуальні завдання. У цей час інші учні самостійно працювали над власними завданнями. Це дозволяло учням приходити до школи будь-коли, незалежно від пори року.

28.Розкрийте основні ознаки класно-урочної системи навчання

Класно-урочна система має в школах України такі організаційні ознаки: 1.    Комплектування класів у межах єдиного віку та чисельності згідно з Положеннями про загальноосвітню середню школу та інші навчально-виховні заклади. 2.    Основною формою організації навчального процесу є урок. 3.    До уроків додаються інші форми навчання в класі. 4.    Відвідування уроків школярами є обов'язковим. 5.    Навчальний рік поділяється на семестри, між якими є канікули. Ці організаційні ознаки потрібно сприймати як фундамент організації всієї діяльності школи, а класно-урочну систему як одну із започаткованих людством ознак культури не тільки в освіті, айв науці.

29.Охарактеризуйте структуру сучасного підручника для початкової школи

Щодо навчальних текстів, то варто зазначити, що в основному через них проявляється доступність підручника (провідний фактор технологічності). Визначальну роль у забезпеченні цієї якості навчальної книги відіграє мовне оформлення матеріалу. Мова підручника має бути простою, яскравою та емоційною, не переобтяженою термінологією, яка не відповідає віковим особливостям учнів, а з іншого боку - науковою.    Науковість змісту підручника, на думку дослідників, проявляється у наступному: відповідність навчальній програмі з предмета (щодо структури, обсягу і глибини розкриття матеріалу); наявність таких структурних елементів підручника як вступ, узагальнюючі схеми, таблиці, завдання на систематизацію тощо; наступність навчального матеріалу, доцільність його поділу на розділи, їх послідовність, забезпечення зв'язків між ними, цілісне бачення матеріалу; наявність вправ на порівняння, вибірковий аналіз, виділення головного, групування, класифікацію, систематизацію тощо; відповідність змісту підручника сучасним запитам суспільства; зв'язок матеріалу з життям, забезпечення розвитку здібностей та обдарувань дитини [8].    Важливою характеристикою навчальної теми вчені вважають співвідношення монологічного та діалогічного мовлення [9]. Особистісно зорієнтований підручник має вести діалог з учнем. Діалогічні тексти, порівняно з монологічними, відзначаються нижчим рівнем складності, тому їх кількість у навчальних книгах з іноземної мови для початкової школи має переважати над монологічними. У діалогах домінує жива розмовна мова, що підвищує інтерес учнів до її вивчення. Автори опираються на життєвий досвід молодших школярів, відштовхуються від того значення слова, яке вони використовують у побутовому мовленні.   Доступність підручника значною мірою зумовлена складністю текстів, зокрема такими його характеристиками як довжина речень, ступінь різноманітності словника та ін. [3].    Я. Мікк вважає оптимальною довжину речень у текстах для початкових класів 6-8 слів, і ще додає до цього критерію пізнавальну значущість матеріалу, новизну й оригінальність, емоційну насиченість змісту тощо. Вчений так пропонує визначати довжину слів: слова, які налічують до шести букв, вважаються короткими, а більше шести - довгими (аналогічно визначають і довжину речень).    Знання про способи пізнавальної і практичної діяльності спрямовані на розвиток умінь і навичок учнів. Ці знання подані у навчальних книгах у вигляді правил, вказівок, пам'яток тощо. Зазначений вид знань виокремлюється зазвичай іншим шрифтом, кольором, поміщається у рамку і т. ін.    В. Паламарчук вважає, що правила є керівництвом до дії, і поділяє їх на дві групи - алгоритмічні та евристичні. Алгоритмічні - це правила, які спрямовані на результат (наприклад, написання суфіксів у порядкових числівниках -te, -ste-); евристичні передбачають застосування учнями певного методу роботи (порівняння, узагальнення тощо). Як бачимо, перший вид правил націлений на оволодіння предметними знаннями і вміннями, а другий - загальнонавчальними.