070.Поняття, організація роботи, завдання та правові основи органів юстиції в Україні.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про систему органів юстиції” від 30.04.98 № 592 до системи органів юстиції України входять:

• Міністерство юстиції України;

• Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

• обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

• районні, районні в містах управління юстиції;

• міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Положення про зазначені органи, їх структура і гранична кількість (крім Міністерства юстиції України) затверджуються Міністерством юстиції України.

Розглянемо основні завдання, повноваження і структуру органів юстиції в Україні.

діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції підпорядковуються Міністерству юстиції України та його територіальним органам.

У своїй діяльності органи юстиції керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України. Правове підґрунтя діяльності Міністерства юстиції України складає Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 14 листопада 2006 р., а статус територіальних відділень Міністерства регулюється відповідними нормативними актами: Положенням про головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі, міські управління юстиції та положенням про районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 30 серпня 2000 р. № 36/5 в редакції від 7 грудня 2006 р. № 91/5. Вказані документи встановлюють правову основу функціонування управлінь юстиції у відповідних адміністративнотериторіальних одиницях, визначаючи їх завдання і повноваження.

Проголошення у 1991 р. незалежності України, а відтак розбудова демократичної правової держави, впровадження політичної, економічної та правової реформи зумовили необхідність кардинальних змін у діяльності Міністерства юстиції, значного розширення його повноважень, функцій. Тому було здійснено суттєві структурні перетворення як центрального апарату Міністерства, так і його територіальних органів.

Положенням про Міністерство юстиції України від 14 листопада 2006 р. визначено його основні завдання (п. 3):

— забезпечення реалізації державної правової політики та політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

— підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку правової науки;

— забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у визначеній сфері;

— підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, його систематизація, розроблення проектів нормативноправових актів та міжнародних договорів України з правових питань, проведення правової експертизи проектів нормативноправових актів, державна реєстрація нормативноправових актів, ведення Єдиного державного реєстру таких актів;

— планування за пропозиціями інших центральних органів виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, координація нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та контроль за здійсненням такої діяльності;

— координація роботи з виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

— організація виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя;

— організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану;

— розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;

— здійснення міжнародноправового співробітництва.