- •Історія України як наука: предмет, методологія, джерела.
- •Наукова періодизація і характеристика основних періодів історії України.
- •Зародження, розвиток і розклад первіснообщинного ладу на території України. Господарська діяльність, культура, і вірування трипільських племен.
- •Державні об’єднання племен на землях сучасної України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •Античні міста-держави Північного Причорномор’я.Грецька колонізація.
- •Східні слов’яни на території України: господарська діяльність, матеріальна та духовна культури.
- •Русь за Діра та Аскольда.
- •Періоди розвитку Київської Русі, її соціально-економічне та політичне становище.
- •Утворення Київської держави.
- •Прийняття християнства. Володимир Великий.
- •Культура Київської Русі. Історичне значення Київської Русі.
- •Київська Русь у міжнародних відносинах.
- •Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •Південно-Західна Русь. Утворення Галицько-Волинського князівства, його політичний і суспільно-економічний розвиток. Данило Галицький.
- •Монгольська навала на українську землі, її наслідки.
- •Захоплення українських земель Литовським князівством, Польщею, Туреччиною, Угрщиною. Адміністративно-політичний устрій українських земель.
- •Обезземелення та закріпачення селян. Польські статути.
- •Кревська унія 1385 року.
- •Українські землі наприкінці 14 – першій половині 16 ст. Литовсько-Руьке князівство.
- •Берестейська унія 1596р. Та посилення національного і релігійного гніту.
- •Виникнення, соціальна природа, життя українськьгь козацтва.
- •Утворення Запорізької Січі та її роль в історії українського народу.
- •Люблінська унія і зміна політичного становища українських земель.
- •Козацько-селянські повстання України в кінці 16 – першй третині 17 ст
- •Становлення вищої освіти в Україні. Роль Києво-Могилянської академії.
- •28. Національно-визвольна революці українського народу сер. 17 ст.: причини, характер, рушійні сили.
- •30.Зборівський мирний договір. Створення нової Української держави.
- •31.Битва під Берестечком. Білоцерківський мирний договір.
- •34. Боротьба українського народу за політичну єдність і нац.Державність після смерті Хмельницького. Гетьман Виговський і ю.Хмельницький.
- •35. Політичний розвиток в Україні у др.Пол. 17 ст. Руїна(поч.34).
- •36. Обмеження автономії України. Гетьмани Скоропадський, Полуботок, Апостол.
- •37. Боротьба п.Дорошенка за створення незалежної Української козацької держави.
- •38. Гетьман України Іван Мазепа.
- •39. Конституція п.Орлика – перша Конституція України.
- •40. Культура України 18ст
- •41. К.Розумовський. Останнє відновлення гетьманства в Україні.
- •44. Укр.Землі під владою Речі Посполитої(кінець 17-сер.18ст) див. Вище.
- •45. Повстання на правобережжі та Зх.Україні: коліївщина, опришки.
- •46. Занепад кріпосницьких та зародження ринкових відносин в Україні у пер. Пол.. 19 ст. Початок промислового перевороту.
- •47. Приєднання Росією Північного Причорноморя. Заселення та господарський розвиток Південної України (18 ст).
- •48. Боротьба козацтва з туруцько-татарською агресією. П.Сагайдачний.
- •49. Поширення української національної ідеї в 20-40-х рр.. 19ст. У Галичині, «Руська трійця»
- •50. Вплив подій революції 1848-1849 рр. В Австрійській імперії на західноукраїнські землі
- •51. Культурно-національна політика російського царизму щодо України в другій половині 19ст.
41. К.Розумовський. Останнє відновлення гетьманства в Україні.
У середині XVIII ст. козацька старшина почала клопотатися про відновлення гетьманства. За рішенням Єлизавети Петрівни Правління гетьманського уряду було розпущено і 22 лютого 1750 року гетьманом обрано Кирила Розумовського – молодшого брата фаворита імператорки.. Хоч К. Розумовський більше часу проводив у російській столиці, ніж в Україні, проте йому вдалося розширити автономію України, повернувши її справи з Сенату до іноземної колегії. Київ і Запоріжжя знову підпорядковувалися гетьманові. Відновив Розумовський і склад генеральної старшини і суду. Для вдосконалення діючої системи судочинства Розумовський провів у 1760-1763 рр. судову реформу, внаслідок якої було створено шляхетські суди – земський (для вирішення цивільних справ і підкоморський (для земельних справ). Провів також реформування козацького війська: вдосконалено артилерію, введено однакове озброєння та уніформу. Гетьман запровадив обов’язкове навчання козацьких дітей, вживав заходив до відкриття в Батурині університету. Намагаючись забезпечити собі підтримку козацької старшини – найвпливовішої частини українського суспільства, К. Розумовський йде їй назустріч і забороняє переходи селян без письмової згоди пана, починає скликати з’їзди старшини – Генеральні Збори, які мали тенденцію до перетворення на шляхетський парламент на зразок польського сейму. Проте така політика гетьмана йшла врозріз з антиукраїнською політикою царизму і вона не могла довго продовжуватися. Після закінчення правління Єлизавети Петрівни (1761 р.) К. Розумовський втрачає і „режим особливого сприяння“, централізаторський тиск на Україну посилюється. Ще у 1754 р. була ліквідована одна з важливих ознак автономії – державна митниця на кордоні між Гетьманщиною та Росією. А в 1761 р. Київ переходить під пряме імперське правління.
42. Остаточне покріпачення селянства. Селянські повстання на Лівобережній і Слобідській Україні.
1783 р., за яким селян Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв (13% від території сучасної України) повністю позбавлено права переходу й на них поширено було всеросійські закони. Поміщик міг продати кріпака, обміняти на будь-яке майно, розлучити чоловіка з жінкою і батьків з дітьми. На Київщині, Брацлавщині й Поділлі, особливо з кінця 18 ст., феодали скорочували слободянам «вільні роки», переводили селян з чиншу на панщину. 12.XII.1796 р. Павло І видав указ яким К.П. поширювалось ще на 25% території сучасної України. Разом з тим 05.IV.1797 р. Павло І видав маніфест, яким заборонив примушувати селян працювати в неділю та обмежив барщину не більш ніж трьома днями на тиждень. Після ліквідації царизмом Запорізької Січі (1775 р.) частину запорізького козацтва було закріпачено. Решта війська відійшла за межі імперії і поселилася на Дунаї, створивши т.зв. Задунайську Січ. Посилення феодально-кріпосницького гноблення викликало загострення незадоволення широких народних мас, які активно виступали проти погіршення свого соціально-економічного становища найбільш гострими формами селянського протесту були масові селянські рухи, повстання проти поміщиків. Лише на Лівобережній Україні протягом 80- 90-х років XVIII ст. відбулося близько 50 значних селянських виступів, при цьому половина з них супроводжувалася сутичками повсталих з царськими військами. Значні народні повстання прокотилися по Лівобережній і Слобідській Україні в роки селянської війни 1773—1775 pp. в Росії під проводом донського козака О. Пугачова. Видатним ватажком повстанських загонів, які в 1776—1784 pp. вчинили багато нападів на поміщицькі маєтки, будинки купців і багатіїв на Лівобережжі й Правобережжі, був син кріпака, потім запорізький козак, учасник Коліївщини С І. Гаркуша. Одним з найбільших антикріпосннцьких виступів другої половини XVIII ст. на Лівобережжі було повстання в селі Турбаях на Полтавщині (тепер Глобинського р-ну Полтавської обл.) 1789—1793 pp.
43. скасування кріпосного права. Особливості проведення реформи 1861 р. в Україні.
19 лютого 1861 р. царським маніфестом кріпосне право було скасоване. Селяни отримували особисту свободу, проте втрачали частину землі, яка до цього була в їхньому користуванні. На півдні та сході України вони втратили до 30 відсотків своїх наділів. Виняток становило Правобережжя, де панувала польська шляхта, і уряд, аби привернути селян на свій бік, збільшив їхні земельні наділи на 20 відсотків. Всі селяни повинні були сплачувати викупні платежі за отриману землю протягом 49 років. До переходу на викуп селяни вважались тимчасовозобов'язаними і мали виконувати повинності. Лише на Правобережжі вони були переведені на обов'язковий викуп, а викупна плата зменшувалась на 20 відсотків.
У кращому становищі виявились також державні селяни. За законом 1866 року, за ними закріплювались усі наділи, які були в їхньому користуванні, але не більше 8 десятин на душу в малоземельних губерніях і не більше 15 в багатоземельних. Викупні платежі для цих селян були встановлені у значно меншому розмірі, ніж для решти.
Одночасно в Україні була введена загальноросійська система селянського Кругова порука - загальна відповідальність у платежах, - яка до не існувала серед українських селян-подвірників, тепер була як до них, так і до лівобережних козаків.
Незважаючи на половинчастість реформи, 1861 р. став переломним для розвитку капіталізму в країні. Реформа внесла корінні зміни у розподіл земельної власності. Інтенсивно йшов процес розшарування селянства, утворювався клас підприємців і клас найманих робітників. Таким чином, було дано могутній імпульс розвиткові капіталістичних відносин.