53. Ринок чистої монополії: характерні риси, сфера дії, ефективність. (мі)

Чиста монополія існує тоді, коли одна фірма є одним виробником продукту, який немає близьких замінників. Не регульована монополія призводить до завищення цін і випуску обсягів продукції. Причини, які зумовлюють існування монополії: володіння основними видами сировини;патентні права;авторські права і товарні знаки.Інколи виникає ситуація, коли монополіст-продавець стикається з монополістом-покупцем. Таку монополію називають двосторонньою. Монополія також виникає внаслідок того, що в деяких галузях будь-яку кількість продукції з найнижчими витратами виробляє одна фірма, а не дві чи більше. Таку монополію називають прямою.

Монополія характеризується:

1. наявністю в галузі єдиної фірми – чистого або абсолютного монополіста

2. відсутністю близьких замінників продукту монополіста.

3. наявність бар’єрів для входження в ринок.

Різновиди монополії:

1. чиста монополія – монополія, за якої на ринку існує єдиний продавець товару, в якого немає близьких замінників.

2. природна монополія – існує в галузях, де економія зумовлена збільшенням масштабу виробництва, особливо значна.

3. проста монополія – монополія, за якої встановлюються різні ціни на той самий товар для всіх покупців.

4. дискримінаційна монополія – встановлюються різні ціни на той самий товар для різних покупців, при чому різниця не зумовлена різницею у витратах.

5. закрита монополія – захищена від конкуренції через юридичні обмеження.

6. відкрита конкуренція – одне підприємство на деякий час стає єдиним виробником продукції, але не має спеціального захисту від конкуренції.

адміністративна монополія – виникає в умовах адміністративно-командної системи, базується на державній власності на засоби виробництва, діє в умовах значно обмеженого ринку для неї характерний прямий розподіл ресурсів

54.Віддача від масштабів Мінімальний ефективний розмір – це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати. На основі вивчення ефекту масштабу вчені створили концепцію мінімального ефективного розміру, яка допомагає встановити оптимальні розміри підприємств в окремих галузях за різних випадків ефекту масштабу.

Рис. а) представляє ситуацію, коли зростаючий ефект масштабу незначний і швидко себе вичерпує, тому мінімальний ефективний розмір фірми відповідає невеликим обсягам виробництва. В таких галузях існує значне число відносно дрібних виробників, а великі фірми не будуть більш ефективними. Це – типова галузь вільної конкуренції.

Рис. б) представляє ситуацію, коли економія на масштабі швидко наростає, а далі до значних обсягів виробництва зберігаються незмінні витрати. В такій галузі фірма досягає мінімуму середніх витрат на відносно низьких обсягах виробництва , тому буде конкурентоспроможною поряд з середніми і великими підприємствами, які мають такі ж середні витрати (на відрізку ). В галузях з такими умовами формування середніх витрат можуть співіснувати підприємства різних розмірів, вони будуть однаково ефективними.

Рис. в) ілюструє ситуацію тривалого зростаючого ефекту масштабу. Мінімальних витрат підприємство може досягти за дуже великих обсягів виробництва. Дрібні фірми не зможуть забезпечити таких низьких витрат, тому будуть неконкуретноспроможними і нежиттєздатними. В реальному житті такі тенденції можна спостерігати в автомобілебудівній, алюмінієвій, сталеплавильній і т.п. галузях важкої промисловості. В цих галузях виробництво може зосередитись в одній фірмі, яка забезпечує весь попит з мінімальними витратами. Така ринкова ситуація називається природною монополією.

Чистий монопольний ринок передбачає панування на ньому єдиної великої фірми, що виробляє унікальний продукт і повністю задовольняє ринковий попит на нього. При цьому вступ в галузь блокований юрид. або екон. бар’єрами. Ефект масштабу,його види та причини дії.Теорія в-ва поряд з іншими проблемами виявляє зі’язки між еф-стю в-ва і масштабами господарської д-сті, досліджує залежності між вхідними виробничими факторами і вихідною продукцією. Важливим поняттям цієї теорії є закон ефекту масштабу (ЗЕМ). ЗЕМ виражає зміни економічної ефективності при зростанні масштабів господарської діяльності.Він пояснює траєкторію кривої випуску продукції, виражає зв’язки між усіма вхідними факторами й обсягом виробництва, показує що буде з рівнем виробництва, якщо пропорційно змінюється рівень вхідних факторів. Залежно від характеру зв’язків між ефектом і обсягом діяльності і довгостроковому періоді часу можна виділити зростаючий, незмінний і спадний ефект масштабу. Зростаючий ефект масштабу відображає зростання економічної ефективності при збільшенні господарської діяльності. У цьому випадку пропорційне зростання усіх вхідних факторів спричиняє більше ніж пропорційне зростання рівня виробництва. Зростання середньої продуктивності виробництва призводить до того, що кожен вхідний фактор стає продуктивнішим. Зростання середнього випуску продукції на одиницю вхідних факторів спричиняє більш ніж пропорційне зростання загальної кількості продукції. Причини виникнення зростаючого ефекту масштабу:-підвищення продуктивності факторів унаслідок спеціалізації і поділу праці -неспроможність малих фірм ефективно виконувати виробниче обладнання -великі фірми володіють більшими можливостями для виробництва побічної продукції й ефективної утилізації відходів, ніж малі фірми -збільшення обсягу виробництва часто не вимагає пропорційного збільшення усіх вхідних факторів.

55 Мікроекон ринок Економічні ресурси — це елементи, що можуть бути використані для виробництва економічних благ. Фактори виробництва — економічна категорія, що позначає вже реально втягнені в процес виробництва ресурси. Іншими словами, фактори виробництва — це виробляючі ресурси. На відміну від ресурсів фактори стають такими тільки в рамках взаємодії. Тому виробництво завжди є взаємодіюча єдність його факторів. Сучасна економічна теорія класифікує фактори виробництва з погляду їхньої прибутковості. Міра прибутковості кожного фактора в конкретних економічних умовах — одна з центральних проблем науки. До числа найважливіших ресурсів у сучасному суспільстві відносяться земля, праця, капітал (у тому числі його організація), підприємницька здатність і інформація. Земля як фактор виробництва має трояке значення: —у широкому змісті вона означає усі використовувані у виробничому процесі природні ресурси, —у ряді галузей (аграрної, видобувної, рибної) земля є об'єкт господарювання, коли вона одночасно виступає і предметом праці, і засобом праці; —у межах всієї економіки земля може виступати як об'єкт власності; капітал — так називають матеріальні і фінансові ресурси в системі факторів виробництва. Капітал — це створені минулою працею блага, використовувані для виробництва товарів і послуг; праця — та частина суспільства, що безпосередньо зайнята в процесі виробництва (іноді використовують і такий термін, як «економічно активне населення», що охоплює тільки працездатних, зайнятих у виробництві). підприємницька здатність — це особливий вид людського ресурсу, що укладається в здатності найбільше ефективно використовувати ресурси для виробництва економічних благ. Головною соціальною функцією підприємця варто визнати організацію дохідного виробництва. Виділення підприємництва в особливий вид ресурсу зв'язане з тим, що підприємець: з'єднує матеріальні і людські ресурси; приймає основні (оптимальні) рішення в умовах ризику; є новатором, що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, технології; інформація — упорядкована система знань. Кожен фактор виробництва здатний принести своєму власнику доход: "капітал" приносить "відсоток", "праця" — "зарплату", "земля"—"ренту", "підприємництво"—"прибуток", "інформація" — приріст доходу в результаті зменшення ризику.

23. Cукупний попит на споживчі товариСукупний попит – це шкала, що графічно представлена у вигляді кривої, яка показує величину реального обсягу продукції – різні кількості товарів і послуг, що їх покупці бажають придбати за кожного можливого рівня цін (інші умови залишаються незмінними). Фактори попиту Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів усіх ресурсів. А це потребує підвищення рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту. Фактори попиту: споживчий, інвестиційний попит, попит держави та закордону. Сюди також можна віднести непрямі фактори — податковий тиск, ефективність кредитно-банківської системи тощо. Основними покупцями товарів і послуг, вироблених національною економікою, є домогосподарства, фірми, уряд та зарубіжні покупці. Тому існують чотири основні складові сукупного попиту. 1. Споживання – сума видатків домогосподарств на різні товари і послуги (С). 2. Інвестиції – видатки фірми на купівлю устаткування, виробничих будівель та видатки домогосподарств на купівлю житла (І). 3. Державні видатки – уряд на різних його рівнях купує певні товари і послуги – танки й автомобілі, оплачує працю суддів, викладачів державних закладів освіти тощо (G). 4. Чистий експорт дорівнює різними між вартістю експорту та імпорту товарів і послуг (К –М). Інакше кажучи, чистий експорт – це різниця між видатками іноземців на вітчизняні товари і послуги (експорт) і видатками резидентів на іноземні товари і послуги (імпорт). Отже, сукупний попит сумою внутрішнього і зовнішнього попиту на вітчизняні товари і послуги. Сукупний попит має грошову форму. Зрозуміло, що чим нижчий рівень цін у вітчизняній економіці, тим більше реальний обсяг національного продукту захочуть придбати покупці (за інших рівнів умов). І чим вищий рівень цін, тим менший обсяг національного продукту вони готові купити. Отже, між рівнем цін і обсягом національного продукту існує обернена залежність. Однак форму кривої сукупного попиту не можна пояснити ні ефектом доходу (коли зі зниженням ціни на певне благо грошовий дохід дає змогу придбати більшу його кількість, не відмовляючись від інших благ), ні ефектом заміщення (коли зі зниженням ціни на певне благо в покупця є стимул купувати це дешевше благо замість тих, які тепер відносно дорожчіВ структурі сукупного попиту можна виділити:1) попит на споживчі товари та послуги:2) попит на інвестиційні товари;3) попит на товари та послуги з боку держави;4) попит на наш експорт з боку іноземців (або попит на чистий експорт, якщо попит на імпорт входить до перших трьох компонентів сукупного попиту).

48. Основні моделі мікроекон ринку продуктів. Під ринком продуктів розуміють ринок товарів і послуг призначених для особистого споживання. Це ринок роздрібної торгівлі.Покупцями на ньому є безліч окремих осіб і домашніх господарств.Ринки продуктів – це ринки, на яких населення, підприємства купують вироблені іншими підприємствами товари та послуги. Населення витрачає одержані ними доходи на придбання споживчих товарів, а підприємства продають свої продукти населенню та іншим підприємствам з метою одержання виручки, необхідної для продовження процесу виробництва. Модель кругообігу доходів і продуктів описує потік товарів та послуг, якими обмінюються сімейні господарства і фірми, збалансований контрпотоком грошових платежів, що здійснюються при цьому обміні. Дана модель складніша, якщо до її елементів включити міжнародні зв'язки (імпорт-експорт товарів, позики, кредити, міжнародні закупки). Слід відзначити,що даний ринок має вирішальне значення для всієе ринкової системи, адже саме попит на товари і послуги широкого вжитку визначає попит на засоби виробництва,а через них - на працю і інвестиційні ресурси.Саме на ринку продуктів знаходиться вузол,у якому "зав'язані" усі умови і можливості розвитку економічної системи.Він є регулятором потоків товарів і послуг,споживчих витрат населення,грошових доходів підприємств(виручки під продажу товарів і послуг).