47. Приєднання Росією Північного Причорноморя. Заселення та господарський розвиток Південної України (18 ст).

Катерина IIпрагнула утвердити присутність Російської імперії на Балканах і прогнати турків із Європи. Північне Причорномор'я мало стати основним плацдармом для здійснення російської експансії. Крім того, вихід до Чорного моря був необхідний для розвитку торгівлі, особливо експорту зерна. Експорт нечувано збагачував російських поміщиків і купців, що господарювали в Україні після ліквідації Гетьманщини і Запорозької Січі. в результаті двох російсько-турецьких війн(1768-1774, 1787-17791) Північне Причорномор'я увійшло до складу Російської імперії. Хоч далекосяжні стратегічні плани Катерини ІІ не були реалізовані, поразка Туреччини і вихід до Чорного моря Російської імперії мали важливі наслідки. Почалося активне  господарське освоєння степових просторів Причорномор'я. На берегах Чорного і Азовського морів були засновані великі портові міста Херсон(1778),Маріуполь (1784), Миколаїв (1789),0деса (1794) та інші. На родючих чорноземних ґрунтах півдня поширилось землеробство. Досліджувались родовища залізної руди біля Кривого Рогу. В Миколаєві та Херсоні були засновані корабельні верфі для будівництва військових і торговельних суден.

48. Боротьба козацтва з туруцько-татарською агресією. П.Сагайдачний.

Козаки здійснюють сміливі рейди на турецьке і татарське узбережжя, грабують і спалюють такі міста, як Сіноп, Варна, передмістя Стамбула (Константинополя). Козацькі набіги завдавали туркам і татарам значних втрат на морі і були своєрідним "реваншем" за їхні грабіжницькі напади на Україну. До того ж піді   снування після Брестської церковної унії 1596 р. Використавши приїзд час цих походів козаки звільняли велику кількість українських бранців, захоплених у полон і зроблених рабами. У1616 р. славетний козацький рейд на Кафу - центр работоргівлі в Криму - очолив гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Військовий талант Сагайдачного, що проявився в цьому поході, зробив його ім'я славним на всій Україні. Проте він був не тільки полководцем, а й політиком, який проводив виважений політичний курс. В політичній діяльності Сагайдачного винятково важливим був ще  один напрямок. Це його підтримка православної віри і освіти. Сам Сагайдачний мав досить високу освіту, оскільки навчався в Острозькій академії. Для підтримки діяльності Київського братства гетьман записався до його складу разом з усім запорозьким військом. За його сприяння була заснована братська школа, яка згодом перетворилася в колегію і поклала початок майбутній Києво-Могилянській академії. Нарешті, 1620 р. Сагайдачний став організатором відновлення православної ієрархії в Україні, яка фактично припинила своє існування після  Брестської церковної унії 1596 р. Таким чином, за гетьманування Сагайдачного козацтво перетворилося в могутню силу підтримки православної віри, освіти, в союзника української інтелігенції. У 1621 р. на фортецю Хотин рушила турецька армія на чолі з самим Султаном Османом II. Польське військо, яке було там, більш як у чотири рази оступалося чисельністю туркам. Козацьке військо під проводом Сагайдачного прибуло дуже вчасно.В ході запеклої Хотинської битви польсько-козацьке військо відбило турецькі атаки. Восени 1621 р. під Хотином було укладено мир, за яким козакам заборонялося нападати на Чорноморське узбережжя. Але найголовніше було те, що турки відмовлялися від планів загарбати Річ Посполиту і повертали додому. Незважаючи на вирішальну роль козаків у цій битві, король забув свої обіцянки, які давав напередодні козацькому посольству. Сагайдачний битві був тяжко поранений і помер 1622 р.