![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1.Індівідуально-типологічні особливості особистості. Дати їх характеристику
- •2.Поняття про учіння, научіння та навчаня.
- •3.Психологія навчання: предмет, задачі та змістовні характеристики
- •4.Проблеми психології вікового розвитку.
- •5.Психологія виховання та перевиховання підлітків.
- •6.Психологія виховного впливу на старшокласників
- •7.Розвиток, формування та становлення особистості
- •8.Психологія педагогічних здібностей
- •9.Поняття особистості. Теорії особистості
- •10.Фактори, що впливають на психічний розвиток підлітка
- •11.Методи дослідження у віковій, педагогічній та соціальній психології
- •12.Поняття соціальної групи. Психологія колективу
- •13.Підлітковий вік називають "важким".
- •14.Єдність процесів розвитку, виховання та навчання
- •15.Психологія педагогічної оцінки як складової частини взаємодії в системі "учитель-учень"
- •16.Психічний розвиток дошкільника як основа розуміння вчителем онтогенезу психіки та свідомості дитини
- •17.Здібності, інтереси та обдарованість школярів
- •18.Феномен лідерства та керівництва у соціальній групі
- •19.Світогляд, ідеали, перспективи, цінності та професійна орієнтація старшокласників
- •20.Психологія навчальної діяльності. Теорія поетапного формування розумових дій п.Гальперіна.Учіння як провідна діяльність молодшого школяра
- •21.Загальна характеристика психічного розвитку дитини раннього віку.Формування способів дій та оволодіння предметною діяльністю.Криза трьох років
- •22.Загальна характеристикапсихології молодшого школяра. Труднощі засвоєння наукових понять
- •23.Новоутворення особистості молодшого школяра. Роль педагога у формуванні особистості дитини 7-10 років, її соціфльного статусу в класному колективі
- •24.Особистість учителя: традиційний та інноваційний підхід психологічних досліджень у цьому напрямку
- •25.Спілкування учнів середніх класів. Конфлікти у підлітковому віці.
- •26.Спілкування учнів та його своєрідність у віковому аспекті
- •27.Вікова періодизація як психолого-педагогічна проблема
- •28.Соціальна психологія
- •29.Психіка та свідомість
- •30.Особливості, функції педагогічного спілкування
- •31.Проаналізуйте план роботи класного керівника
- •32.Методика застосування народної педагогіки у виховному процесі
- •33.Проаналізуйте досвід роботи вчителя-словесника щодо впровадження діалогічних форм роботи на уроці
- •34.Методика дослідження особистості учня
- •35.Наведіть приклади організації творчої діяльності учнів на уроках з вашої спеціальності
- •36.Визначте умови, що сприяють підвищенню авторитета педагога серед батьків та учнів
- •37.Визначте основні етапи педагогічного спілкування
- •38.Охарактеризуйте діяльність вчителя-предметника сучасної загальноосвітньої школи.
- •39.Предмет психології
- •40.Діяльність людини. Види діяльності. Структура діяльності
- •42.Увага. Теорії уваги. Види уваги. Функції та властивості уваги
- •43.Чуттєвий ступінь пізнання.Відчуття, його види.Закономірності відчуттів
- •44.Сприймання. Властивості сприймання.Види сприймання
- •45.Пам'ять.Теорії пам'яті. Види. Індивідупльні характеристики пам'яті
- •46.Процеси пам'яті та їх характеристика
- •47. Мислення
- •48.Уява
- •49.Мова та мовлення
- •50.Емоції та почуття
- •51.Воля
- •52.Вольова регуляція поведінки людини
- •53.Темперамент
- •54.Типи темпераменту
- •55.Характер
- •56.Здібності
- •57.Предмет педагогічної психології,її методи та структура.
42.Увага. Теорії уваги. Види уваги. Функції та властивості уваги
Увага - один з тих пізнавальних процесів людини, відносно сутності й права, на самостійний розгляд яких серед психологів дотепер немає згоди, незважаючи на те, що її дослідження ведуться вже багато століть.
Теорії уваги
Сутність уваги, її природу психологи пояснюють по-різному. Прихильники волюнтаристської теорії вбачають сутність уваги суто у волі, хоча мимовільну увагу не можна пояснити вольовою діяльністю. Прихильники інших теорій вважають, що у виявах уваги провідну роль відіграють почуття, хоча довільна увага виявляється всупереч почуттям. Шукали пояснення виникнення уваги також і в зміні змісту самих уявлень, не враховуючи спрямованості особистості. Увага є там, де напрям діяльності орієнтує спрямованість думок. Оскільки увага виявляє ставлення особистості до предмета, на який спрямована свідомість, то вагомість предметів, явищ для людини відіграє велику роль у зосередженні на них уваги.
Отже, увага виражає специфічну особливість процесів, спрямованість яких регулюється діяльністю, у яку вони задіяні.
Природу уваги в психології розглядали представники різних психологічних напрямів і шкіл залежно від їхніх поглядів на психіку загалом.
Представники англійської асоціативної психології поняття «увага» не включали в систему психології як науки. Зосередженість вони тлумачили як асоціацію уявлень.
Представники інтроспективної психології (Гербарт, Вундт, Тітченер вивчали тільки внутрішній суб´єктивний аспект уваги як явища. Увага, на їхній погляд, - це стан свідомості, який характеризується ясністю, чіткістю, інтенсивністю наявного в ній змісту або перебігу процесів.
В. Вундт, наприклад, обстоював апперцептивно-волюнтаристську теорію уваги, розглядаючи її як фіксовану точку свідомості, найчіткіше її поле діяльності, зумовлене переходом змісту свідомості із зони перцепції до зони апперцепції, яка являє собою особливу психологічну активність, що є виявом невідомої нам внутрішньої сили.
Американський психолог Е. Тітченер розумів увагу як сенсорну якість, яка визначає особливий стан відчуття у свідомості. Яскравіше відчуття панує над іншими й набуває самостійності, виокремлюється серед них, підпорядковуючи собі менш яскраві відчуття. Він вважав, що яскравість відчуття зумовлюють нервові схильності, але не розкривав, що вони становлять собою.
Представник фізіологічного напряму в психології Т. Ціген пояснював увагу не суб´єктивними станами, а боротьбою відчуттів і неусвідомлених уявлень за фіксовану точку свідомості. Уявлення, яке перемагає, стає усвідомленим, домінуючим.
Французький психолог Т. Рібо, слідом за І.М. Сєченовим, вважав, що уваги без її фізичного виявлення не існує. У зв´язку з цим він висунув теорію рухової уваги. Увага, стверджував він, це не духовний акт, що діє таємничо, її механізм - руховий, тобто такий, котрий впливає на м´язи у формі затримки. На думку Т. Рібо, людина, яка не вміє керувати м´язами, не здатна зосереджувати увагу.
Представники біхевіоризму, розглядаючи психологію як науку про поведінку, у своїй психологічній системі визначають увагу лише як орієнтацію поведінки, як установку організму щодо зовнішніх стимулів.
Наведені дані про розуміння уваги засвідчують складність з´ясування сутності уваги та особливостей її виявлення в діяльності.
Функції та властивості уваги
Увага в житті й діяльності людини виконує багато різних функцій. Вона активізує потрібні й гальмує непотрібні в цей момент патологічні й фізіологічні процеси, сприяє організованому й цілеспрямованому відбору поступаючої в організм інформації відповідно до його актуальних потреб, забезпечує виборчу й тривалу зосередженість психічної активності на тому самому обсязі або виді діяльності. [25;76]
З увагою пов'язані спрямованість і вибірковість пізнавальних процесів. Їхнє настроювання безпосередньо залежить від того, що в цей момент часу представляється найбільш важливим для організму, для реалізації інтересів особистості. Увагою визначається точність і деталізація сприйняття, міцність і вибірковість пам'яті, спрямованість і продуктивність розумової пильності - словом, якість результатів функціонування всієї пізнавальної активності. [21;387]
Для перцептивних процесів увага є своєрідним підсилювачем, що дозволяє розрізняти деталі зображень. Для людської пам'яті увага виступає як фактор, здатний утримувати потрібну інформацію в короткочасній і оперативній пам'яті, як обов'язкова умова перекладу матеріалу, що запам'ятовує, у сховища довгострокової пам'яті. Для мислення увага виступає як обов'язковий фактор правильного розуміння й вирішення завдання. У системі міжлюдських відносин увага сприяє кращому взаєморозумінню, адаптації людей, попередженню й своєчасному вирішенню міжособистісних конфліктів. Про уважну людину говорять як про приємного співрозмовника, тактовного й делікатного партнера у спілкуванні. Уважна людина краще й успішніше навчається, більше досягає в житті, ніж недостатньо уважна. [19;187]
За увагою завжди стоять інтереси й потреби, установки й спрямованість особистості. Вони викликають зміну відношення до об'єкта. А зміна відношення до об'єкта виражається в увазі - у зміні образу цього об'єкта, у його даності свідомості: він стає більш ясним і виразним.
Поки людина зайнята серйозною справою, їй не треба нагадувати про увагу. Великий режисер С.Станіславський у книзі “Робота актора над собою” цілий розділ присвятив увазі, говорив, що увага до об'єкта викликає природну потребу щось зробити з ним. Дія ж ще більше зосереджує увагу на об'єкті. Таким чином, увага, зливаючись з дією й взаємно переплітаючись, створює міцний зв'язок з об'єктом. [17;376]
Увага відповідає не тільки за напрямок потоку психічного життя людини, але й за інші його важливі особливості. Дійсно, потік може рухатися по широкому або вузькому руслу. Від цього, як ми знаємо, буде залежати його енергія; певний напрямок може втримуватися тривалий або короткий час, при цьому в різних умовах переключання потоку з одного русла в інше може здійснюватися з різною швидкістю й вимагати неоднакових зусиль; потік психічного життя здатний іноді як би роздвоюватися й спрямовуватися по паралельним або не дуже паралельних додаткових каналах; нарешті, струмені цього потоку не течуть плавно й безтурботно, а як би пульсують у своїх берегах. Складна динаміка психічного життя людини виражається в основних властивостях уваги. [2;298]
До основних властивостей уваги відносять стійкість, концентрацію, розподіл, перемикання, відволікання і об'єм уваги. Стійкість полягає в здатності певний час зосереджувати на тому самому об'єкті. Дослідження показали, що увага піддається мимовільним періодичним коливанням. Навіть при дуже стійкій і зосередженій увазі завжди є мимовільні короткочасні зміни ступені її інтенсивності, напруженості. Це коливання уваги.
Наступна властивість уваги - переключення. Переключення означає свідоме й осмислене переміщення уваги з одного об'єкта на іншій. Переключення уваги означає здатність швидко орієнтуватися в складній ситуації, що змінюється. Ця властивість визначаються потай, переходячи від одного виду діяльності до іншого.
Легкість переключення в різних людей різна й залежить від цілого ряду умов (насамперед співвідношення між попередньою й наступною діяльністю й відношення суб'єкта до кожної з них). Чим цікавіша діяльність, тим легше на неї переключитися й навпаки. Переключання уваги, якщо воно відбувається на мимовільній основі, може свідчити про її нестійкість, але таку нестійкість не завжди є підстава розглядати як негативну якість. Вона нерідко сприяє тимчасовому відпочинку організму, аналізатора, збереженню й відновленню працездатності нервової системи й організму в цілому. [7;158]
Наступна властивість уваги - це її об'єм. Під об'ємом уваги розуміється кількість об'єктів, які людина може охопити з достатньою легкістю одночасно. Відомо, що людина не може одночасно думати про різні речі й виконувати різноманітні справи. Це обмеження змушує дробити вступну ззовні інформацію на частини, не перевищуючи можливості обробної системи.
Отже, увага в житті й діяльності людини виконує багато різних функцій. Вона активізує потрібні й гальмує непотрібні в цей момент патологічні й фізіологічні процеси, сприяє організованому й цілеспрямованому відбору поступаючої в організм інформації, забезпечує виборчу й тривалу зосередженість психічної активності на певному виді діяльності. А до основних властивостей уваги відносять стійкість, концентрацію, розподіл, перемикання, відволікання і об'єм уваги.