22.Національний дохід: зміст та вимір.

Національний дохід, як це було визначено раніше, являє собою заново створену вартість і включає вартість необхідного продукту всіх зайнятих у суспільному виробництві і вартість додаткового продукту. За натурально-речовою формою він включає як засоби виробництва, так і предмети споживання. Визначення вартості національного доходу здійснюється відніманням від чистого внутрішнього продукту непрямих податків.

Національний дохід є однією з найважливіших складових суспільного продукту, бо саме за його рахунок здійснюється розширення виробництва і покращується життя населення. У процесі свого руху національний дохід проходить такі стадії: виробництво, розподіл, перерозподіл і споживання.

Національний дохід створюється у сфері матеріального виробництва і у сфері послуг. Його обсяги можна збільшити як за рахунок залучення в процес суспільного виробництва додаткових ресурсів (додаткових засобів виробництва і додаткової робочої сили) - це так званий екстенсивний шлях; і за рахунок більш ефективного використання вже залучених ресурсів - це інтенсивний шлях. Чистого варіанту збільшення розміру національного доходу немає, і тому, як правило, говорять про переважно екстенсивний або переважно інтенсивний шлях зростання масштабів національного доходу.

Вироблений національний дохід підлягає розподілу. Останній здійснюється між тими, хто бере участь у його виробництві. Наймані робітники отримують свою частку національного доходу у вигляді заробітної плати. Підприємці отримують прибуток, а банкіри і землевласники, відповідно, відсоток і ренту. Сьогодні в економічному житті активну участь бере і держава, яка теж може отримувати певну частину національного доходу. Розподіл виробленого національного доходу між цими суб'єктами має назву первинного і на його базі формуються основні, або первинні, доходи.

Розподілом національного доходу його рух не обмежується. Справа в тому, що в суспільстві є й ті верстви населення, які за певних обставин не беруть участі у виробництві. Це, наприклад, хворі, інваліди, діти і т.ін. Для забезпечення їх життя необхідні кошти, які і формуються за рахунок перерозподілу національного доходу, унаслідок якого утворюються вторинні доходи.

У здійснені перерозподілу вирішальну роль відіграє держава. Через державний бюджет вона акумулює частину національного доходу. Ця частина формується переважно шляхом стягування податків. Отримані кошти держава спрямовує на фінансування охорони здоров'я, освіти, науки й на утримання інших бюджетних організацій та установ.

Поряд із цим перерозподіл здійснюється через ціни, його використовує як корпоративний сектор, так і держава. Остання найчастіше здійснює такий перерозподіл через фіксацію цін на певні товари (наприклад, на продукцію сільгоспвиробників, заробітну плату, скажімо, у випадку її заморожування тощо). Ще одним каналом перерозподілу є добровільні внески громадян у фонди різноманітних товариств, політичних партій тощо.

У результаті розподілу й перерозподілу національного доходу формуються фонд споживання і фонд нагромадження. їх співвідношення в кожній країні різне, бо визначається, перш за все, рівнем продуктивності праці. Але загалом воно знаходиться в межах 20-25 % на нагромадження і 80-75 % на споживання.

Розподіл виробленого національного доходу веде до утворення особистих доходів. Вони розрізняються не тільки за основними джерелами (для найманих робітників це заробітна плата, а для підприємців - дохід від власності), а й за розмірами.

24Споживання та заощадження. Споживання – це видатки індивідів на придбання товарів і послуг. Споживання є найважливішим компонентом ВВП і в розвинутих країнах складає 2/3 ВВП, саме тому індекси очікування споживачів впливають на ділові цикли, фондові індекси та валютні фонди. Функція споживання – це крива, яка показує взаємозв’язок між споживанням та використовуваним доходом. Якщо провести бісектрису, то в кожній її точці споживання дорівнює використовуваному доходу. Багато економістів намагалися ввести формулу функції споживання. Найширшого використання здобула формула Нейна, так звана кейнсіанська формула споживання: С=Со+С’*I; Со – автономне споживання, тобто таке споживання яке не залежить від доходу. Гранична схильність до споживання (МРС) показує величину додаткового споживання ∆С, яка викликана 1 додаткового доходу. Графічно МРС показує нахили функції споживання. Гранична схильність до споживання розраховується за формулою: МРС = ∆С/∆І. середня схильність до споживання (АРС) – це частка на споживання у використовуваному доході, вона розраховується за формулою: АРС = С/І.

27 Макроекономічна рівновага.На перетині кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції встановлюється рівноважна ціна та рівноважний обсяг нац. виробництва.

С итуація на графіку показує

що рівень цін не впливає на формування рівноважного обсягу виробництва.

Економіка характеризується виским рівнем безробіття та великою кількістю незадіяних ресурсів, тому зміщення кривої АД1 в положення АД2 призведе до зростання реального обсягу виробництва , до зниження рівня безробіття без зростання цін.

Зміщення кривої АД1 в положення АД2 призведо до зростання обсягів виробництва та до зростання цін.

В сі ресурси використовуються повністю, тому зростання сукупного попиту призведе до зростання цін.

Збільшення сукупної пропозиції і зміщення кривої АS в положення АS1 буде збільшувати обсяги національного виробництва а ціни будуть знижуватись, зменшення сукупної пропозиції призведе до зменшення обсягів виробництва і до зростання цін.