48.Уява

Уява є образним психічним процесом, який передбачає відхід від минулого досвіду, перетворення даного і породження на цій основі нових образів, які є продуктами творчої діяльності людини та прообразами для неї.

Будь-яка уява породжує щось нове, змінює те, що дано у сприйманні.

За характером продуктивності виділяють:

• відтворюючу уяву - продукти якої вже були відомі раніше;

• творчу уяву.

За мірою свободи, довільності визначають:

• пасивну уяву - яка виявляється у хворобливих фантазмах, маренні, або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети;

• активну уяву - яка відбувається в рамках творчої діяльності, підкореній певній меті.

За характером образів знаходять:

• конкретну уяву - в ній уявляються певні предметні речі і т. ін.

• абстрактну уяву - вона оперує більш узагальненими образами (схемами, символами).

За відношенням до актуальної ситуації виділяють:

• сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації);

• творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації).

За якісними особливостями, обумовленими конкретними сферами застосування, Т. А. Рібо наводить такі типи уяви:

• пластична - вона застосовує точно визначені у просторі образи та їх сполучення, відповідні дійсним відношенням предметів, має зовнішній характер;

• розпливчата - вона застосовує емоційні образи, які не мають певних обрисів у просторі (уява у музиці);

• містична - вона застосовує символи; містицизм перетворює природні образи в символічні, прагнучи втілити ідеал у формах зовнішньої природи;

• наукова - насичена науковим мисленням (у науках, які тільки будуються, вона виступає в якості наукової міфології; у науках, що склались, вона оживлює логічні схеми);

• уява в практичному житті й механіці - її образи за необхідності втілюються у речову форму;

• уява у сфері торгівлі - тут найбільша роль належить інтуїції, оскільки цей тип уяви присвячений здогадкам;

• уява у сфері утопії - тут образи уяви відбивають етичні та соціальні стосунки.

Функції уяви : 1. представлення дійсності в образах, а також створення можливості користуватися ними, вирішуючи завдання; 2. регулювання емоційних станів; 3. довільна регуляція пізнавальних процесів і станів людини, зокрема сприйняття, уваги, пам'яті, мови, емоцій; 4. формування внутрішнього плану дій - здібності виконувати їх усередині, маніпулюючи образами;планування і програмування діяльності, складання програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.

Механізми уяви :

-агглютинація - створення нового образу з частин інших образів

-гіперболізація - збільшення або зменшення об'єкту і його частин

-схематизація - згладжування відмінностей між об'єктами і виявлення їх схожості

-акцентування - підкреслення особливостей об'єктів

-типізація - виділення що повторюється і істотного в однорідних явищах

49.Мова та мовлення

Мова - це система знаків, об'єктивне, історично сформоване явище

духовного життя суспільства.

Мова служить засобом спілкування, пізнання, збереження і передачі

національної самосвідомості, традицій культури й історії народу. Мова

виявляє себе тільки у мовленні і тільки через нього виконує своє

головне, комунікативне, призначення.

Мовлення - це форма існування мови, її втілення, реалізація. Під

мовленням розуміють використання людиною мовних багатств у життєвих

ситуаціях, результат процесу формулювання і передачі думки засобами

мови. Мовлення окремого носія мови має особливості вимови, лексики,

структури речень. Таким чином, мовлення конкретне й індивідуальне.

Види мовлення

Писемне

Усне

Монологічне

Діалогічне

Виділяють наступні види мови:

Зовнішня

Внутрішня

Функції мовлення: 1) вираження емоцій, волі того, хто говорить; 2) поетична, естетична; 3) магічна (заклинання, заговори); 4) фатична (встановлення контакту); 5) номінативна (найменування предметів); 6) корекція і доповнення немовленнєвої діяльності.

Види мовлення: 1) монологічне (усне і писемне), або комунікативне, активне; 2) діалогічне або комунікативне реактивне.